Хто заперечує свободу іншого, сам свободи не заслуговує.
Авраам Лінкольн, 16-й президент США, визволитель американських рабів

11 хвилин з історії упереджень

14 серпня, 2020 - 16:15

«Приморські коханці міс Фатті», чорно-біла німа короткометражка 1915 року, трішки більше 11 хвилин. Нічого видатного в цьому кіні немає. Жіночка, чиє ім’я  вдивовижу збігається з її пишною фігурою, пані Товстуля, пані Жируха, є донькою магната. Родина приїздить в курортне місто, на багату наречену починається охота місцевих жевжиків. Живучий мотив кросдресінґу: чоловік, який нап’яв жіночий одяг, тут же стає жертвою сексуального переслідування, яке ясно що не оцінюється як насилля. Глибоке підґрунтя: жіночий досвід, недоступний чоловікам, – це щомиті відчувати себе жертвою харасменту; тільки це чомусь має бути смішним. Головна сцена «Приморських коханців»: міс Фатті, поки засмагала на скалі, не зауважила приливу і опинилася посеред моря, а вода все прибуває (зйомки під водою розкішні!). Її горе-залицяльники намагаються витягнути на берег ваговиту тушку спадкоємиці. Фатті рятується самостійно і проганяє копняками курортних коханців.

Режисер цього кіна – Роско Арбакл. Він же зіграв міс Фатті. «Фатті» було прізвиськом самого Роско. «Товстун» цю образливу кличку ненавидів, хоч і зробив собі кар’єру на своїй вазі, зокрема. Арбакл був великою людиною, але неймовірно гнучким і атлетичним, товстун, який виконує складні акробатичні трюки, ідеально вписався в буфонаду німих комедій. Так от, ім’я, яке він не зносив, він намагався делегувати своїй кіношній героїні, підкріпивши це дистанціювання зміною статі. Допомогло не сильно.

На ресурсах, де «Приморські коханці» доступні до перегляду, звучать здебільшого, скажімо так, дуже американські коментарі: «Переодягнули жируна і видали це за комедію. Це ганебно, образливо і тупо», «Дуже смішно, товстий чоловік одягнений як товста жінка, зареготатися. Це непривабливо! Певен, що отримати від такого задоволення можуть тільки ідіоти». В принципі, це правда, але не вся правда. В 1910-х багаті спадкоємиці були такою собі медійною інституцією, типу нинішніх інста-краль, улюбленим продуктом жовтої преси: вони втілювали гламур, вишуканість, красиву тупість. Міс Фатті, яка то застрягає, намагаючись вийти з авта, то падає з дзиґлика, граючи на піано, то нагороджує лящами залицяльників, фліртуючи, і навіть під водою відкриває парасолю, щоб захиститися від сонця, була пародією саме на картинку «багата наречена». Але і це не вся правда.

Акторську гру Арбакла визначало його товсте тіло, Арбакл своє тіло ненавидів. Від нього, як зрештою і від прізвиська «Фатті», можна була позбавитися, перенісши на плівку. В різних його стрічках Роско балансує між «товсте немовля», «опасиста жінка» і «ладний чоловік», точніше: він дуже різко переключається між цими станами і так створює комічний ефект. Жінка елегантно виходить з авта, демонструючи повні литки (сукня задерлася, жіночі ніжки оголилися – збудження), раптом перепинається через щось і майже падає, смішно відновлюючи баланс (немовля, що вчиться ходити – замилування), до неї кидається на допомогу чоловік, незграбно її хватає і тут же отримує за це в пику кулаком (здоровань захищає свою територію – небезпека, але він у жіночу одязі – сміх). Арбакл досконало знає можливості свого тіла. Знає він і готовність свого глядача бачити товсте тіло як а)доступне жіноче, б)немовляче, в)чоловіче тіло-перепону, та грає на цих очікуваннях. Це дуже двозначні ігри, і вони повернулися до Арбакла в реальному житті реальними упередженнями.       

«Приморські коханці» – єдина стрічка з раннього періоду Арбакла, яка зберіглася нині. Його фільми були заборонені до показу Американською кіноасоціацією (точніше тим органом, який згодом став Асоціацією). Скандал, завдяки якому ім’я Роско Арбакла тепер широковідоме; він же знищив його стрічки. Нікому не спадало на думку зберігати його творчий спадок.

Резонансний суд над Роско Арбаклом, що його звинуватили у зґвалтуванні і ненавмисному убивстві, досліджений по хвилинах. Про цю історію написали кільканадцять книжок і сотні статей, бо для золотої ери Голлівуду то був безпрецедентний випадок (до суду над Гарві Вайнштейном ще було сто років чекати). В перших числах вересня 1921 року Арбакл поселився в готелі в Сан-Франциско, де влаштував гучну вечірку. На той момент він був знаним і найулюбленішим коміком Америки, а до всього ще й мав найбільші акторські гонорари в Голівуді. 11 вересня його арештували. Вірджинія Рапп, теж акторка, яка була присутня на вечірці, померла від гострого перитоніту. Гості Арбакла  дали свідчення: Роско Вірджинію зґвалтував, саме його вага спричинила травмування і некроз внутрішніх органів жінки. Суд, який Роско, виправдав, закінчився крахом  кар’єри Арбакла. Але міс Рапп до того уже було байдуже.

Судових процесів було три, все тривало більше пів року. Перші два суди закінчилися тим, що присяжні не дійшли вердикту, а на третьому суді Арбакла виправдали і вибачилися.  Два головні пункти – від звинувачення і від захисту – нині звучать симптоматично і страшнувато, чесно кажучи.

Ясно що почали з дискредитації жертви. Міс Рапп ніжною квіточкою не була, молода акторка часто відвідувала вечірки, було багато свідків її запійного алкоголізму і вживання наркотиків, чимало чоловіків засвідчили її легковажність у виборі сексуальних партнерів. Повія і п’яничка, сама винувата – сто років минуло, методи знецінення жертви ті самі. Померла Рапп, наполягали вони, від хронічного циститу, який посилив алкоголь низької якості. А це часи «сухого закону», не забуваймо, Рапп переступила закон. На захист репутації Рапп висунили аргумент: вона ніколи не робила абортів, значить, була порядна жінка.

І ще один момент. Під час перших двох судів в складі журі присяжних були жінки, які голосували за визнання сексуального злочину Арбакла. Жінки лише чотири роки як отримали право бути присяжними. І це стало підставою розпустити плітки, що, мовляв, жінки-присяжні упереджені і діють з позиції жіночої солідарності, а не правосуддя, граються наввипередки силою, яку отримали і не контролюють. Суд над Арбаклом використовували як аргумент про обмеження доступу жінок до громадянських прав.  

Аргумент звинувачення щодо Арбакла – його надмірна вага. Лікар, який оглядав Рапп в лікарні після вечірки і власне напередодні її смерті, слідів зґвалтування не виявив. Були натомість показання свідків. Слідство дійшло висновку, що розрив сечового міхура, котрий привів до смерті, у мініатюрної Рапп стався від рухів важкого тіла Арбакла під час фрікцій. Преса підхопила цю ідею і роздмухала скандал до небес. На додаток до монструозного прутня Арбакла, що розірвав жінку зсередини, почали фігурувати спочатку кавалок льоду, потім пляшка Коли, потім пляшка шампанського. І все знову повернулося до товстого тіла як знаряддя убивства. Арбакл на той момент важив 118 кіло при зрості 175 см, його вагу жорстко регламентував контракт зі студією, Роско не мав бути легшим за 110 кг і важчим за 136.  

В «Облозі», ще одному кіні Арбакла, одному з останніх в кар’єрі, він грає шерифа маленького містечка на Заході. Шериф закохався і починає залицятися до пасії. Юна жінка не оцінила ці потуги, а ми б їх зараз інакше, як спробою зґвалтування і не назвали б. В фінальній сцені показують шерифа в розпачі, довгий план розчарованого і ображеного обличчя Роко і титл «Ніхто не любить товстуна».    

Випадок Арбакла був не просто першим гучним скандалом Голівуду. Він підняв такі шари соціальних упереджень, що з ними і досі не зрозуміло, як бути. Реакція спостерігача: тривога і нерозуміння. Знаєте, який коментар найчастіше я побачила під тим дурненьким кіно про міс Фатті? «Не зрозумів, нащо». Така-от комедія. Арбакл після суду намагався працювати в кіно, для чого взяв псевдо Вільям Б. Гудріч – Will Be Good, «все буде добре». А мені-от подобається, що та пседо-тітка з образливого кіна таки рятує себе сама і ще має сили дати копняка тому, хто не прийшов на поміч. Може, таки буде добре?

Новини партнерів