Домодєдовська трагедія Ан-148
Російській владі зараз ніяк не можна визнавати версію теракту, навіть якщо все об'єктивні дані будуть вказувати саме на неї
Як вважає американський журналіст Алек Лун, авіакатастрофи в Росії частково викликані різким зростанням пасажирських перевезень і браком кваліфікованих пілотів, що пов’язано між собою. Здається, однак, не варто все зводити до дії цього чинника. До числа таких найбільш гучних катастроф Лун відносить катастрофи Як-42 під Ярославлем у 2011 році, ATR 72 під Тюменню у 2012 році і падіння Ту-154 Міноборони в Чорному морі 2016-го. Остання ситуація, зауважу, до зростання обсягу пасажирських перевезень відношення не має. Адже літак був військовий і летів до Сирії, а про зростання дефіциту досвідчених пілотів у складі Військово-космічних сил Росії останнім часом мені чути щось не доводилося. Тобто дефіцит можливо і є, але будь-яких чинників, що сприяють його росту, на кшталт значного збільшення парку літаків ВКС або загибелі великої кількості військових льотчиків, за останні роки зафіксовано не було. Адже у Сирії втрати в російському льотному складі мінімальні.
Тим часом, хоча з моменту сочинської катастрофи, в якій загинув ансамбль Александрова, минуло вже більше року, офіційних результатів розслідування досі немає, а незалежні експерти все більше схиляються до версії теракту. Але визнавати цю версію російському Міністерству оборони вкрай невигідно. Адже тоді вийде, що помилок припустилися як військові льотчики, так і військовий персонал аеропорту, куди літак сів перед загибеллю.
Ось і з нинішньою катастрофою Ан-148 при вильоті з аеропорту Домодєдово – суцільні загадки. Відразу ж скажу, що літак цей – цивільний, належить «Саратовським авіалініям», і хоча марка повітряного судна українська, вироблено воно було в Росії за українською ліцензією. Літак порівняно новий – 2010 року, отже, на знос техніки грішити важко. Та й екіпаж, як запевняють у «Саратовських авіалініях», був досвідчений, а погода на момент катастрофи – цілком нормальна для вильоту.
Тим часом багато деталей Домодєдовської катастрофи змушують серйозно розглядати можливість теракту. А в повідомленнях лише один раз промайнула інформація, що комісія з розслідування розглядає версію теракту, однак не серед пріоритетних. Однак під цю версію цілком підходять два дуже важливих факти. Перший – екіпаж так і не встиг передати на землю повідомлення про виникнення на борту нештатної ситуації. Зазвичай це характерно для тих випадків, коли відбувається вибух, який виводить з ладу засоби зв'язку. І друге – на борту літака абсолютно точно стався вибух, оскільки уламки були розкидані в радіусі понад 1 км від місця падіння, а тіла 71 пасажира і членів екіпажу виявилися розірвані на більш як 1400 фрагментів. При цьому дані очевидців щодо цього різняться. Одні стверджують, що вибух стався ще в повітрі, і літак почав розсипатися на частини. Інші вважають, що вибух стався вже при ударі літака об землю, коли від іскри здетонувало пальне. Але і в цьому випадку не можна виключити, що невеликий вибух стався ще в повітрі, а окремі фрагменти відділилися від літака ще до падіння на землю. На користь цього свідчить і те, що обидва «чорні ящики», які жорстко кріпляться в хвості літака, були виявлені в кілометрі від місця падіння. Можна припустити, що хвіст відламався ще в повітрі.
Коли мають місце такі обставини, версія теракту повинна розглядатися як одна з пріоритетних. А той факт, що Міжнародний авіаційний комітет, який проводить розслідування, відразу ж відмовився від допомоги українських фахівців, які, природно, краще за всіх інших знають свою власну машину, і по гарячих слідах висунув дві явно фейкові версії авіакатастрофи, змушує підозрювати, що насправді версія теракту доволі вірогідна.
Спочатку з'явилася версія про те, що в польоті вибухнув один з двох двигунів. Але ця ситуація – малоймовірна, вона вимагає випадкового збігу дуже багатьох незалежних одна від одної обставин. Тому МАК вирішив зосередитися на версії про те, що внаслідок обмерзання датчики швидкості показували різну швидкість, і ця плутанина призвела до фатальних наслідків. Нібито аналіз даних параметричного реєстратора дозволив встановити, що «особлива ситуація» на борту почала розвиватися через 2 хвилини 30 секунд після відриву на висоті близько 1300 м при швидкості за приладами 465–470 км / год. Нібито саме тоді стали з'являтися розбіжності в показаннях швидкості від МПП1 (модуль повітряних параметрів) (ППД1, приймач повного тиску) лівого льотчика і МВП3 (ППД3, резервний). За твердженням представників МАК, невірні показання швидкості могли бути результатом обледеніння датчика швидкості – приймача тиску – і стати причиною катастрофи: «Попередній аналіз зареєстрованої інформації, а також аналіз аналогічних випадків, що мали місце в минулому, дозволяють припускати, що фактором розвитку особливої ситуації в польоті могли стати недостовірні дані про швидкість польоту на індикаторах пілотів, що в свою чергу, ймовірно, було пов'язано з обмерзанням ППД при вимкненому стані систем їх обігріву». І в ЗМІ також пройшла інформація, що переговори пілотів у кабіні саме доводять, що сталося обмерзання датчиків. Однак вона миттєво була спростована експертами, що провели розшифровку даних «чорних ящиків», які заявили, що цей процес займе до 10 днів і що жодних даних пресі вони не давали.
У професійних пілотів подібне пояснення викликало лише сумну посмішку. Ось що сказав, наприклад, льотчик цивільної авіації Олексій Базеєв: «Ну, обледеніли датчики. Ну, вони забули їх ввімкнути, буває все. Я не знаю. Подумаєш, відмовив датчик швидкості. Є багато способів не втратити ані просторового положення, ані швидкості. Цього льотчиків навчають, у тому числі й на тренажері. І відмова навіть усіх показників швидкості не є критичною. Рішення які? Не втратити швидкість. Припиняється набір висоти, літак виводиться в горизонт. Вмикай обігрів ППД і чекай, коли він відтане».
Якби у випадку з рейсом Москва – Орськ дійсно мав місце теракт, то бомбу міг пронести в багажі терорист-смертник або підкласти хтось з обслуговуючого персоналу аеропорту. Поки жодна з терористичних організацій не взяла на себе відповідальність за аварію Ан-148, так само, як і за катастрофу в Сочі. Не виключено, що терористи досі залишаються на російській території і не хочуть своїми заявами провокувати чергове посилення антитерористичних заходів.
Російській владі зараз ніяк не можна визнавати версію теракту, навіть якщо всі об'єктивні дані будуть вказувати саме на неї. На носі вибори президента, і теракт у московському аеропорту – не найкращий фон для путінської кампанії. А там, не за горами – чемпіонат світу з футболу. Вибух літака загрожує всіх уболівальників налякати. Тому якщо теракт у випадку з Ан-148 і визнають, то не раніше, ніж завершиться світова футбольна першість.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
