Головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА стала гостем одного з останніх випусків програми Михайла ГОРОДЕЦЬКОГО «Актуально» на Всесвітній службі «Українське телебачення і радіомовлення» (УТР).

Ведучий програми цікавився у Лариси Олексіївни проектами «Дня», зокрема тим, чим стала для Києва XVI Міжнародна фотовиставка газети «День», що проходила у столичній галереї мистецтв «Лавра», чому українцям вкрай важливо перевивчити уроки з історії і, звичайно ж, її баченням останніх подій у країні.

«Ще при президентові Кучмі Донбас був відданий у «лізинг», — зауважила Лариса Івшина. — Нікого абсолютно не цікавило, що там відбувається, — там був ніби монопольний «васалітет». «Еліти» звідти отримували величезну грошову ренту. Тепер це абсолютно точно всі розуміють. Тому, коли ми кажемо про сьогоднішні проблеми та провину, треба чесно зізнаватися. Так, у проблемах України винен Путін. Але він винен у своїй хижості, а ми винуваті в усьому іншому. Якщо ти живеш поруч з маніяком, не ходи голий перед вікнами. І це була політика українських верхів… А жертвами стали дуже багато людей. Я нагадаю, що в 1990-х роках люди Донбасу голосували на референдумі за українську незалежність. Що з цим краєм зробили, що потім там виросли такі отруйні зерна, які дали такі плоди?»

Окрема увага в інтерв’ю стосувалася питань гуманітарної політики України, зокрема недооцінка новою владою першочерговості проблем цієї сфери.

«Катастрофа на сході України стала можливою лише тому, що Українська держава не мала ніякої гуманітарної політики щодо перенавчання своїх громадян, — продовжує Лариса Івшина. — Саме на сході це проявилося найбільше. Проблема гостро заявила про себе. Росія активно насаджувала там злоякісні міфи. На жаль, багато власників українських телеканалів допомагали в цьому. Зокрема в тому, щоб там з’являлися люди, які проповідували якісь «криворізькі-донбаські республіки», і ця безпорадність зрештою закінчилася війною. Сьогодні треба зробити жорсткі висновки і негайно взятися за перенавчання народу. І це повинна бути масштабна програма на рівні системної державної роботи. А ми у «Дні» всі ці роки робили це як підпільники в тилу ворога. Ми надбали багато. І тепер це треба задіяти державним механізмом, щоб як у пустелі, під кожну пальму  лити воду… У коаліційній угоді, яку запропонував президент, я виявила, що гуманітарні питання знаходяться на останній — 13 позиції цього документа. Вони 13-ті як по формі, так і по суті. Це означає, що люди, які приходять до влади, абсолютно не розуміють, що питання інформаційної безпеки, гуманітарні проблеми – це не якийсь клуб. Як і культура – не клуб. Це те, що пронизує мислення і диктує вчинки багатьом людям у бізнесі, економіці...»