«Виховувати смак до України»

Урочисте відкриття Фотовиставки «День»-2013 у головному корпусі Національного університету «Львівська політехніка» (вул. С.Бандери, 12) відбуватиметься за участі ректора вишу професора Юрія Бобала та головного редактора «Дня» Лариси Івшиної.

Експозицію із 150 світлин-переможців ювілейного, XV Міжнародного фотоконкурсу газети «День» та окремого розділу,  присвяченого Євромайдану, усі охочі зможуть оглянути до 30 квітня.

Уже традиційно сьогодні директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська відкриє засідання круглого столу за участю головного редактора «Дня», на якому будуть присутні  студенти та аспіранти львівських вишів, а також широка академічна спільнота та представники громадськості Львова представлятимуть книжкову новинку «Дня» — «Підривна література», яка є продовженням попереднього видання «Бронебійна публіцистика» та загалом серії «Бібліотека газети «День». Online-трансляцію заходу можна переглянути на сайті газети www.day.kiev.ua з 13.30.

А тимчасом «День» пропонує нагадати «історію взаємин» нашого видання із громадянами старовинного Львова. Вона триває вже другий десяток і щоразу приростає новими ініціативами! До прикладу, сьогодні у Львові матиме продовження просвітницька акція Благодійної організації «Фонд сприяння ініціативам газети «День» — «Розумний Великодній кошик», метою якої є поширення від  імені доброчинця святково оформлених  кошиків з книжками Бібліотеки газети «День». Першим таким благодійником у Львові стала міська рада. А ще «День» пропонує нову цікаву акцію «Газета до кави».  Уже —  у кав’ярні «Штука» (вул. Котлярська, 8) та «Цукерня» (вул. Староєврейська, 3) до 30 квітня!

Про «День» і Львів  — у коментарях наших шанованих читачів, друзів та партнерів.

Андрій САДОВИЙ, міський голова Львова:

— Читаю газету «День» уже багато-багато років — відтоді, як вона увірвалася в український медіа-ринок — своєю мудрістю, прекрасними авторами, прекрасними інтерв’юєрами, дуже якісними аналітичними матеріалами, завдяки яким можна зрозуміти дуже багато важливих речей. Тому, на мою думку, «День» — це та газета, котра має бути на столі у кожного українського політика.

Видавати газету — надзвичайно складно. За складністю, на мій погляд, це є важче від будь-якого іншого виду діяльності. Тим паче що сьогодні є дуже велика конкуренція із телебаченням та інтернет-виданнями. Тому треба бути дуже швидким, дуже кмітливим, щоб у цій конкуренції зайняті відповідну, гідну, нішу.  Власне, завдяки тому цілому спектру різних ноу-хау (говорю про розумну «Бібліотеку» «Дня», цікавий глянцевий додаток «Маршрут №1», прекрасно розроблений сайт, фотоконкурс «Дня» і мандрівну фотовиставку) газета «День» не просто присутня на медіа-ринку, а присутня в активній фазі. Тому інші газети повинні брати приклад із «Дня», бо видання газети — це щось особливе. Бо читання газети — це велика-велика приємність. Ми завжди кудись спішимо, хоча із часів Давнього Риму мало що змінилося і в політиці, і в інших речах, але треба мати час на освіту, на просвітництво, на спілкування з розумними людьми — хоча би через сторінки газет... Тому я підтримую всі ініціативи «Дня» — вони на часі, вони потрібні!

Щодо сьогоднішньої фотовиставки «Дня», якої я ще не бачив... Я обожнюю фотографії. Пам’ятаю, напевно, всі фотовиставки, що їх «День» привозив до Львова, і ті неймовірні ракурси, які фотохудожникам — і професіоналам, й аматорам, вдалося зловити — це унікально! Чесно скажу, що біля деяких ваших фотографій стояв і навіть не хотів відходити. Наприклад, «Портрет на тлі гір». Це прекрасно, бо добре, що в наш складний час, коли в людей часто опускаються руки, фотовиставка «Дня» додає оптимізму та позитивних вражень. І, звичайно, поживу для роздумів.  Тому переконаний, що і на виставці, що представлять сьогодні, обов’язково будуть кілька незабутніх кадрів, котрі хотілося би скопіювати і мати в особистому архіві.

Зрештою, газета «День» і всі її проекти є такими, як головний редактор видання — вельмишановна пані Лариса Івшина, мудра особистість, талановита і здібна, яка є джерелом великої позитивної енергії. Звичайно, такою є і керована нею газета.

Остап ДРОЗДОВ, журналіст, політичний експерт, автор і ведучий програми «Прямим текстом» (телеканал ЗІК):

— Когось це може здивувати, але моє перше знайомство з «Днем» відбулося 15 років тому, коли я, студент факультету журналістики, перерив усю річну підшивку газети «День», готуючись до практичного заняття про стилістику заголовків. Ще тоді звернув увагу на те, що газета «День» — це суцільний афоризм. Дуже виразно пам’ятаю оце тодішнє своє враження. На тлі дебілкуватої преси глибоко кучмівської епохи «День» займав нішу якісної преси західного зразка — починаючи від текстів і закінчуючи версткою. Я пам’ятаю, як це було «понтово» серед юних студентів — декларувати свою прихильність до якісної преси. Саме словосполучення «якісна преса» уже робила тебе кращим, стараннішим. І ти вже змушений був брати значно вищу планку. Лише згодом, обрісши власним професійним досвідом у журналістиці, я зрозумів, що це було виховання мого смаку. Вихованням смаків мало хто займається — що тоді, що зараз. Мене це, чесно кажу, інколи шокує: батьки стежать за тим, у яких джинсах ходить їхня дитина, який сік п’є, яку музику слухає, але ніколи не цікавляться, звідки вона черпає суспільно значиму інформацію. Я з жахом спостерігаю, як виростають цілі покоління, позбавлені елементарного смаку. Інформація, цінності, ідентичність — ці поняття теж мають смак. Я пишаюся тим, що з року в рік усе українське стає дедалі смачнішим. Те, що робить «День», не можна виміряти миттєвим ККД. «День» займається вихованням смаку на українське. Це робота на цілі покоління вперед. Зауважте, більшість газет помирають у день наступного випуску. А я вдома тримаю вирізки з «Дня» кількарічної давності, і вони ніби вчора написані. Мало яке видання може цим похвалитися. Вважаю це місією газети «День» — на своїх шпальтах проставляти такі акценти, які виховують смак до України, які допомагають творити новий український організм. Сучасний, модерний, просунутий. Одне слово — смачний.

Роман ЯЦІВ, історик мистецтва, професор, проректор Львівської національної академії мистецтв:

— Мої особливі запити до сучасної преси і мої зацікавлення питаннями культури вже давно зробили мене симпатиком газети «День», яка є для мене  газетою №1 за збалансованістю інтелектуальних і культурних компонентів, а також глибини розуміння проблем політики, економіки та загалом проблем широкого контексту сучасного життя і минулого. На мою думку, «День» приваблює тим, що у його досвіді формування його самодостатності, його обличчя,  головний редактор газети Лариса Івшина редактор орієнтувалася на світові взірцеві видання, а також із розумінням традиції української інтелектуальної періодики ще дорадянського часу, коли сильні індивідуальності (такі, як Грушевський, Франко, Донців, Маланюк), які мали свої часописи, товсті журнали, закладали певну парадигму для націотворчого мислення, з обов’язковим виходом на європейський, світовий контекст. Тому за останні 10 років, коли я досить близько спілкуюся з газетою «День» — як читач, як автор, переконуюся в тому, яка була зроблена гігантська робота для того, щоби часопис був, по-перше, загальнонаціональним, щоби він, по-друге, охоплював усі сфери життя, які стосуються не тільки сучасної миті, розвитку тих чи інших подій, але для ствердження історичної динаміки буття України у дуже широкому контексті різних подій. Фактично кристалізація самого пресового органу, жанру газети відбувалася у дуже специфічних обставинах, коли нарощувалися окремі рубрики, розділи, підсилювалися електронні можливості, найсучасніші технології, до яких підключилася молода генерація журналістів, що дуже важливо... Зрештою, всі знають, як пані Івшина дбає про молодих журналістів і про те, щоб різні університетські середовища України підхоплювали цю парадигму і цю відповідальність за долю країни, яка стоїть, зокрема й на журналістському фаху. Важливо також те, що газета весь час знаходить якісь цікаві форми  для інтерактивності, тобто для зворотного зв’язку, щоби підключати нові і нові потужності, нові імена, нові і нові індивідуальності на місцях, надавати значення не тільки епохальним подіям, які мають не тільки загальнонаціональний вимір, як Шевченко, Франко чи інші постаті, а й локальні, щоби показувати нашу Україну в усій культурній багатоманітності та регіональній самобутності, що теж є дуже важливо, тому що не значима якась виставочка у маленькому районному центрі, де, можливо, не дуже активним є культурно-мистецьке життя, дає для мене, як фахівця, дуже багато важливої інформації — для того щоби зрозуміти, що українська культура є цілісною у своїй багатоманітності і багатогранності, у своїй суголосності тому, що відбувається у сучасному світі.

Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»:

— Для мене у цей надскладний час для України є дуже важливим посил від газети «День» — «Долучайся до Інтелектуальних сил України». Зараз триває мобілізація збройних сил України, але не менш важлива  мобілізація інтелектуальних сил. Це, фактично, те, над чим працює упродовж п’ятнадцяти років  газета «День», знайомство з котрою у мене почалося чи не із самого початку — на шпальтах газети, а потім посилилося, коли ми зустрілися з головним редактором видання Ларисою Івшиною на представленні проектів Арсенія Яценюка, який на той час очолював фонд Open Ukraine. Це поклало початок цікавої, завжди оригінальної, завжди очікуваної співпраці — у стінах «Львівської політехніки». І цього разу ми з великим нетерпінням чекаємо газету «День», яка нам пропонує нестандартні цікаві ініціативи, і я сподіваюся, що всі вони втіляться. Зокрема, це є ініціатива газети «День» щодо боротьби з міфами, які створені проти нашого народу, що упродовж кількох століть чув не свою історію, а ідеологічні міфи держави-імперії. Й у тих міфах не було тільки місця для  наших історичних надбань, для нашої власної історії. Тому для нас, у Політехніці, великою подією є представлення серій «Бронебійна публіцистика» і «Підривна література» з Бібліотеки «Дня», які є екстрактом найкращої політологічної, інтелектуально культурологічної думки наших видатних попередників, на жаль, не прочитаних, не усвідомлених і не інтегрованих у сучасне життя України.

Приємно також згадати, що 2010 року, за ініціативи головного редактора «Дня», ми у Львові висадили Сад світового українства.  Для мене особисто це має дуже велике значення, тому що це є символ нашої українськості, символ, власне, тих духовних ініціатив, які пропонує газета «День».

Щодо фотовиставки «Дня», котру ми сьогодні відкриваємо, то це — осмислення сьогодення, погляд нас на самих себе, водночас — можливість осмислити наше життя, подумати над помилками. Переконана, що це буде дуже добрим  поштовхом, щоби долучитися до інтелектуальних сил України. В першу чергу, звичайно ж, говорю про молодь.

Також з великим нетерпінням чекаю і покладаю велику надію на дискусію-роздум, що відбуватиметься за участі пані Івшиної, позаяк це буде розмова про минуле і сучасне України, а головне — про майбутнє.

Докладна інформація про відкриття Фотовиставки «День»-2014, круглий стіл на інші заходи у Львові за участю головного редактора «Дня» Лариси Івшиної — у на сайті «Дня» та в наступних числах газети.

Синтез ідей, або Як у Львові з’явилася студентська спільнота «Дискусійний клуб»

 «Дискусійний клуб» виник у вересні 2012 року як платформа, де студенти могли б навчитися професійно ставити запитання, фахово аргументувати свою думку та вміло дебатувати. Ініціатори створення — дві випускниці Літньої школи журналістики газети «День»: Олеся Яремчук та Юліана Лавриш. Постійними членами клубу стали студенти Львівського національного університету ім.І.Франка, Українського католицького університету та Української академії друкарства. Серед постійний членів клубу, котрі від початку заснування беруть участь у різноманітних дискусіях, є минулорічні «літньошколярі» газети «День» — Олег Твердь, Соломія Буй та Дмитро Пальчиков.

Теми для обговорення в «Дискусійному клубі» змінюються щомісяця. Сфери зацікавлень завжди різні: політика, історія, кіно, журналістика, Церква і медіа та інше.

Одним із незмінних аспектів роботи «Дискусійного клубу» було і є обговорення книг із бібліотеки газети «День». Впродовж майже двох років свого існування учасники активно опрацьовують, осмислюють книги із серії «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література». Лише цьогоріч «Дискусійний клуб» встиг обговорити праці Петра Григоренка, Тараса Шевченка, Митрополита Андрея Шептицького, В’ячеслава Липинського, Степана Бандери, Єжи Ґедройця, Панталеймона Куліша, Джеймса Мейса та Юрія Шевельова.

Завдяки інформаційній підтримці газети «День», роздуми дискусійників завжди можуть потрапити на шпальти газети та до рук і очей читачів. Нагадаємо, що за активну участь у підтримці розумного середовища, «Дискусійний клуб»  — як «острівець» інтелектуальності, отримав минулого року «Корону» від газети «День».

Олеся ЯРЕМЧУК, журналіст, ініціатор та співзасновник Дискусійного клубу у Львові:

— Ідея створити Дискусійний клуб виникла у мене ще під час студентських років. Завдання просте — скоординувати та зібрати в одне середовище інтелектуально мислячих студентів. Одна з найбільш цікавих гілок нашої роботи — це обговорення (та попереднє прочитання!) книг «Бронебійної публіцистики» та «Підривної літератури». Завершивши цей «вільний університет», молодь відчуватиме інтелектуальний ґрунт під ногами, знатиме, на чому стоїть. Я щиро маю надію, що це потім їм допоможе у професійному (і не тільки) житті. Зараз  йде вже другий рік життя Дискусійного клубу і я бачу результат. Попри те, що я вже не є координатором, він продовжує функціонувати. Для мене це — велика радість.

А загалом «День» допоміг мені акумулювати сили та зосередитися саме на практичній журналістиці. Адже зазвичай ще займаюся науковими пошуками, вивченням мов, громадською діяльністю.  Під час роботи у «Дні» я отримала чудову можливість зустрітися з унікальними людьми та працювати разом із спеціалістами. Робота такого рівня потребує неабиякого духу та віддачі, адже динаміка і темпи у редакції шалені. Це чудовий досвід і «гарт». Окрім того, я ще раз переоцінила для себе поняття інтелектуальної свободи.

«День» зруйнував мій стереотип, що преса не може бути інтелектуальною. Може. У сучасному контексті тримати таку планку надзвичайно важко, позаяк більшість медіа зосереджені на комерційну вигоду, а не на користь для суспільства чи донесення якихось важливих месиджів. Попри те, «День» вже протягом майже другого десятка років займає свою нішу і повільно, але впевнено виконує свою функцію просвітництва.   

У Львові «День» має свого читача. Як мені здається, це здебільшого професура, молода генерація мудрих студентів, інтелігенція. Що казати, варто просто прийти на якусь із презентацій «Дня» у Львові і побачити, скільки там зацікавлених облич. Для мене можливість працювати з улюбленого міста (себто Львова) для вже рідного видання (себто «Дня» ) — більше, аніж щастя. 

Юліана ЛАВРИШ, аспірантка факультету журналістики ЛНУ ім.І.Франка:

— Ідея створення Дискусійного клубу виникла після пройдених Літніх шкіл у «Дні». Порівнюючи фахову підготовку моїх колег із різних українських вишів, побачила чимало негативів у сучасних освітніх процесах саме факультетів журналістики. Перший недолік — консерватизм освіти, монологічний лекційний виклад та практично відсутність діалогічного мовлення в аудиторіях. Через те студенти-журналісти дуже скуто поводять себе в інших середовищах, їм важко формулювати запитання і вести дискусії. Через те виникла ідея створити платформу самоосвітнього студентського спілкування і у позалекційний час вчитися висловлювати свою думку, дебатувати. Читання «Бронебійної публіцистики» і «Підривної літератури» — ще один майданчик для плідного обговорення, адже кожен публіцист, який входить у ці серії — окрема епоха, історію якої просто необхідно знати!

Середовища «Дня» і Львова, на мій погляд, дуже суміжні — спільні пріоритети, національні вектори, інтелектуальні позиції. Тому варто у цьому контексті говорити радше про синтез, ніж про протиставлення.

Підготував Ярослав НАЗАР, Львів

«Відкриті для світу і людини»

«День» і Львів — очима наших літньошколярів

Щорічно у Літній школі журналістики газети «День», окрім представників інших регіонів, багато учасників зі Львова. Чимало з них стали кореспондентами газети у своєму регіоні і активно співпрацюють із «Днем». Всі учасники школи мали нагоду і шанс розширити власні світоглядні горизонти та перейняти досвід від інтелектуалів сучасності. Приміром, під час останньої Літньої школи, учасником якої був і автор цих рядків, у редакції газети відбулися спеціально організовані зустрічі з такими видатними особистостями як України, так і світу, як посол Японії в Україні Саката Тоічі, екс-секретар РНБО України Євген Марчук, екс-президент України Леонід Кравчук, російська політолог Лілія Шевцова. Не менш важливим поступом для літньошколярів є спілкування з представниками всієї Великої України. Від руйнування стереотипів між Львовом та Донецьком, Києвом і Кримом — до тісних зв’язків порозуміння, співпраці та дружби прийшли багато із нас. Спільна робота під дахом однієї редакції стала можливістю побачити іншу Україну.«Львівський десант» розповідає про досвід, отриманий у редакції газети, руйнування своїх стереотипів і те, який зв’язок між поняттями «Львів» та «День».

Олег ТВЕРДЬ, студент факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка, член «Дискусійного клубу»:

— Практика в газеті «День» була моїм першим досвідом великої журналістики. До того я знав лише роботу редакційного колективу своєї районної газети. Звісно, робота всеукраїнського видання має кардинальні відмінності від видання одного з районів Львівської області. Насамперед насиченість графіку роботи та вимоги до тексту. Різницю видно неозброєним оком. Тут я побачив, що таке текст «на вчора», а зміст «на завтра». Адже в «Дні» пишуть на майбутнє. Видання намагається працювати на випередження, чи то пак на виріст. При спілкуванні з людьми відчувався авторитет «Дня», який вимагав від мене відповідальності, а у співрозмовника викликав певну повагу.

Саме тут я зруйнував свій стереотип, що у виданні такого масштабу, як «День», можуть працювати звичайні люди. Ні, не в розумінні простаки. А люди, з якими можна говорити без якогось трепету, що мала би давати їхня аура «зірковості». У «Дні», по суті, немає зірок, є видання-зірка (перефразовуючи слова Лобановського).

Ірина МАЛЮК, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка, член «Наукового товариства» факультету:

— Один місяць у газеті «День» залишив не лише гарні враження, додав багато друзів до списку в «Фейсбуці», подарував цікаві подорожі, а найголовніше — це був місяць інтелекту. Інтенсивна робота у «Дні», численні зустрічі з відомими та впливовими людьми у редакції газети — все це не тільки залишилося в пам’яті. Уся наука спроектувалася у подальшу журналістську та студентську сфери. Місяць у «Дні» — це досвід на все життя. Під час перебування в газеті зруйнувала для себе стереотип, що глянець не буває розумним, тому що «Маршрут №1» — це синтез краси й інтелекту. «День» дуже читабельний у Львові, недарма найбільше літньошколярів у Школі журналістики саме з цього міста. У «Дня» та у Львова є велика подібність — вони відкриті для світу і для людини. Культурна столиця України та інтелектуальна газета держави мають тісний зв’язок і взаємодію.