Тисячолітня Софія і… «карусель» із шашликами
Учора головний редактор «Дня», проїжджаючи повз головну святиню українців – Софійський собор, сфотографувала жахливу картину – майже упритул до входу в собор і могильної плити розташувалася… карусель. «Ось так у столиці тисячолітньої Русі шанують головну святиню – Софію, Храм Премудрості Божої… І до речі, могилу Патріарха Володимира... Недалеко – до ведмедя з балалайкою…», – написала вона у «Фейсбуці». Варто зазначити, реакція на цей допис ще більше увиразнила проблему, про яку «День» писав ще два роки тому (див. матеріал Інни Лиховид «Ризикуємо… святинею» у №221 від 24 листопада 2014 року).
Нагадаємо, саме тоді було ухвалено рішення перенести «головну ялинку» країни, а з нею і всі святкування, із майдану Незалежності на Софійську площу. Ще тоді ми й експерти висловлювали стурбованість, чи не зашкодять масштабні гуляння пам’ятці світового значення, яка перебуває під охороною ЮНЕСКО, передусім фізично. Та водночас важливий і моральний аспект: наскільки шанобливе наше ставлення до тисячолітньої святині, «храму мудрості», за висловом видатного філософа Сергія Кримського, «намоленого» місця, яке, крім того, є і некрополем, якщо дозволяємо влаштовувати біля неї балаган? Так, традиція проводити біля монастирів народні гуляння справді існувала, але як це виглядає у ХХІ столітті, коли на тисячолітню пам’ятку «тисне» мегаполіс?
Цього року в розпорядженні КМДА №1156 від 18 листопада за підписом міського голови ідеться: «Враховуючи звернення підприємства об’єднання громадян «Ініціативи Столичні»… з метою популяризації міста Києва як туристичного центру, пропаганди традицій, звичаїв та обрядів українського народу, організації змістовного дозвілля киян та гостей міста» вирішено «підтримати ініціативу» щодо проведення «культурно-мистецького проекту «Головна ялинка країни. Новорічно-різдвяні святкування у Києві» на Софійській, Михайлівській площах та Володимирському проїзді з 17 грудня 2016 року до 15 січня 2017 року». У розлогому розпорядженні – ані слова про необхідність перевірити, чи готова Софія до такого випробування «змістовним дозвіллям». «День» надіслав запит до КМДА з питанням про те, чи радилися із дирекцією Національного заповідника «Софія Київська» перед ухваленням відповідного розпорядження і чи проводили відповідні заміри, чи не зашкодять масові заходи старовинним будівлям.
Ситуацією обурена й генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. Це питання їй теж наболіло. «КМДА так вирішила, нас повідомили, і те, що я побачила, жахнуло мене, – говорить Неля Михайлівна. – Я казала Діані Поповій (директор департаменту культури КМДА. – Ред.): коли ви розглядаєте це питання, чому ви представника Софії не запрошуєте? Ми б усі проблеми зняли на рівні вашого розгляду. А так ви ставите мене до відома опісля, і тоді одна Куковальська проти».
Неля Куковальська розповідає, що плани організаторів ішли ще далі: «Нам мали влаштувати чорну стіну біля входу в дзвіницю заввишки 8 метрів і завдовжки від одного до другого дерева, зробивши невеличку дірочку, щоб люди могли туди пройти». Говорить, що ледве відбилася від такого креативу. «От гойдалку поставили нам біля входу. Ну навіщо це все?! Площа несе величезне історичне, державне, духовне, культурне навантаження. Це головна площа України, – нагадує генеральний директор «Софії Київської». – Тут треба вибірково підходити до таких свят. Я не проти новорічної ялинки на площі, тільки «за», і це була моя мрія вже довгі роки. Але: давайте ми поставимо новорічну ялинку, дуже гарно її прикрасимо, поставимо ще фігурки для дітей, може, невеличкі дитячі розваги, і на тому поставимо крапку. Але ці розваги із шашликами, із горілкою, пивом… У Києві Спортивна площа якнайкраще відповідає таким умовам: центр міста, метро, торгові центри, там воно було б гармонійно поєднано. Я була на таких різдвяних площах біля пам’яток у багатьох країнах світу. Але це ж зовсім не та цивілізація, що тут. Минулого року я відбивалася від сміттєвих баків під стінами Софії, туалети під стінами Софії були виставлені… Позаторік, коли я ще не працювала, смажили шашлики прямо під стінами. Це ж катастрофа!»
На запитання про те, як впливають масові заходи на площі на будівлі, Неля Михайлівна скаржиться: «З пам’ятками стан складний сьогодні. Нас дуже погано фінансують. Ми не живемо, а виживаємо. Самі заробляємо кошти на своє утримання, я вже не кажу про бюджет розвитку. Його фактично майже немає. Тому що все, що мала б покривати держава, покриваємо за власні кошти. Якраз щойно була велика нарада щодо влаштування нової системи моніторингу та контролю стану наших споруд і території. Нам зробили неймовірну пропозицію і вона так нам потрібна! Але де взяти кошти на це? Зараз проситимемо меценатів, будемо збирати ці кошти, бо це дуже треба. Ви запитали, як впливає те, що відбувається на площі. Сьогодні ми це відслідковуємо частково і в ручному режимі, іноді некаліброваними приладами. Ми хочемо зробити все в автоматичному режимі з допомогою новітніх технологій і датчиків. Тоді в кожен момент я зі свого телефону подивилася б, що відбувається зараз там: які вібраційні навантаження від подій на площі, яка вологість ґрунтів, яка температура та що мені треба робити, якщо вона вийшла за рамки. Це те, що на таких пам’ятках має бути від «а» до «я». Поки що я не можу сказати цього достеменно, мовою цифр. Але те, що ми відчуваємо і що можемо вимірювати хоча б у тому режимі, який нам дозволяє наша приладна база й наші спеціалісти, показує: дуже багато вібраційних і шумових навантажень, які впливають на наші пам’ятки, ідуть саме від тих свят, що відбуваються на площі, від того транспорту, який безкінечно туди-сюди снує, від тих вихлопів газів автомобілів, від стоянок машин, які нам влаштовують на площі, з якими ми боремося і нічим зарадити не можемо…»
Неля Куковальська говорить, що якраз мала дзвінок від голови адміністрації Шевченківського району, з яким вирішили зібратися разом, щоб, можливо, «ухвалити якесь нормальне рішення».
«Бездушність чиновників просто добиває. Я не знаю, що з цим робити…», – песимістично завершує свій коментар «Дню» Неля Михайлівна.
На жаль, не додає оптимізму й реакція користувачів соцмереж на згаданий на початку статті дописи Лариси Івшиної. У коментарях превалювало не слово «жах!», а, швидше, «а що такого поганого?». А це вже – до питання рівня і стану всього нашого суспільства. До речі, подібна реакція була і тоді, коли народний депутат Ганна Гопко поширила пост Лариси Івшиної, зазначивши: «Ганьба для мера та депутатів Київради! Наслідки дрімучості і темноти! Люди з таким культурним рівнем не можуть бути у владі!!! 15 років тому пропонувала для всіх кандидатів – публічний екзамен з Історії України, міста – для мера. Як їм ще пояснити, що Софія – це наш паспорт у Цивілізації?» Тим, хто потребує пояснень, можемо порадити заглибитись у книжки із Бібліотеки «Дня», зокрема найсвіжішу – «Сестра моя, Софія…». Принаймні, щоб підняти рівень дискусії.
«ЦЕ ШКОДИТЬ СТІНАМ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ І ВЗАГАЛІ Є НЕПОВАГОЮ ДО НАШОЇ ІСТОРІЇ»
Олена ТЕРЕЩЕНКО (ЄСКІНА), депутат Київради VII скликання:
Під час своєї депутатської каденції я намагалася завадити розміщенню ярмарку біля Софії Київської, проведенню фестивалю біля пам’ятника Святому Володимиру, коли виставляли кіоски, сцену і прив’язували її прямо до фасаду стародавньої бесідки. Це було взагалі жахливо.
Я вже не кажу про значення Софії Київської для світової спільноти і для України. Вона є сакральною пам’яткою. Проведення там ярмарків і концертів перш за все шкодить стінам. Оскільки будь-який шум негативно впливає на стан пам’ятки. По-друге, з етичної точки зору взагалі неможливо ставити там каруселі, адже це не дуже поважно до нашої історії та такої споруди як Софія Київська. Крім того, це привчає молоде покоління зневажливо ставитися до пам’яток.
Ми маємо пишатися, що в нас є така надзвичайна споруда, яка перебуває під охороною ЮНЕСКО і має сакральне значення для нашої історії та культури.
Під час своєї депутатської каденції, незважаючи на те, що я писала низку звернень і депутатських запитів, результату не було. Все ігнорувалося. Тому я думаю, що справа у загальній культурі тих людей, які займаються проведенням подібних заходів.
Думаю, що київський міський голова Віталій Кличко має відреагувати на це адекватно. Якщо буде певний суспільний резонанс, якщо люди будуть масово звертатися до нього з цим питанням, він зрозуміє загальне ставлення киян до подібних речей і зробить відповідні кроки, щоб цього не повторювалося. Адже коли проводили ганебні концерти і фестивалі на території Володимирської гірки, яка також є пам’яткою, мені вдалося зробити величезний скандал і наступного разу сцену біля пам’ятника Володимиру вже не встановлювали. Тобто частково вплинути вдалося.
До речі, мене цікавить ще й інше питання – хто на цьому заробляє, і відповіді на нього я так і не отримала. Скоріше, якимось наближеним особам дають на цьому заробляти. Я не знаю щодо Софійської площі, але на Володимирській гірці було саме так. Я не отримала відповіді на свій депутатський запит, але з того, що мені вдалося дізнатися, в київський бюджет надходжень не було. Вони просто спотворили Володимирську гірку, витоптали там траву, насмітили і зіпсували бесідку, до якої була прив’язана сцена. І це було безкоштовно. Лише кияни сплачували за те, щоб привести все до ладу після проведення цих заходів.
«КОЛИ МОГИЛУ ПАТРІАРХА ОБСТАВЛЯЮТЬ ЯТКАМИ – ЦЕ ВИГЛЯДАЄ ЖАХЛИВО І ДИКО»
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності:
Коли могилу Патріарха обставляють ятками або каруселями – це виглядає жахливо і дико. Звичайно, що ярмарки та новорічний настрій для киян – це добре, але це має відбуватися таким чином, щоб це не торкалося ні наших історичних святинь, ні поховань людей, які важливі для кожного українця.
Суспільство у нас зараз досить активне. Головний редактор «Дня» Лариса Івшина помітила це і має дуже велику суспільну підтримку. Я маю велику надію, що це буде помічено і в київській мерії, і іншими небайдужими громадянами, щоб ситуація змінилася.
«МАЛО ХТО РОЗУМІЄ, ЯКИЙ МАСШТАБ ЗМІН СТАВСЯ НАВКОЛО СОФІЇ ЗА ОСТАННІ ВІКИ І РОКИ»
Георгій ДУХОВИЧНИЙ, віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів України, член Архітектурно-містобудівної ради Києва:
– Мало хто розуміє, який масштаб змін стався навколо Софії за останні віки і роки. Це пов’язано із збільшенням кількості транспорту, який там проїздить, вібрації, із будівництвом, яке сталося навколо, підземними роботами. Просто ніхто з нас не знає, що в комплексі це може дати. Тому мені здається, що було б слушним трошки перенести це все уздовж Володимирського проїзду. Все це ідеально можна робити на площі біля відновленого Михайлівського монастиря. Там більша територія, там усе нове, нічого не буде падати, немає проблем із транспортом, бо ця площа повністю вільна від нього. Ті конструкції, які є, не викликають жодного сумніву в їхній надійності. І чарівне оточення – має вихід на класичний київський простір високого Правобережжя, це зовсім окреме задоволення.