Альтернатива потенційне паливо

Що чекає на людство у найближчому майбутньому? Запитання давно перестало бути риторичним, перейшовши у площину реалій. Якщо не буде реалізовано оптимальний спосіб гармонійного співіснування з природою, — і то дуже швидко, — глобальна екологічна криза неминуча. Споживацький і нераціональний підхід до використання непоновлюваних природних ресурсів веде до цілком передбачуваного фіналу: повного їх вичерпання. Досить сказати, що за період, який минув від часу Другої світової війни, населення Землі використало стільки корисних копалин, скільки всі попередні покоління, разом узяті. До того ж підвищення концентрації парникових газів у атмосфері внаслідок розвитку індустріального виробництва стало причиною кліматичних змін, що загрожують фатальним для усього живого потеплінням. Вже зараз спостерігається танення льодового покриву, лінія вічної мерзлоти зміщується у напрямку полюса в середньому на 20 км щороку. За відсутністю радикальних заходів щодо обмеження техногенного впливу на природу, вже до 2010 року очікується підвищення атмосферного вмісту СО 2 на 90—250 відсотків порівняно з доіндустріальним періодом, що неодмінно спричинить значні зміни рівня середньої приземної температури.

Кліматичні зміни з кожним роком усе відчутніші, — відзначалося під час семінару на тему «Енергозбереження, довкілля та зміна клімату в Україні», який відбувся в Чернігові з ініціативи Українського освітнього центру реформ та Регіонального екологічного центру «РЕЦ-Київ». Семінар зібрав журналістів з центральних регіонів, і однією з тем, які викликали інтерес з боку представників ЗМІ, стала стратегія так званого сталого розвитку, у переході до якого нині вбачається єдиний спосіб уникнути глобальної екологічної катастрофи.

Сталий, або, іншими словами, збалансований розвиток людської цивілізації передбачає насамперед утримання антропогенного впливу на рівні, який не перевищує поглинальні можливості навколишнього середовища, а також — відмову від використання непоновлюваних енергетичних ресурсів. Підрахунки фахівців показують, що за сучасних темпів енергоспоживання, світових запасів вугілля, нафти і газу вистачить від сили на кілька десятиліть. Усі наслідки кризи, яка загрожує населенню Землі у випадку його неготовності до «енергетичного голоду», важко передбачати. Отже, впровадження сталих екотехнологій, які дозволяють підтримувати у природі «золотий баланс», та перехід на поновлювальні альтернативні джерела енергії стали для людства нагальною потребою.

Певний позитивний досвід у цьому плані вже напрацьовано. За приклад можуть слугувати такі країни, як Німеччина, Іспанія, Велика Британія, Данія, Голландія та інші. Тут дедалі ширшою стає сфера використання енергії сонця та вітру для виробничих і побутових потреб, активно впроваджуються технології переробки біомаси, будівництва екологічно чистого житла тощо.

Що ж до України, фахівці констатують наявність ще значної кількості бар’єрів на шляху розвитку відновлювальної енергетики. Втім, як повідомляє часопис «Зелена енергетика», сьогодні наша держава є лідером серед країн Східної Європи і республік колишнього СРСР у галузі вітроенергетики: встановлена потужність українських ВЕС наблизилась до 40 МВт. І хоча цей показник занадто низький порівняно з Німеччиною чи Данією, Україна — одна з небагатьох країн, де налагоджено серійне виробництво вітроустановок потужністю 100 кВт. Щоправда, поки що тільки ліцензійних, хоча розвиток вітчизняної вітроенергетики бере свій початок ще з 30-х років минулого століття.

Одним із найактивніших в плані використання енергії вітру регіонів можна назвати Автономну Республіку Крим: 22 травня нинішнього року прийнято в експлуатацію 22 вітроустановки загальною потужністю 2,4 МВт Судакської ділянки Донузлавської ВЕС. На сьогодні встановлена на горі Меганом вітростанція є тільки першою чергою будівництва 50-мегаватної ВЕС, здатної в майбутньому забезпечити електроенергією місто Судак і прилеглі до нього райони.

Поки що в галузі відновлювальної енергетики найбільш рентабельним і перспективним визнано використання саме вітроагрегатів. Перевага цього виду енергії в тому, що вона екологічно чиста і порівняно недорога. Сьогодні, коли більше як 50 відсотків своїх потреб у енерго-паливних ресурсах Україна задовольняє за рахунок імпортних поставок, усе частіше мова заходить про необхідність переходу на альтернативні енергоджерела. Тим більше, що тарифи на житлово-комунальні послуги залишаються занадто високими як для платоспроможності середнього українця. Нині в Сумській області споживачі з числа населення винні енергетикам понад три з половиною мільйони гривень. Заборговані кошти стягуються у примусовому порядку: шляхом знеструмлення. За 10 місяців минулого року подібну санкцію було застосовано до 4482 побутових споживачів, яким, аби знову отримати світло, крім повернення боргу, доведеться платити ще й за повторне підключення.

Вітер же «світитиме» сумчанам вочевидь не скоро. Особливим потенціалом для цього район не відзначається. Крім проблем з фінансуванням, існує ще ряд об’єктивних перешкод. Приміром, у самому обласному центрі роботі вітроустановок заважатимуть багатоповерхові будинки, а якщо встановлювати агрегати на дахах — їхні мешканці потерпатимуть від постійної вібрації.

Однак Національною енергетичною програмою України на період до 2010 року передбачено спорудження кількох ВЕУ і в Сумській області. Загалом планується за цей час ввести в експлуатацію більше як десять пілотних енергетичних об’єктів, що використовуватимуть поновлювані джерела енергії. Зокрема — дві біогазові установки продуктивністю по однiй тисячі метрів кубічних біогазу на добу. В області сьогодні нараховується 36 зареєстрованих сміттєзвалищ, які є потенційними майданчиками для видобутку біогазу та переробки його в електроенергію. Проте все це поки що — у перспективі. А що справа варта того — бачимо з досвіду інших країн. В Данії, приміром, немає жодного смітника, який би не працював на енергетику, технологія досить дешева, вигода ж — очевидна. Тим більше, що рентабельність українських сміттєзвалищ, якщо так можна висловитись, має бути вищою, ніж за кордоном, оскільки відходи у нас не сортуються.

Прикро, але мешканці багатьох населених пунктів Сумщини приходу холодів щороку очікують з острахом: чи не змушені будуть діти навчатися у холодних приміщеннях? Опалення шкіл, лікарень, бібліотек та інших закладів соціальної сфери коштує надто дорого, щоб не бути серйозною проблемою. Тим часом в області марно втрачаються величезні обсяги потенційного палива: щороку близько шести тисяч тонн умовного палива тільки за рахунок відходів деревини, які перегнивають та спалюються у місцевих лісах і лісосмугах. Як не пригадати село Дрозди Білоцерківського району на Київщині, яке повністю опалюється за рахунок спалювання соломи у спеціальній установці. Адже потенційних можливостей наявної в Сумській області сільськогосподарської біомаси, яку можна використовувати як паливо (соняшник, кукурудза тощо), цілком вистачило б для задоволення енергетичних потреб усього регіону.

Найбільш реальним із запланованих в області розробок на сьогодні видається встановлення сонячного колектора на даху Сумського Будинку природи. Принаймні відповідну угоду з фірмою-виконавцем уже укладено і процес підготовки проектної документації знаходиться у стадії завершення. Якщо позитивно вирішиться питання з фінансуванням, вже наступної зими Суми матимуть нарешті зразок приміщення, яке опалюється за рахунок сонячної енергії.