Виховання страху
Отже, колишній губернатор Кіровської області Микита Бєлих цілком передбачувано отримав вирок у 8 років таборів суворого режиму і штраф у 48,2 млн рублів за одержання хабара в особливо великому розмірі (400 тис. євро). Ще один епізод з хабарем у 200 тис. євро, який Бєлих висувало звинувачення, суд визнав недоведеним. Дуже характерно, що до суду екс-губернатор провів в ув'язненні 19 місяців. Хоча, беручи до уваги, що в цьому випадку ми маємо справу з контрольованою передачею хабара, при бажанні справу можна було б направити в суд вже через 3-4 місяці. Але, безперечно, у Кремля був точний розрахунок, щоб вирок за однією з найбільш гучних корупційних справ останнього часу винесли якраз у розпал президентської кампанії, яка поки що йде дуже і дуже мляво. І слідство, і суд покірно підкорилися командам зі Старої площі і винесли вирок, коли треба.
Так само зі стартом передвиборчої кампанії самого Путіна зовсім не випадково збігся вирок за іншою гучною корупційною справою проти колишнього міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва. І ця справа розвивалася за абсолютно таким же сценарієм, як і справа Бєлих, з такою ж контрольованою передачею хабара. Знову-таки попри, здавалося б, наявність від самого початку цілком достатньої доказової бази Улюкаєва протримали під домашнім арештом більше року, точно спланувавши винесення вироку під старт путінської кампанії. І вирок - ті ж 8 років. Ось тільки штраф значно більший - 130 млн рублів, оскільки і сума хабара була солідніша, ніж у Бєлих, - 2 млн доларів.
Те, що обидва фігуранти гучних корупційних скандалів колись вважалися лібералами (а деякі політики, політологи і журналісти відносять їх до лібералів і сьогодні), сприяло поширенню теорій антиліберальної змови в кремлівської адміністрації. Також популярними серед експертів стали теорії про те, що Улюкаєв і Бєлих перейшли дорогу і зачепили серйозні інтереси когось із найближчого путінського оточення і поплатилися за це реальними і тривалими термінами ув'язнення. Але насправді ні Улюкаєв, ні Бєлих не є лібералами щонайменше останні років десять. Ні політика Улюкаєва як міністра економічного розвитку, ні політика Бєлих як губернатора Кіровської області ніяк не видають їхню прихильність до принципів економічного і політичного лібералізму. Але взагалі ж бо обидва - люди дорослі, навчені досвідом і прекрасно знали, в яку саме владу йдуть. Якщо і були у Олексія Валентиновича і Микити Юрійовича якісь ілюзії на предмет того, що можна буде перетворити Міністерство економічного розвитку Росії і суто депресивну Кіровську область на оази освіченого і процвітаючого лібералізму у випаленій пустелі корупції та авторитаризму, якою є путінська Росія, то вже перші місяці перебування при владі мали ці ілюзії повністю розсіяти. Втім, я дуже сумніваюся, що ілюзії такого роду в Улюкаєва і Бєлих взагалі колись були. Адже вони - люди серйозні і досвідчені.
Чи зіграв колишній лібералізм якусь роль у тому, що Олексій Валентинович і Микита Юрійович стали першими жертвами у суворо дозованій кампанії Путіна у боротьбі з корупцією, безпосередньо пов'язаній з кампанією щодо його переобрання на черговий президентський термін? Так, зіграв, але не ідеологічну, а суто практичну роль. Ліберали Улюкаєв і Бєлих ніколи не були від початку членами путінської команди, а приєдналися до неї вже в бутність Путіна президентом. Природно, у них не було шансів стати, наприклад, прем'єр-міністром, міністром фінансів або губернаторами Москви і Петербурга. Ось і отримав Улюкаєв в управління порівняно другорядне міністерство економічного розвитку, де він фактично виконував функції високопоставленого експерта, а Бєлих - небагату і супердотаційну Кіровську область. І коли для протидії розгорнутій позасистемною опозицією потужній кампанії у боротьбі з корупцією потрібні були високопоставлені цапи-відбувайли, то на цю невдячну роль Путін призначив міністра з другорядного міністерства і губернаторів з невеликих депресивних регіонів, які не пов'язані прямо з діяльністю найбільших російських корпорацій, де верховодять путінські друзі. Нагадаю, що зараз у СІЗО чекають вироку за аналогічними корупційними справами колишній губернатор Сахалінської області Олександр Хорошавін і колишній глава Республіки Комі В'ячеслав Гайзер. Якби ритуальними жертвами вибрали б, наприклад, міністра фінансів і нинішнього московського мера, то у Кремля виникло б набагато більше проблем через їхні зв'язки з найближчим путінським оточенням і великими корпораціями (могли б на слідстві і суді сказати зайве), та і замінити їх набагато важче, ніж провінційних губернаторів. Але чому почали з Улюкаєва і Бєлих, а двох інших корупціонерів залишили на закуску? Безперечно, те, що обидва засуджених - набагато більш медійні, розкручені в федеральних ЗМІ персони, ніж Хорошавін і Гайзер. Тут грає роль як їхнє ліберальне минуле, так і те, що Улюкаєв і Бєлих - політики федерального рівня. Адже Бєлих до свого губернаторства був одним з лідерів Союзу правих сил, тоді, коли ця партія ще сприймалася як опозиція, а потім короткий час навіть брав участь у діяльності позасистемної опозиції. А Хорошавін і Гайзер за межами своїх регіонів майже невідомі. І ліберальні медіа, звичайно, приділили процесам Улюкаєва і Бєлих набагато більше уваги, ніж приділять майбутнім процесам губернаторів Сахаліну і Комі. Найстрашніше ж для інших міністрів і губернаторів - це те, що ні Улюкаєв, ні Бєлих, ні Хорошавін, ні Гайзер ні в чому перед Путіним і його командою не завинили і були далеко не гіршими чиновниками на своїх постах. Бєлих, наприклад, хвалять за демократичний стиль управління, а Гайзера - за те, що він набагато більше зробив для населення Комі, ніж його попередники. Так, у Хорошавіна був конфлікт з керівництвом місцевої ФСБ, але конфлікти такого роду - суто робочі моменти для губернаторів. Рішення про їхнє усунення, а тим більше про віддання під суд ухвалює ж не ФСБ, а Путін.
Крадуть усі губернатори і міністри. Але частину накраденого вони все одно змушені пускати для державних потреб. Мабуть, частину хабарів той же Бєлих використовував на фонтани й інший благоустрій Кірова, а Улюкаєв - на премії своїм працівникам за виконані експертизи. Без корупції нинішня система управління просто не працює, і в губернаторів і міністрів просто не вистачить грошей, особливо готівки, на багато необхідних витрат. Тепер же вони усвідомили, що можуть бути принесені в жертву навіть при 100-відсотковій лояльності і відсутності конфліктів з путінським «ближнім колом». Чиста політика, нічого особистого! Напевно, чиновники, які залишилися на волі, зараз гадають - а що було б у разі реальної політичної нелояльності або серйозного конфлікту з якимось Сєчіним-Медведєвим? 15 років в'язниці або взагалі раптова смерть від інфаркту або нещасного випадку?
