Найбільша честь, яку може зробити людині історія, - це нагородити її званням миротворця.
Річард Ніксон, 37-й Президент Сполучених Штатів Америки

Покаяння чи розрахунок?

Визнання Іраном знищення пасажирського літака відбулося після того, як напередодні увечері українських експертів нарешті допустили до уламків авіалайнера
14 січня, 2020 - 11:17

На третій день, вранці 11 січня, офіційний Тегеран все ж визнав, що український «Боїнг» у міжнародному аеропорту іранської столиці збили герої-зенітники з Корпусу вартових ісламської революції. Це визнання з’явилося після того, як напередодні увечері українські експертів нарешті допустили до уламків авіалайнера і вони знайшли на них чіткі сліди його враження уламками ракети. Та й матеріал перемовин із диспетчерами, оприлюднені на той час, доводили, що до припинення зв’язку про жодні  технічні несправності не йшлосі, що теж працювало на ракетну версію.

Після цього заперечувати версію з іранською ракетою стало не лише безглуздо, а  навіть небезпечно. Спочатку іранські аятоли мали намір не визнавати і відстоювати версію про міфічні технічні несправності на борту літака. І відповідно до цієї лінії в Тегерані прагнули не допускати в країну представників «Боїнга», самостійно розшифровувати «чорні ящики» лайнера, максимально обмежити доступ іноземців до процесу розслідування катастрофи і скоріше зачистити місце падіння літака від доказів (фрагменти літака почали згрібати бульдозером).

Проте в керівництві Ірану знайшовся хтось доволі розумний для того, щоб пояснити своїм колегам, що шлях заперечення очевидного в даному разі — це шлях до прірви. Американців та їхні союзники мають засоби стеження, які могли зафіксувати пуск ракет по «Боїнгу». Окрім того, ракета, що влучила в літак, залишила надто багато доказів. Швидко усунути їх не вдасться. А якщо надовго затягти з доступом експертів до «чорних ящиків» та останків «Боїнгуа», то це фактично буде визнанням Іраном своєї провини. Саме так це брозцінили бр у більшості країн світу. І тоді Ісламська республіка перетворилася б на державу-ізгоя не лише в очах США, а й в очах більшості держав світу, з неминучим запровадженням нових санкцій, а це Тегеранові зараз геть не потрібно. Канада взагалі пригрозила санкціями, якщо Іран не перестане «клеїти дурня» з технічними причинами.

Деякі російські експерти встигли підказати Іранові версії із влученням в літак американської ракети, зіткнення літака з американським же безпілотником і, нарешті, геть екзотичну, з диверсантами, які буцімтозаздалегідь пошкодили обидва двигуни «Боїнга». Усі ці версії легко викрили б експертами, і тому Тегеран визнав за краще не брати їх на озброєння. Але й визнання своєї провини для Ірану стало лише меншим з можливих зол, оскільки по престижу Ісламської Республіки тим самим було завдано нищівного удару. По-перше, з’ясувалося, що ППО в Ірану — ніякої. За офіційною версією, героїчні бійці і командири КВІР помилилися виключно завдяки «авантюризму США». Мовляв, американці вбили Сулеймані, а після іранського удару у відповідь  по американських базах в Іраку іранці чекали американського удару у відповідь , нервували, звідси й усі біди. Виходить, що це американці винні в тому, що іранці завдавали удару по американських базах і при цьому боялися відплати!

За офіційною іранською версією, ППО КВІР сплутали пасажирський «Боїнг» з американською крилатою ракетою! Усі серйозні експерти одностайно стверджують, що для того, щоб припуститися такої помилки, обслуга іранського «Тора» мала бути або п’яною як чіп і (або) обкуреною-обколотою наркотиками, або геть непрофесійною. Правильно, гадаю, друге. І цей інцидент свідчить про те, що іранська ППО несе загрозу передусім своїм літакам, військовим і цивільним. Вона на такому низькому рівні, що якщо США і Ізраїль чи один лише Ізраїль, але за схваленнія й негласної підтримки США, захочуть завдати ракетно-бомбових ударів по основних об’єктах іранської ядерної та ракетної програми, зенітні ракетні комплекси Ірану ніяк не зможуть їм запобігти. Від цієї акції США і Ізраїль, ймовірно, поки що стримують технічні труднощі її проведення, а також необхідність нейтралізації ймовірної реакції Ірану на таку атаку у вигляді ракетних пусків по сусідніх державах, та аж ніяк не страх перед іранською ППО, в безсиллі і цілковитому непрофесіоналізмі якої керівництво Ірану фактично щойно розписалося перед усім світом.

Нинішню трагедію в аеропорту Тегерана часто порівнюють із загибеллю малазійского «Боїнга» над Донбасом. Тут слід зауважити, що російські зенітники, прийнявши пасажирський літак за військово-транспортний, все ж зробили трохи меншу помилку, ніж їхні іранські колеги. Але що ще важливіше, Москві набагато важче, ніж Тегеранові, зізнатися в цьому злочині, оскільки його було вчинено на чужій території, і таке визнання в даному разі означатиме і визнання російського прямого військового втручання у війну на Донбасі. А Росія своє втручання, всупереч фактам, продовжує заперечувати й досі.

Іранське керівництво, як з’ясувалося, завдаючи удару по американських базах, заздалегідь попередило про нього уряд Іраку, а отже, й американців, аби уникнути жертв. Це доводить, що Тегеран реально злякався погроз Трампа завдати ще більш нищівних ударів по Ірану, ніж вбивство Сулеймані, в разі загибелі американців чи їхніх союзників. Головне ж, визнавши свою відповідальність за катастрофу українського «Боїнга», більшість загиблих в якій виявилися іранцями, керівництво Ірану практично звело нанівець як обурення своїх союзників вбивством Сулеймані американцями, так і їхній захват «філігранною» атакою Ірану американських баз. Навпаки, в Ірані поновилися багатотисячні протести опозиції, на яких верховного керівника Ісламської революції аятолу Алі Хаменеї, як верховного головнокомандувача КВІР, звинувачують в загибелі пасажирів українського «Боїнга» і закликають піти у відставку, а також палять портрети Сулеймані. При цьому іранська влада настільки розгубилися, що навіть на півгодини заарештувала британського посла в Тегерані — за те, що він виявився поряд з протестувальниками, і звинуватила його в організації безладь. В умовах такої розгубленості виникає ризик неадекватних дій з боку Тегерана, і всім сторонам необхідно виявляти максимальну обережність, аби не допустити ескалації конфлікту. Водночас, оскільки Іран вже вийшов з ядерної операції, європейським державам, слідом за США, рано чи пізно доведеться реагувати на це запровадженням серйозних санкцій, що також підвищить ризик військової конфронтації на Близькому Сході.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів