Ракка. Рік після звільнення
Складний, багатокомпонентний конфлікт в Сирії, якій ми за звичкою називаємо громадянською війною, ще дуже далекий від свого завершення. Ситуативне зменшення інтенсивності бойових дій в окремих місцях ще не означає, що скоро в країні запанує мир. Поява деяких зон та острівців відносної безпеки переважно зумовлена тим, що потужним системним зовнішнім силам вдалося впорядкувати ворогуючи збройні угрупування та позбавитися найбільш одіозних позасистемних сил. Але і протиріччя, які були рушієм конфлікту поки що залишаються не розв’язаними, і на ресурсі окупаційних контингентів не можна будувати сталу безпеку.
Тому сирійці намагаються скористатися найменшим шансом, щоб почати будувати нове суспільство там, де це зараз можливо. Це непросте завдання, бо соціальний капітал сирійського суспільства за сім років війни критично зменшився, а територія країни зазнала жахливих руйнувань.
З часів В’єтнамської війни західна коаліція не завдавала настільки масованих ударів по селітебних територіях, а з часів штурму російськими військами Грозного жодна значна міська забудова не бомбардувалася настільки інтенсивно, як міста Мосул, Алеппо, та особливо Ракка під час її штурму в період з 6 червня до 17 жовтня 2017. Це призвело до того, що місто – один з важливих регіональних соціальних, економічних і культурних центрів – стало практично непридатним для життя, і потребує кардинальних системних заходів для свого відновлення.
На початку громадянського конфлікту в Сирії населення Ракки збільшувалося за рахунок переміщених осіб з інших регіонів і в 2013 досягло майже мільйона осіб. Після того, як місто захопила ІД, а потім розпочалися операції з її звільнення, мало не все населення залишило Ракку. В жовтні 2017, одразу після звільнення міста від ІД, тут мешкало лише близько 4 тисяч осіб. Сьогодні, через рік після звільнення, в місті налічують від 80 до 100 тисяч мешканців - менше третини довоєнного населення.
Настільки низькі темпи повернення населення зумовлені тим, що більшість будинків та інфраструктури залишаються зруйнованими. Під час штурму було повністю зруйновано більше 11 тисяч будинків, багато вулиць залишаються заваленими, кілька кварталів просто перетворено на щебінь і сміття, руїни здебільшого потребують розмінування, більше 70% міста не мають каналізації та водовідведення, вода в місті не є придатною для вживання, енергозабезпечення здійснюється через автономні генератори, муніципальні служби в місті фактично не працюють.
Але головною проблемою залишається безпека. Після заходу сонця місто занурюється в темряву і хаос, та опиняється під владою численних бандитських угруповань, які діють під виглядом «добровольчих загонів місцевої самооборони». Місцеві служби охорони правопорядку поки не можуть впоратися з цією проблемою. Отже, люди переважно не виходять зі своїх сховищ ночами.
Вдень мешканці Ракки зайняті тим, що розбирають завали і продають щебінь та арматуру, що їх є досхочу на руїнах, на які перетворено місто, на місцеві будівельні заводи. При цьому існує великий ризик натрапити на нерозірвані боєприпаси чи бомби-пастки, залишені ІД. Загони внутрішньої безпеки проводять розмінування, але воно потребує багато ресурсів, часу і зусиль.
Промислова зона у східній частині міста була вщент зруйнована під час бойових дій. Зараз там почалося поступове відновлення – відкрилися численні майстерні з виготовлення дверей, вікон, меблів, замків, запущено кілька заводів з виробництва будматеріалів.
В місті працює лише одна муніципальна лікарня, але вже є і кілька приватних клінік. Втім, лікарів критично не вистачає. Також не вистачає шкіл і вчителів. Більшість скарг мешканців пов’язано саме з нестачею лікарів та особливо – кваліфікованих вчителів. «Відсутність шкіл та підготовлених вчителів – це запорука майбутньої катастрофи» - кажуть місцеві жителі, виховані в традиціях поваги до освіти і знання, які добре пам’ятають знищення системи освіти за влади ІД та її заміну на конвеєр з підготовки молодих фанатиків.
Також значною проблемою є відсутність моста через Євфрат, якій було знищено бойовиками ІД під час облоги. Міст завжди відігравав значну роль не лише в житті міста, але і всього регіону. На місці моста вже рік працює переправа, яку місцеві називають «поромом смерті» через високий відсоток аварій суден на переправі. Втім, влада почала будівництво моста аль-Мансур, хоча і дуже повільними темпами.
Місцевий орган самоврядування - Громадянська рада Ракки – намагається найкраще розпорядитися грошима, які надходять в «Фонд відбудови Ракки» від міжнародного співтовариства. Серед головних пріоритетів Ради: розчищення завалів в міських кварталах та на дорогах, відновлення водопостачання та каналізації, а також пошук та поховання залишків бійців, які досі у значній кількості приховані під руїнами.
На думку голови комітету Ради з відновлення Абдули аль-Аріяна, основні роботи можуть бути виконані до середини 2019, але на думку місцевих мешканців, повна відбудова міста потребуватиме не менше 10 років за умов збереження фінансування, яке зараз іноді є нечітким і непослідовним.
Фінансування відновлювальних робіт залежить від спільної волі міжнародної коаліції, очолюваної США. І американська адміністрація наполягає, що участь у фінансуванні має брати якомога більше країн, зокрема арабські країни, а розподіл фінансування має бути більш рівномірним. Політичні суперечки між учасниками програми з відновлення призводять до затримок у фінансуванні та зрештою відбиваються на стані місцевого населення.
Сьогодні відновлення потребують не лише інфраструктура та економіка регіону, але і соціальна структура Ракки. Справжній мирний процес і базована на ньому реконструкція Сирії мають базуватися саме на створенні нової соціальної структури, яка б адекватно враховувала інтереси всіх різноманітних соціальних груп, представлених в регіоні, та дозволяла розв’язувати притаманні цьому суспільству протиріччя в безконфліктний спосіб. І на цьому шляху доводиться долати наслідки не лише кількарічного катастрофічного панування ІД, але і багаторічного впливу авторитарного режиму Асадів, якій, власне, і накопичив протиріччя, які призвели до поточного руйнівного конфлікту.
Сьогодні процес соціальної відбудови в Сирії відбувається «знизу вверх», через створення органів місцевого самоврядування на основі принципів, за якими місцеві спільноти функціонували багато століть. Це дозволяє створити умови для подальшого безконфліктного співіснування всього різноманіття місцевих громад. Поки нові структури влади лише намагаються заслужити довіру всіх верств суспільства та позбавити мешканців від страху. А після року влади аль-Каїди та чотирирічного панування ІД страх став іманентною рисою та важливим чинником поведінки місцевих людей. Тепер, наприклад, люди, які тим чи іншим чином співпрацювали з ІД в 2014-2017, бояться помсти з боку нової влади. І таких є чимало серед мешканців Ракки, але вони також сьогодні є частиною мирного процесу.
Втім, як не дивно за всіх цих умов, місцеві дивляться в майбутнє з філософським оптимізмом. Єдиним серйозним побоюванням, яке висловлює багато мешканців, є можливість повернення «старої влади», тобто режиму Асада. Бо саме в цьому і полягає сенс революцій: вони не дають швидкого матеріального покращення і навіть зменшують добробут, але повертають людині почуття власної гідності. І це є важливішим за будь-що, саме заради цього варто жити, вмирати і будувати нове майбутнє.
