10 велозавдань для нового мера

Львів та Вінницю велолюбителі вважають привабливими для себе містами хоча б тому, що у місцевих меріях працюють радники міського голови з розвитку велоруху. У Києві ж розроблений ще торік пілотний проект розвитку велоінфраструктури у Дарницькому районі досі чекає на своє затвердження. Місцеві велоактивісти знають, що і як слід робити, щоб столиця теж стала комфортним та безпечним містом для пересування велосипедом. І усіляко намагаються пропагувати велорух, самотужки втілюючи у життя невеликі проекти, останній з яких — «На роботу — велосипедом». Але без координації та тісної співпраці з київською владою активісти можуть мало на що розраховувати. Бо навіть ті кроки, які вдається їм втілювати, доводиться мало не щодня відстоювати. До прикладу — велодоріжки на проспекті Бажана та проспекті Перемоги. З часу їхнього існування велосипедисти постійно скаржаться, що їх перетворили на місця для МАФів та паркувальні зони для автівок.

Тому активісти склали перелік із десяти вимог для депутатів Київради. Їх слід втілити найближчим часом, і, за словами ініціаторів, вони не потребують значних фінансових затрат. Одна з перших вимог — запровадити і в Києві посаду радника мера із велопитань. «Наразі у Києві немає жодної людини, яка займається питаннями велотранспорту, ми не знаємо, до кого звертатися, коли треба вирішити якісь проблеми. Якщо немає координатора роботи, то робота не виконується. Така особа має пройти конкурсний відбір, і ми як громадськість маємо погодити цю кандидатуру, — розповідає керівник Асоціації велосипедистів Києва Ірина Бондаренко. — Зараз ми активно працюємо над велоконцепцією, яка передбачатиме розвиток велоінфраструктури у Києві років на 10. Ми працюємо над кожним районом міста, дивимось, де можна зробити велодоріжки, де такої потреби немає. Ми плануємо завершити цю роботу до кінця липня, представити громадськості, а потім передати в мерію для того, щоб вона була розроблена та впроваджена. Таку концепцію мають ухвалити до кінця року, бо не можна робити щось для розвитку велоруху фрагментарно».

Ще громадськість вимагає звільнити існуючі велодоріжки від кіосків та машин, враховувати під час реконструкцій та будівництв різних об’єктів велосипедний рух, а також переглянути проект реконструкції Поштової площі, яка наразі взагалі не передбачає жодних можливостей для проїзду велосипедом.

Наступна вимога активістів — створити умови для безпечного та швидкого велоруху на трьох київських мостах: Патона, Метро та Московському. «Ці мости найпопулярніші серед велосипедистів. За рахунок реконструкції тротуарів, проїзної частини можна виділити місце для велопроїзду, що теж не потребує великих коштів. Ще ми вважаємо, що вже настав час створити та впровадити проект велоінфраструктури у Дарницькому районі. Це буде мережа велодоріжок, велосипедних смуг, велопарковок, і в результаті отримаємо один повністю велосипедизований район міста, і від цього проекту можна далі відштовхуватись в реалізації велоконцепції», — акцентує І. Бондаренко.

Наостанок велолюбителі звертають увагу, що нарешті настав час для велопарковок та перехоплюючих паркінгів. Поки що все це на рівні розмов. Також проблема з тим, що міська електричка, громадський транспорт, у тому числі фунікулер, дозволяють перевозити у них велосипеди і передбачають для цього спеціальні місця, але як до них дістатися, коли туди ведуть східці, спуски, підйоми, необлаштовані для велосипедів?

Активісти вже давно прагнуть конструктивного діалогу з чиновниками. Разом з тим визнають, що за останні роки перейняли на себе функції, які мала б виконувати місцева влада.