В літературі, як і в усьому іншому, талант означає відповідальність
Шарль де Голль, французький державний діяч, генерал, перший президент П'ятої республіки в 1958-1969 р.р.

«Узяти б цього Канта та роки на три в Соловки»

Виявився небажаним, що цілком вписується в загальне зверхнє ставлення путінського режиму до світової культури
5 грудня, 2018 - 11:50
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Відомо, що найвищий командний склад Російських збройних сил завжди виявляв видатні інтелектуальні якості. Особливо російські адмірали вирізнялися винятковим розумом і кмітливістю. Цю тезу блискуче довів іще раз начальник штабу Балтійського флоту віце-адмірал Ігор Мухаметшин, коли закликав військовослужбовців, а також їхніх дружин і родичів взяти участь в інтернет-голосуванні щодо вибору нової назви аеропорту в Калінінграді. Як то кажуть, флот не осоромимо!

Чому раптом питання про найменування регіонального аеропорту перетворилося на питання державної ваги? Російська влада у дусі новомодних віянь вирішила визначати назви аеропортів у всій країні за допомогою голосування інтернет-користувачів. Нехай, мовляв,  місцеві жителі вирішують, на честь якої історичної особи буде названа та чи інша повітряна гавань. І запустили конкурс «Великі імена Росії» для російських аеропортів. Але дуже швидко настільки необережне звернення до демократії вийшло владі боком. Спочатку жителі Омська проголосували за те, щоб місцевому аеропорту дали ім’я засновника панк-рок-групи «Гражданская оборона» Єгора Лєтова. Тут міністр культури Володимир Медінський несвідомих інтернет-користувачів одразу виправив, обізвавши шанувальників Лєтова «вузькою», «маргінальною», але «виключно активною» аудиторією, а ще раніше дорікнув їм, що «називати об’єкти іменами живих людей — поганий тон». Володимир Ростиславович, як відомо, людина безневинна і, вочевидь, ні сном ні духом не відає, що Єгор Лєтов уже десять років як помер. Отже, замість рок-музиканта до шорт-аркуша для Омського аеропорту включили людей цілком політично благонадійних, з погляду історичної репутації, — Героя Радянського Союзу генерала Дмитра Карбишева, авіаконструктора Андрія Туполєва і актора Михайла Ульянова. Що ж, владі доводиться кидати в бій потужні армії інтернет-тролів, щоб забезпечити прийнятні для себе підсумки голосування в мережі.

А в Калінінграді на першому етапі голосування щодо найменування калінінградського аеропорту вийшло ще гіршим. У лідери вибився німецький філософ Іммануїл Кант. От проти Канта й озброївся віце-адмірал Мухаметшин, причому висловів він не добирав. Заклик голосувати проти Канта адмірал закликав прийняти «як не лише особисте прохання», а ще і як «звернення військової ради флоту й керівництва». Виявляється, великий німецький філософ, який народився й  майже все життя прожив у Кенігсберзі й там же похований,  — це всього лише, за словами адмірала, «відомий якийсь там Іммануїл Кант», «зрадник батьківщини, який принижувався і плазував, щоб йому дали кафедру в університеті». Крім того, із звернення Мухаметшина з’ясувалося, що «Кант писав якісь незрозумілі книжки», яких ніхто з моряків «не читав і ніколи не читатиме». Тут я подумав: а може, варто було б російським адміралам і флотським офіцерам прочитати хоча б трактат «До вічного миру». Але бравий адмірал пішов іще далі: «Негоже аеропорту області й міста, де лилася кров радянських солдатів і офіцерів, носити ім’я чужоземця».

Складається враження, що люб’язний Ігор Тімербулатович, хоч і закінчив дві академії — Військово-морську академію імені адмірала флоту Радянського Союзу Кузнєцова й Військову академію Генерального штабу Збройних сил РФ, і протягом року був заступником начальника Військового навчально-наукового центру ВМФ, насправді дуже слабо уявляє собі, хто такий Іммануїл Кант і де і в яку епоху він жив. Схоже, що адмірал Мухаметшин упевнений, що Кант жив десь за часів Гітлера і чи не був «фашистським прислужником». Так само і депутат Держдуми від Татарстану Марат Барієв закликав «вжити заходів проти Канта», оскільки присвоєння його імені аеропорту нібито ображає ветеранів Великої Вітчизняної війни. А назвати Канта чужоземцем для колишньої Східної Пруссії — це взагалі дуже потужний хід. Ражже вже чужоземцем для Калінінграда є сам Ігор Тімербулатович, який народився й виріс у місті Нєфтєкамськ Республіки Башкортостан.

Зусилля Мухаметшина і в цілому командування російським Балтійським флотом, так само, як і посилене використання інтернет-тролів принесли свої плоди, причому засобів регіональна влада не цуралася. Невідомі облили фарбою пам’ятник Канту й розкидали листівки, в яких закликали студентів Балтійського федерального університету, що носить ім’я Канта, «відректися православним хрестом від вражого імені», «зривати таблички» й «стерти чуже ім’я зі своїх документів» (щось мені підказує, що університет незабаром перейменують, незважаючи на гранти з Німеччини). У результаті на другому етапі голосування на перше місце вийшла імператриця Єлизавета Петрівна, яка обігнала Канта на 10 тисяч голосів. Схоже, ті, хто лобіював російську імператрицю, не уявляють собі, наскільки комічно виглядатиме аеропорт її імені в Калінінграді. Не кажучи вже про те, що Єлизавета Петрівна жодного разу в Кенігсберзі не була. Так, Кант, як і інші жителі Кенігсберга, в період окупації Східної Пруссії російською армією під час Семирічної війни присягав саме їй (тоді Російська імперія збиралася анексувати Східну Пруссію). Але якщо ми подивимося на цих осіб з погляду їхнього історичного значення, то з’ясується, що не філософ Іммануїл Кант жив в епоху імператриці Єлизавети Петрівни, а, навпаки, імператриця Єлизавета Петрівна правила в епоху філософа Іммануїла Канта. І вже, звичайно, для іноземних туристів, особливо німецьких (а жителі Калінінграда й області принаймні ті, хто не був на військовій службі, в інтуристах з тугими гаманцями ой як зацікавлені), назва міжнародного аеропорту імені Іммануїла Канта звучала б набагато привабливіше.

Колись, під кінець горбачовської перебудови, з санкції радянського керівництва, озвучувалася ідея перейменування Калінінграда на Кантоград (вона, за мірою свого ідіотизму, мабуть, перевершує нинішню ідею про найменування калінінградського аеропорту на честь Єлизавети Петрівни) і мало не відтворення в Калінінградській області автономії радянських німців. Тепер же взято курс на винищування усілякої пам’яті про німецьке минуле Калінінградської області, щоб Німеччина, не дай Боже, не почала вимагати назад Кенігсберг зі Східною Пруссією. От і Кант виявився небажаним, що, до речі, цілком вписується в загальне зверхнє ставлення путінського режиму до світової культури.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments