Апокаліпсис скасовано
«16-22.12.2016»
Нібито мало нам було жахів цього понеділка — терористичний акт у Берліні, націоналізація Приватбанку в Україні, на знак помсти за геноцид в Алеппо вбивство російського посла в Анкарі (я вже мовчу про десятки жертв концентрату глоду в Іркутську — подія трагічна, але практика в Росії цілком звична, яка лише за минулий рік забрала в цій країні десятки тисяч життів), так тут на додачу до всього втрутилися зі своїми пророкуваннями Небеса. В суботу, 16 грудня, під час чергової (вона проходить тричі на рік) церемонії в дні пам’яті святого Януарія, його висохла кров не перетворилась на рідину у священній посудині, що, за місцевими повір’ями, слугує передвісником усіляких бід.
Ну нехай католики, нехай жовті видання, але навіть цілком офіційні православні ЗМІ, включаючи портал Московської патріархії, й без того похмурого понеділка присвятили цій події розлогі статті аналітично-апокаліптичного змісту, передрікаючи людству 2017 року як мінімум усілякі нещастя, а то й зовсім невідворотний і болісний кінець. Ну а що, цілком переконливо вийшло, адже як прецеденти вони, в кращих традиціях подібного жанру, навели 1939-й (початок Другої світової війни), 1944-й (виверження Везувію) і 1980-й (сильний землетрус) роки.
Утім, навіть цей вражаючий список далеко не сяє повнотою — нагадаю, церемонія, починаючи з 1389 року, проходить тричі на рік (усього майже 1900 разів). За цей час диво не ставалося доволі регулярно (понад дві сотні разів), передвіщаючи 22 епідемії, 11 революцій, 11 вивержень Везувію, 19 землетрусів, 7 повеней, 3 засухи, тричі голод і 3 погроми (збіг кількості засух, голодовок і погромів сам по собі багато про що говорить), 14 смертей архієпископів, 7 — королів, 1 — намісника, 9 смертей Пап.
Утім, відсутність у цьому списку страшних кінців людства вже могла б насторожити хоча б авторів апокаліптичних статей. Могла, але не насторожила. Як і те, що святий Януарій попередив за цей період лише про 11 із 52-х вивержень Везувію (причому переважно — як згадане виверження 1944 року, що обійшлося без жертв), повністю проігнорував смерть десятків королів, переважної більшості Пап і архієпископів, більшість воєн, голодовок, епідемій, найбільш руйнівних в історії Неаполя землетрусів та інших нещасть. Ось таким виявився безвідповідальним до своїх пророчих обов’язків святий.
Навряд чи буде доречно засуджувати ці забобони неаполітанців, освячені багатовіковою традицією, — їх, на відміну від порталу Московської патріархії, офіційна Католицька церква ставить під сумнів, відмовившись коментувати навіть дві нібито «наукові експертизи» місцевих учених, які виявили (о диво!) в колбі з висохлою кров’ю святого Януарія гемоглобін. Подібні забобони, чудеса, церемонії давно перетворилися з об’єктів засудження атеїстів на необразливі туристичні пам’ятки, що приносять чималий дохід не лише до місцевого церковного, але й до муніципального бюджету. Набагато гірше, що засоби масової інформації поставили на конвеєр торгівлю апокаліптичними передбаченнями, яка стає тим прибутковішою, що гірша економічна і політична ситуація, що похмуріше повсякденне життя читачів. — Торгівля апокаліпсисами у всі часи приносила непоганий дохід.
Один із попередніх випадків, коли не сталося дива святого Януарія, — неділя 6 травня 1973 року. А в серпні того року в Неаполі спалахнула епідемія холери, остання і найменш страшна за кількістю жертв (12 осіб), але, втім, яка залишила в історії цього міста найглибший слід. Чутки, неминучий спалах марновірства, що мало не призвели до паніки, санітарні кордони і закриття міста, звернення італійського уряду по допомогу до американських військових (у місті розташована військово-морська база США)... — Як наслідок, за наступні роки це мільйонне, яке до того все ще жило звичками середини ХІХ століття, місто вступило в ХХ століття — водопровід і каналізація нарешті прийшли у всі міські квартали, городяни вперше замислились про якість питної води, особисті санітарні норми, екологію. У кращих китайських традиціях, криза виявилася шансом змінити життя людей на краще, й італійська влада багато в чому не змарнувала цей шанс.
Багато в чому, але не у всьому. В останні десятиліття неаполітанці жартома нарікають на покровителя міста святого Януарія за сміттєву кризу, яка з 1994 року через корупцію і злочинну некомпетентність місцевої влади неодноразово перетворювала місто на звалище гнилих відходів. Численні комісії з розслідування, втручання прем’єрів, сотні заарештованих чиновників і мафіозі, десятки смертей у результаті злочинних розбирань, а віз багато в чому й нині там. Може, святий Януарій нарешті вирішив втрутитись особисто, про що 16 грудня і дав зрозуміти жителям Неаполя? Якщо так, то дуже може бути, що скоро й у Львові з’явиться присвячений цьому святому храм. Адже й мешканцям Львова з рішенням сміттєвого питання, дуже схоже, залишилося сподіватися тільки на чудеса.
