Донбас: Ручка для валізи
За роки війни ми часто дорікали владі за відсутність стратегії щодо повернення Криму та деокупацію Донбасу. Звичайно, було щось, поспіхом написане на коліні, яке так і залишилося на папері.
Секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов заявив, що РНБО вже найближчим часом на своєму засіданні розгляне законопроект про реінтеграцію непідконтрольних Україні районів Луганської та Донецької областей.
Закон готовий, зараз експерти з питань безпеки та правознавці відпрацьовують окремі його деталі, й найближчим часом у нас буде проведено РНБО, і після схвалення цього закону на РНБО, його буде направлено президентом до Верховної Ради, — пояснив процедуру Олександр Турчинов.
Чи буде цей закон мертвонародженим, або ж дасть механізми для реальної реінтеграції? Чи не буде це черговою спробою президента розширити свої повноваження за рахунок простої зміни декорацій і перейменування АТО? Відкритих питань багато, та й первісна суть цього документа може зазнати багатьох змін останньої миті.
Поки інші державні мужі намагаються грати роль яструбів у камуфляжній формі, президент, вчергове, вирішив все очолити, щоб не залишитися на узбіччі процесів, які найбільш гостро розбурхують громадську думку.
«Для Росії Донбас, як валіза без ручки» — кажуть всілякі експерти з олов’яними очима, часто забуваючи про те, що на сьогоднішній день велика частина Донбасу перебуває під контролем нашої держави.
Якщо Путін вплутався у військову авантюру, маючи досить короткі цілі, то українській владі треба готуватися до більш довгострокового проекту, оскільки (навіщо лукавити?) окупація, яку на разі не називають окупацією, може затягнутися не на один рік.
Вже зараз, в умовах війни, яка йде під оперативним псевдонімом «АТО», треба думати не тільки про те, як Україна буде брати під контроль заморожену територію, але і як буде повертати людей до українського смислового простору.
Петро Порошенко вже ясно дав зрозуміти, що він буде штурмувати другий термін свого президентства. Перспективи не настільки веселкові, як вперше, і другого туру не уникнути в будь-якому разі — занадто багато було зроблено помилок і занадто мало було пройдено шляхів.
У загальних рисах вимальовується й модель майбутнього успіху чинного президента — закопати одних конкурентів у смітті, а інших шантажувати за допомогою картонного генпрокурора та кишенькових судів. У цьому випадку Донбас стає тим важелем, який може перевернути всі рейтинги й видати на-гора необхідний результат.
Донбас сьогодні, це не лише поле для розмиву електорату регіоналів та комуністів. Це величезний полігон для освоєння ресурсів, які спрямовуються державою й міжнародними донорами для відновлення інфраструктури та відновлення економіки регіону.
«Левову частку» цих ресурсів може бути перекладено з державної кишені до кишені виборчої кампанії. А з ресурсами і з благою метою «повернути й відновити Донбас», при цьому розмахуючи безвізом і з Охендовським напереваги, можна сміливо атакувати другий термін президентства.
Відсутність єдиного центру координації використання коштів і недостатній контроль можуть перетворити Донбас на величезну чорну діру, де ці кошти будуть зникати без сліду. Єдиного плану відновлення інфраструктури Донецької та Луганської областей також не існує, та й на тендерах «щастить» одним і тим самим фірмам.
Зачистка інформаційного простору. Роттердам для друзів і тимчасових подорожніх. Відсутність претензій до Юри Єнакіївського. Недоторканність донбасівської еліти, яка замазана сепаратизмом ... Все це — ланки одного ланцюга, і якщо цей якірний ланцюг вибрати до кінця, то ми ясно побачимо й кінцеві цілі — перемога на виборах будь-якою ціною і невгамовне бажання осідлати донбасівський електорат.
Успіх неокупованого Донбасу, саме як українського проекту, міг би стати важливим етапом реінтеграції Донбасу загалом, але річ у тому, що успіх розуміють по-різному, іноді не відділяючи своє від державного.
Важко відмовитися від старих звичок, а вони й формують відомий усім донбасівський характер.
