Єдиний наш вихід — це перемога!
Андрій Любка, український поет, перекладач та есеїст

Лариса Івшина

Реліктовий перспективний українець

або Сім уроків від Богдана Гаврилишина

Пригадую, не так давно на каналі «Культура» мені трапився короткий документальний фільм про Богдана Гаврилишина. Камера супроводжувала його до рідного села Коропець, що в Тернопільській області. Не можна було не помітити, з якою повагою і водночас теплотою, пієтетом, але без штучного пафосу Богдан Дмитрович згадував про батьків та своє життя тут, на малій батьківщині. 

Тернопільщина початку минулого століття проступала з його розповіді у виразних детал ях і штрихах. Один із них врізався в мою пам’ять: в отчому домі, розповідав Богдан Гаврилишин, було тільки дві книги — Біблія й «Кобзар» Шевченка.

Відтак Великі книги задали високу планку. Це перший урок, важливий для молоді сьогоднішнього світу.

Велика книга духовно зосередженому читачеві може дати значно більше, ніж безсистемне та невпорядковане поглинання терабайтів глобалізованого інформаційного простору. Але сприйняття та засвоєння таких текстів було б неможливе без благодатного етичного ґрунту, розумової чутливості, цінностей, привнесених у світ Богдана Дмитровича вже в ранньому віці. Зі спогадів відомо, що його батькові доводилося бувати у світах, бачити, як живуть люди там.

Другий ключовий урок: правильні пропорції світу.

Переконана: ще тоді сформувався широкий горизонт майбутнього члена Римського клубу.

Живій душі, що прагне росту, важливо знати, що у світі є велика мрія. Потрібно щодня ставати на крок ближчим до неї. Думаю, вже на ранньому етапі Богдан Гаврилишин розвинув у собі той колосальний, але вибірковий, інтелектуальний апетит, який упродовж життя дозволяє йому нанизувати цінні знання на вже сформовану ціннісну систему.

Потім на його життєвому шляху зустрінуться справжні велетні. Назву лише двох. Митрополит Андрей Шептицький, благословення якого Богдан Дмитрович досі згадує зі вдячністю. А ще Отто фон Габсбург.

І це урок третій: роль особистості в житті іншої особистості.

Для мене, редакції «Дня» і наших читачів важливо, що саме Богдан Дмитрович написав спеціально для газети свій спогад про неймовірну особистість, справжнього нереалізованого Короля, який відійшов у кращий світ у липні цього року (див. статтю «Спогад про Отто фон Габсбурга» у «Дні» №119 від 12 липня 2011 року). Великий українець написав про великого австрійця і доброго друга нашого народу. Як все ж таки важливо, щоб українці, які все ще мають чимало привнесених комплексів, змогли оцінити розкіш мислити в унісон із неординарними особистостями.

Свою знамениту книгу «До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє» видатний вчений написав 1979 року англійською мовою. Після цього книга з’являється у перекладі німецькою, французькою, іспанською, японською, корейською, а згодом польською мовами. Україна на той час перебувала в «консервній банці» Радянського Союзу, щільно закритій та ізольованій від надзвичайно цінних знань. На видання своєї книги рідною мовою, як зазначав автор, довелося чекати до 1990 року. Часу великих змін.


ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Урок четвертий: як виглядає дієвий патріотизм.

Як тільки з’явилася перша можливість, Богдан Дмитрович приніс в інтелектуально збіднений український простір найцінніше з того, що надбав, — сучасні знання — Світову Проблематику.

Наше знайомство з Богданом Гаврилишиним також відбулося в ореолі освіти. З виходом першої книги із «Бібліотеки «Україна Incognita» я запланувала Маршрут №1 університетами країни. Уже після першої зустрічі керівництво Ніжинського педагогічного звернулося до мене з проханням продовжити інтелектуальне спілкування зі студентами. Я замислилася: знайомство з ким може бути найбільш переконливим, хто втілює розуміння широкого світу й водночас має концентрований заряд українськості? Відразу подумала про Богдана Гаврилишина. І зателефонувала. Хоча на той час (а це був 2002 рік) ми заледве були знайомі, він із легкістю погодився на спільну подорож до Ніжина. Для когось це місто, можливо, — просто районний центр Чернігівської області, але для Богдана Гаврилишина Ніжинський університет — Альма-матер Гоголя! Це й продиктувало формат його спілкування зі студентами, яке особисто для мене відкрило надзвичайну людську щедрість та колосальний потенціал педагога в широкому смислі цього слова.

Урок п’ятий: могутня особистість, як правило, проста, очищена від суєти та марнославства.

Час від часу Богдан Дмитрович просто телефонує мені зі словами підтримки. Він дуже схвально відгукнувся про ідею Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді. І захотів знайти час особисто поспілкуватися з його членами. Саме він підтримав видання «Екстракту +200»— 11-ї книги з нашої газетної бібліотеки. А дізнавшись про роботу Літньої школи журналістики «Дня» цього року, Богдан Дмитрович відразу заявив про намір зустрітися зі студентами. Особисте знайомство стало для студентів, можливо, такого ж масштабу подією, як для Богдана Гаврилишина зустріч із його великими наставниками.

Урок шостий, висловлений самим Богданом Гаврилишиним: «Віддавати щось — приносить значно більше задоволення, аніж споживати самому».

У цьому звучить реліктовий перспективний українець.

Чимало наших співвітчизників різних хвиль еміграції, вписавшись у Західний світ, здобули пристойний рівень життя, але не так багато стали всесвітньо відомими публічними інтелектуалами, не забуваючи при цьому, що вони — українці. Із вдячністю можемо згадати Івана Лисяка-Рудницького, Євгена Маланюка, Уласа Самчука, Романа Шпорлюка...

Богдан Гаврилишин поїхав з України ще 1943 року. За цей час пройшов шлях від табору для переміщених осіб до визнання у світових колах, викладання в 70 країнах та консультування світових компаній. Він живе переважно за  кордоном, але завжди залишається українцем. Знає багато мов, але його українська — природна й милозвучна.

Урок сьомий — визначальний, він звучить майже як національна ідея: ідентичність і модернізація.

Коли йдеш, українцю, у великий світ, не обов’язково ставати німцем, росіянином чи американцем.

Приклад Богдана Гаврилишина для української молоді можна сформулювати так: не бійтеся самостійно мислити і відважно мріяти.

Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День»

(Стаття з книги: «Богдан Гаврилишин. Залишаюсь українцем». Київ, Університетське видавництво Пульсари, 2011)

 

«Волинський бренд»

Головний редактор газети «День» — почесний професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

Таке рішення ухвалено на засіданні Вченої ради вишу, членом Наглядової ради якого є Лариса Івшина вже понад вісім років. Газету «День» та Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки і Луцьк загалом поєднують не тільки ділові контакти, а й багаторічна дружба. Саме у цьому університеті (який тоді ще носив назву — Волинський) відбулася перша презентація книжки «Україна incognita», яка і дала початок та назву майбутній Бібліотеці газети «День». Тут відбулася одна з перших виїздних фотовиставок газети «День», і щороку ця подія — «Дні «Дня» у Луцьку» є однією із знакових в році, вже своєрідним волинським брендом. Головний редактор «Дня» давала майстер-клас для майбутніх журналістів в університеті, читала тут публічну лекцію, у виші презентують всі книжкові новинки газети.

Серед почесних професорів Східноєвропейського націоанльного університету імені Лесі Українки — Ліна Костенко, Ярослав Ісаєвич, Дмитро Павличко, Іван Драч, перший генеральний консул Консульства Республіки Польща у Луцьку Войцех Галонзка, Мирослав Попович, краєзнавець та творець народного музею у селищі Торчин Григорій Гуртовий й інші поважні та знані особи. Урочисте вручення посвідчення про звання «Почесний професор Східноєвропейського націоанльного університету імені Лесі Українки» ще відбудеться, а наразі думки членів Вченої ради і загалом університетської громади висловила Анна ЛЕВЧУК, проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції і роботи зі студентами:

— Для нашого колективу велика честь працювати з Ларисою Олексіївною, вона уже давно є Великим Другом і Натхненником нашого університету. Чимало напрацювань від творчого колективу газети «День», який вона очолює, ми активно використовуємо у нашій інтелектуально-просвітницькій роботі. Лариса Олесіївна є взірцем сучасної, успішної людини, в якій гармонійно поєднується розуміння глобальних світових тенденцій та нових українських пріоритетів. Вона завжди щедро і цікаво ділиться із спраглою до якісного інтелектуального продукту країною важливими фактами, аналітикою та перспективами. Ми надзвичайно горді мати в нашому колективі такого справді Почесного і дорогого, а також завжди стильного професора.

Звання почесного професора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки рішенням Вченої ради присвоєно і Олексанлдру Моцику, Надзвичайному і Повноважному Послу України.

Iгор КОЦАН, професор, ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки:

— І Лариса Івшина, і Олексанлдр Моцик — це люди, які багато років активно працюють на розбудову волинського вишу, сприяли багатьом цікавим проектам, підтримали чимало ініціатив, власне, це люди, які працюють на користь України загалом. Сучасна молодь особливо потребує особистостей, у яких можна вчитися жити і діяти. І це самі такі люди. Наш колектив задоволений співпрацею і сподівається на її активне продовження.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

 

«Українцям відбили прагнення заглядати за «історичний горизонт»

Головний редактор газети «День» Лариса Івшина стала гостею студії радіо «Незалежність»

У розмові з ведучою радіостанції Лариса Івшина розповіла про книжкові новинки «Дня» — «Повернення в Царгород» та публіцистичний триптих «Котел», або Справа без терміну давності», «Я свідок – записки з окупованого Луганська» та «Катастрофа і тріумф. Історії українських героїв». Про те, чому українським політикам важливо знати історію, як виховати нове покоління кваліфікованих державних діячів та ефект від прочитання видань з Бібліотеки «Дня» — у розмові з Ларисою Івшиною.

«Наші історичні книги складають абсолютно іншу концептуальну лінію переосмислення української історії, зокрема стосунків з нашими сусідами, — зауважила головний редактор «Дня». — Це не просто книги, які з тієї чи іншої причини нам у «Дні» раптом захотілося упорядкувати та видати. Ми маємо своє бачення історії й послідовно здійснювали роботу в цьому напрямку. Дванадцять років тому вийшла друком наша перша книга «Україна Incognita», яка і до сьогодні є лідером наших внутрішніх рейтингів продажу. Вона перевидана вісім разів! На цьому ґрунті виросли всі інші книги. До прикладу, ми видали «Війни і мир, або Українці — поляки: брати/вороги, сусіди...». Коли я слухаю наших політиків, зокрема прем’єра під час його поїздки в Польщу, то розумію, що він нашу книгу не читав. З розмов політиків відчутно, що мінімум історичних знань вони ще не взяли. Політики майбутнього, я переконана, мають бути виховані на якісно іншій літературі, зокрема тій, яку видає «День». Тоді, оперуючи реальними знаннями, вони будуть говорити і діяти інакше».

За словами Лариси Івшиною, українцям за багато століть під Московією відбили прагнення заглядати за «історичний горизонт». «Росія перебрала на себе (не без допомоги багатьох українців свого часу) місію «центру». Але це не виправдано... Саме Україна – природній синтез заходу і сходу. Допомогти розібратися в цьому, зрозуміти теперішню свою роль — це для нас у «Дні» був природній, але дуже непростий шлях, — продовжує Лариса Олексіївна. — Книга «Повернення в Царгород» допомагає відчути абсолютно іншу ясність, допомагає розкрити вічний «бермудський трикутник», який сковував українську волю, енергію, змушував Україну спілкуватися зі світом через посередників. Ми його розімкнули цією книгою. Сподіваюсь, читачі це відчують».

Лариса Івшина: Журналісти, які стали зірками на темі вбивства Гонгадзе, потім замовкли про цю справу

З "Української правди", видання, яке заснував Георгій Гонгадзе, "Дон Кіхот переїхав", констатує головний редактор газети "День". Вона переконана: мовчазна згода української журналістської спільноти із тим, що справа вбивства Гонгадзе так за 15 років і не доведена до справедливого завершення, - це моральний злочин. Чому так відбувається і які катастрофічні наслідки для нашої країни може спричинити відсутність покарання замовників вбивства журналіста,- про це і не тільки у розмові із Ларисою Івшиною.

"Котел, або Справа без терміну давності", "Я - свідок. Записки з окупованого Луганська", "Катастрофа і тріумф. Історії українських героїв" - це назви трьох нових книг, які утворюють єдину публіцистичну трилогію, презентовану нещодавно газетою "День". Справа Гонгадзе-Подольського як ключ для розуміння олігархічно-кланової "системи Кучми", у системі координат якої наша країна залишається, незважаючи на обидва Майдани; багаторічна поразка України в інформаційній війні на Донбасі і як закономірний наслідок - військова окупація цього регіону у минулому році; існування нашої національної "матриці" всупереч усім помилкам і зрадам політиків, доказом чого є справжній героїзм українських бійців на фронті, - такими є основні теми нової трилогії, упорядниками якої стали журналісти "Дня" Іван Капсамун, Валентин Торба та Марія Семенченко.

Паралельно із цими книжками бібліотека газети "День" поповнилась історичної збіркою "Повернення в Царгород", котру присвячено вшануванню 1000-ліття правління Ярослава Мудрого. "Повернення в Царгород", підготовлена провідними авторами газети, дає можливість читачам освіжити свої знання про минуле нашої країни, яке багато хто все ще мислить у радянських категоріях, і по-новому подивитись на цивілізаційну місію України.

Нові книги "Дня" стали для журналіста "ВідеоТеКи" приводом для розмови із Ларисою Івшиною про актуальні проблеми українського суспільства та зокрема журналістики. Під час цієї розмови з вуст головного редактора одної із найкращих українських газет (яка, до речі, цього року відзначає своє 19-річчя) пролунало багато критичних закидів на адресу колег з журналістського цеху. Не випадково й те, що напередодні 16 вересня одною із основних тем цього інтерв'ю стала справа Гонгадзе-Подольського, що за 15 років так і не доведена до справедливого завершення попри численні обіцянки очільників української держави. На думку пані Івшиної, відповідальність за такий стан справ несуть не лише політики, а й журналісти, переважна більшість яких вже давно змирилась із небажанням влади назвати та покарати замовників вбивства засновника "Української правди". Сьогодні публікуємо першу частину розмови із головним редактором "Дня".

Марина Баранівська

Лариса Івшина: "Савік Шустер – прикраса нашого життя"

Які процеси всередині України невпинно робили війну із Росією неминучою, що забезпечує попит на телепродукт, яким багато років поспіль годує наше суспільство ведучий "Шустер live", чим загрожує вибіркова боротьба із олігархами та що об'єднує Кучму і політиків часу його правління із нинішніми першими особами держави – про це і не тільки у другій частині розмови із головним редактором газети "День".

"У нас так щедро люблять чужих. Так люблять облизувати з ніг до голови. Як тільки хтось залетить сюди – уже прямо весь мокрий від того щастя!" - не без сарказму каже Лариса Івшина. Отримавши таку "подачу" від головного редактора "Дня", кореспондент "ВідеоТеКи" не могла не поцікавитись думкою своєї співрозмовниці щодо причин феноменального попиту на українському ТБ на той продукт, який багато років поспіль виготовляє Савік Шустер, маючи суттєвий вплив на громадську думку в країні.

"Савік Шустер – ідеальна людина для нашого суспільства. Для суспільства, яке терпить те, що відбувається, яке ходить баранячим натовпом за маніпуляторами. Савік Шустер – прикраса нашого життя. Для такої політики, як наша, і для такої журналістики, як наша, Савік вічний. Він – тест. Він – символ. Він – наш градусник!"– вважає Лариса Івшина і наполягає на тому, що "Савік має бути до повного одужання клієнта". (Запис цього інтерв'ю із пані Івшиною відбувся 15 вересня, незадовго до драматичних подій останньої п'ятниці, коли менеджмент "1+1" вирішив перенести ефір суспільно-політичного ток-шоу "Шустер live". У той же вечір Савік Шустер з'явився в прямому ефірі каналу "112 Україна". Шоу «Шустер live» виходило на «1+1» із 7 вересня. В ефір вийшло два випуски. Раніше протягом 2015 року програма транслювалася на каналі «112 Україна».)

Як погане знання власної історії не дає змоги будувати сильну Україну сьогодні, чим небезпечне для держави "призначення" на роль цапа-відбувайла Ігоря Коломойського та загалом чи потрібна нам боротьба за знищення олігархів, чому всі, хто матеріально допомагав газеті "День", раніше це ретельно приховували і не поспішають "світитися" й зараз, а також навколо чого українці мають об'єднуватись – про це і не тільки у другій частині розмови із Ларисою Івшиною. Початок цього інтерв'ю дивіться тут.

Марина Баранівська. Зйомка, монтаж - Олексій Темченко

 

«Україна приречена на політичну перемогу та відродження»

Днями в редакції уперше відбувся експериментальний Міжнародний круглий стіл за допомогою одразу кількох новітніх технологій: скайп-включення, відеозвернення, а також уже традиційної живої дискусії. Тема обговорення — «Атака «русского мира» на Європу. Як їй протистояти?» Українським і міжнародним учасникам дискусії було запропоновано прокоментувати такі питання:

а) просування «русского мира» як засобу розмиття суб’єктності України;

б) інформаційна війна і російська пропаганда використовується для викривлення іміджу України;

в) що робити разом, щоб успішно протидіяти  спотворенню іміджу України?;

г) приклади успішної протидії російській пропаганді. 

Розпочинаючи дискусію, головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА пояснила, чому було обрано саме таку тему:

— Потрібно говорити саме про атаку «русского мира» на Європу. Говорячи про Європу — не тільки географічно, а й історично, — маємо на увазі, що ми і є Європа. Так, політично ми ще не в Європі: ми не члени Євросоюзу, бо не виростили повністю політичну націю, свідому того, що вона — європейська. Між тим російські технології націлені саме на те, щоб не дати Україні стати Європою.

Атака «русского мира» на Європу — головна загроза. Вона йде з різних боків, зокрема через країни Євросоюзу, де є заздалегідь підготовлені до нового наступу бастіони. Атака йде і через Україну: через багаторічні спроби не допустити розвитку конкурентних еліт, які змогли би вирвати Україну з пострадянського минулого.

Застосовується дуже багато різних технологій, щоб зробити з України гібридну державу, яка не зможе приєднатися до жодного перспективного проекту, не кажучи вже про НАТО.

Детальніше читайте за лінком.

9 червня свій День народження відзначила головний редактор «Дня» Лариса Івшина

Коли свято в людини такого масштабу, складно підібрати правильні слова, які не загубляться серед сотень інших привітань. А вітають Ларису Олексіївну сьогодні і колеги, і читачі, і друзі, і публічні люди, відомі культурні і громадські діячі, політики, які починають свій ранок з «Дня» і знають, що «День» саме такий, бо творчий колектив працює під чуйним керівництвом головного редактора. Хоча, слово «керівництво» в даному випадку не надто доречне. Скоріше, ми всі тут працюємо у творчій свободі, а поради, зауваження і влучні ремарки Лариси Олексіївні дозволяють побачити теми ширше, з неочікуваного ракурсу, прослідкувати цілі історії у фотознімках, зрозуміти процеси, відкрити для себе нове…

Тож, передовсім, день народження головного редактора – це ще один привід нам, творчій команді «Дня», подякувати нашому керівнику і… другу. За натхнення і розуміння. За доброту і підтримку. Бажаємо нашому редактору, щоб коло однодумців «Дня», а отже і однодумців Лариси Олексіївни, лише розширювалося.

Відео та фото – за лінком.

Статті автора

11/03/2016 - 19:00
Цього року наша фотовиставка, вже вісімнадцята, — знакова. Інакше й бути не може, адже вона відбувається, коли «День» відзначає 20-річчя. Фотоконкурс, який проводиться щорічно від 1999 року, є найяскравішою «зіркою» у сузір’ї наших соціальних проектів, а це...
10/19/2016 - 10:06
У «Дня» та Богдана Гаврилишина були особливі стосунки. Він дуже поважав газету та довіряв нам свої думки. У «Дні» Богдан Гаврилишин надрукував багато знакових текстів та інтерв’ю. Особливо тішила Богдана Гаврилишина наша Літня школа журналістики, гостем якої він не раз...
03/25/2016 - 11:28
Ситуація в українському християнстві, міжконфесійні взаємини, проблеми, пов’язані з духовною місією Церкви в сучасних умовах — це коло питань постійно перебуває в зоні уваги «Дня». Це не дивно, адже наша Церква відокремлена від держави, але не є й не може бути відокремленою...
03/18/2016 - 09:37
У суботу, 19 березня у видатної української письменниці й давнього друга «Дня» Ліни Василівни Костенко — день народження! Слід сказати, що з кожним роком поезія і проза Ліни Василівна стає все більш актуальною. Одне зі свідчень цьому — популярність у соцмережах сторінок, які...
03/11/2016 - 12:06
— Історія з перейменуванням Донецького університету відображає драму «антифази» — українського постійного запізнення з дуже важливими речами. Звісно, не можна покладати відповідальність тільки на місцеві еліти. Це загальноукраїнська проблема. Ми вийшли з Радянського Союзу...
03/02/2016 - 19:13
У ці дні в усіх інформаційних стрічках безліч спогадів і висловів про Михайла Горбачова. 2 березня йому виповнилося 85 років. Рівно три роки тому екс-президент СРСР передав у подарунок головному редакторові «Дня» свою книгу з теплим дарчим написом. Лариса Івшина не змогла залишити цей...
10/20/2015 - 10:23
Безправна провінція отримала шанс. У жителів міста Глухів на Сумщині після десятиліть безперспективних «виборів» з’явилася нарешті можливість вдихнути ковток свіжого повітря. Мішель Терещенко на прохання глухівчан вирішив кинути виклик системі й балотуватися на посаду міського...
06/23/2015 - 10:16
Днями в редакції уперше відбувся експериментальний Міжнародний круглий стіл за допомогою одразу кількох новітніх технологій: скайп-включення, відеозвернення, а також уже традиційної живої дискусії. Тема обговорення — «Атака «русского мира» на Європу. Як їй протистояти?...
04/22/2015 - 13:32
...Я завжди відчувала інтерес до Історії. Якусь інтригу, великий сюжет.  Для мене завжди було загадкою, як люди, що жили в умовах бездержавності, змогли за дуже скромних обставин прищепити дітям риси аристократичного виховання. Перш за все — це великий пієтет перед знаннями, велика...
02/20/2015 - 17:05
Гостями редакції стали два народних депутати, очільники комітетів – голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілія Гриневич та голова Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький. Розмова тривала три години і охопила низку фундаментальних проблем української...

Сторінки