Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Дві години до пробудження

28 липня, 2017 - 14:40

Дивитися цей фільм у спеку здається недоречним, бо люди на екрані самі страждають спочатку через неї, а згодом ще й через густий гіркий смог від численних лісових пожеж неподалік від Куала-Лумпуру, де все і діється.

А втім, мало-помалу «Не хочу спати сам», знятий одним із найталановитіших режисерів сучасності Цай Мінляном, затягує у свій нешвидкий ритм і, зрештою, у стан кінематографічної зачарованості, який не зрівняти з жодним іншим станом і який робить зовнішні обставини на кшталт спеки неважливими.

Молодого китайця-волоцюгу Сяо після жорстокого побиття підбирає бангладеський гастарбайтер Раван. Він надає Сяо притулок і... закохується у нього. А той крутить роман із дівчиною на ім’я Чі, котра працює на господиню місцевого кафе та ще й допомагає їй доглядати невиліковно хворого чоловіка. Господиня ж, у свою чергу, намагається впадати за звабливим китайцем. Усі ті пристрасті в нетрищах розпеченого міста показані скупо, небагатослівно. Позаяк драматизм почуттів тут приховано у найвишуканіший візуальний спосіб, від екрану відірватися неможливо.

Але зараз ідеться не про стиль. 

У фіналі Раван, Сяо, Чі, заснувши на великому старому матраці, пливуть на цьому плоті кохання по темних водах раптового і всезагального потопу. Перед тим, однак, бачимо обличчя паралізованого чоловіка хазяйки кафе: його нерухомий погляд спрямований у стелю. Крізь шпару, з горища на нього дивиться Сяо. Котрий потім укладається спати на матраці. А обабіч від нього спокійненько вмощуються бангладешець і дівчина. І розливається темна блискуча вода.

І паралітика, і Сяо грає один і той самий актор, улюбленець Мінляна -  Лі Кан Шен.

Але тоді той неквапний потоп любові, який охоплює всіх і в центрі якого — один і той самий герой, здається насправді сном прикутого до ліжка пацієнта, котрий наснив собі все те.

Не просто сон — видіння на екрані. Тобто кіно. Людина, переповнена почуттями, але неспроможна їх показати, зафільмувала його для себе у своїй уяві, з собою у головній ролі, і показала його собі. Саме тому у фіналі всі щасливо возз’єднуються на м’якому триспальному ковчезі.

Кіно, як і кохання, — найгарніший з-поміж усіх можливих снів.

***

Не хочу спати один / Hei yan quan (2006, Тайвань-Франція-Австрія, 115), режисура, сценарій: Цай Мінлян, в ролях: Лі Кан-Шен, Чень Шіан-чуй, Норман Атун, Перлі Чуа, оператор: Пен-Джунг Ліао, Цай Мінлян, виробництво: Homegreen Films, New Crowned Hope, Soudaine Compagnie.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments