Асфальтом по пралісу?

Заповідник «Горгани», що охоплює найбільш недоторкані та унікальні території Українських Карпат, сьогодні опинився перед загрозою. Екологи б’ють на сполох — через єдиний в Карпатах заповідник приватні структури, які пов’язують з гірськолижним курортом «Буковель», хочуть прокласти асфальтну дорогу. А щоби узаконити такий задум — планують змінити статус території. Таким чином, як ідеться в офіційному обґрунтуванні, природі буде завдано мінімальної шкоди. Щоправда, автори обґрунтування не пояснюють, як збираються розтлумачити «червонокнижним» видам та цінним пралісам, що їм, відповідно до нового зонування заповідника, слід переміститись на іншу територію — подалі від дороги.

ЧИНОВНИКИ ПЕРЕКОНУЮТЬ, ЩО АСФАЛЬТНА ДОРОГА НЕ ЗАШКОДИТЬ

Заповідник «Горгани» розташований у найбільш недоступній високогірній і кам’янистій частині Українських Карпат — в Довбушанських Горганах, що на Івано-Франківщині. Схили тут стрімкі, а вершини вкриті кам’янистими розсипами, які місцеві мешканці називають «ґоргани». Сьогодні вчені готують документи на включення цих територій до світової спадщини ЮНЕСКО. Унікальність заповідника «Горгани» полягає в тому, що на більшій частині його території рослинний покрив зберігся в природному, майже незайманому стані, тут можна зустріти чимало реліктових та рідкісних видів. Фактично, територія заповідника — збережені в дикому вигляді праліси.

Статус заповідника, як відомо, — найвищий природоохоронний статус. Згідно із законом України, на цих територіях не можна не лише нічого будувати чи рубати, але навіть заходити на цю територію стороннім особам суворо заборонено. Так говорить Закон. Попри те, будівництво чи, як називають цей проект чиновники, «реконструкцію» дороги на території заповідника «Горгани» розглядають сьогодні на найвищому рівні.

У грудні минулого року до керівництва заповідника звернувся начальник Держкомзему Івано-Франківської області Юрій Добро вольський, щоби розглянути на засіданні науково-технічної ради заповідника пропозицію щодо будівництва тут ділянки дороги Яремче—Зелена—Бистриця.

«Ця дорога надзвичайно потрібна депресивному Надвірнянському району — вона б дала можливість цьому району, що недалеко від Яремче з його інфорструктурою, розвиватися», — пояснює Юрій Добровольський. Разом з тим чиновник заперечує причетність курорту «Буковель» до будівництва дороги. Каже, прив’язувати будівництво дороги до приватної структури не варто. Адже дорогу будують в першу чергу для жителів Надвірнянського району та Яремче.

Підтримують будівництво дороги і в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища. Тут стверджують, що дорога необхідна як населенню, так і заповіднику: «Той край оживе. Я приїхав — подивився: Боже! Та сам Бог велів, щоб дорога тут була! — сказав начальник Державної служби заповітної справи при Мінприроди Петро Гриник українській службі BBC. — Власник дороги, крім дорожнього полотна, збирається будувати «Візит-центр» для заповідника, а відрізок дороги, що проходитиме через заповідну територію, буде платним. Гроші ж підуть «Горганам». Окрім того, за словами чиновника, на території заповідника вже є дорога — ґрунтова. Отже, будувати нічого не доведеться — це буде лише «реконструкція».

«Тут чиновники просто підкручують законодавство під себе, і чорне називають білим. Адже, як не крути, а суті не зміниш: заповідник «Горгани» — це територія, де сьогодні зростають унікальні ліси. І ці ліси мають бути недоторканними. Чиновники ж маніпулюють поняттями і називають прокладення асфальтної дороги «реконструкцією». Перед тим, як був створений заповідник, там і справді була ГРУНТОВА дорога. Сьогодні вона ніким не використовується. Бо заповідник є закритою територією», — каже керівник українського відділення WWF та завідувач лабораторії Державного природознавчого музею Національної академії наук України Богдан Проць.

«БУДЬ-ЯКА ФРАГМЕНТАЦІЯ ЗАПОВІДНИКА ПОСТУПОВО ЙОГО ЗНИЩУВАТИМЕ»

За словами науковців, якщо цю дорогу все ж прокладуть, то заповіднику буде завдано непоправної шкоди. «Площа заповідника одна з найменших серед усіх заповідників в Україні — всього декілька тисяч гектарів. Будь-яка його фрагментація призведе до поступового знищення цього куточку природи. А ще там, де з’являються дороги, потім виростають кафе, готелі...» — каже голова дружини охорони природи «Зелене майбутнє» Михайло Богомаз.

Утім, навіть без додаткового розширення інфраструктури ця дорога — катастрофа вже сама по собі, переконаний Богдан Проць. Адже вона привабить туристів, а їхня поява тут небажана: «Сьогодні території заповідника захищені природою — це далеко, дістатись сюди непросто, та й туристи про це місце не знають. А дорога дасть доступ повністю до всіх «Горган» — зупинивши машину, людина матиме вихід, приміром, на гору Довбушанку — одну з найбільш унікальних частин заповідника. І, попри обіцянки чиновників, ніхто проконтролювати це не зможе: людина, заїхавши на територію заповідника, залишить на узбіччі дороги машину та піде, куди захоче. Окрім того, дорога вплине на міграцію багатьох тварин, змінить гідрологічний режим тощо».

Прокладання дороги на території заповідника суперечить природоохоронному законодавству, але «якщо земельну ділянку для реконструкції автомобільної дороги Яремче—Зелена—Бистриця перевести у ранг господарської зони ПЗ «Горгани», тоді вплив на навколишнє середовище буде мінімальним» — йдеться в «Оцінці вплину на навколишнє середовище дороги Яремче—Зелена—Бистриця», яку представили на науково-технічній раді заповідника.

Екологів таке обґрунтування обурює: від зміни назви території суть її не зміниться. «Території заповідника «Горгани», як і будь-якої іншої заповідної території були взяті під охорону не просто так — науковці роками працювали над вивченням їхньої цінності, обґрунтовували її включення до природно-заповідного фонду. Сьогодні ж ці території намагаються перевести у ранг господарської зони тільки тому, що комусь там потрібна дорога. Та якщо цим землям і змінять статус, реально впливу на довкілля та на заповідник це не змінить — адже, скажімо, червонокнижним саламандрам не скажеш, що їм треба переселитись на іншу територію, бо там, де вони живуть сьогодні, має бути дорога до курорту «Буковель», — каже керівник ГО «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро Скрильніков. — Сьогодні існує практика, коли з заповідних територій вилучають цінні ділянки, тому що вони комусь потрібні, натомість додають відпрацьовані, ті, які не мають цінності. Бюрократу в кабінеті від того нічого не змінюється, а в деяких випадках він може прозвітувати навіть про збільшення заповідної території. Проте реальний вплив від такого «збільшення» територій зазвичай негативний».

За словами керівника українського відділення WWF Богдана Проця, якщо через заповідник «Горгани» таки прокладуть дорогу — це буде другий зухвалий прецедент нищення заповідних територій після будівництва каналу в Дунайському біосферному заповіднику. Де, до слова, чиновники теж стверджували, що якщо змінити статус земель, по яких проходить канал, — то впливу на заповідник не буде.

Крім того, переконані екологи, слід звернути увагу і на розвиток інфраструктури на цих територіях. Дорога — лише перша ластівка, кажуть вони. «Сьогодні говорять про розширення гірськолижного курорту «Буковель» та про будівництво курорту «Буковель-2». Це питання мало б привернути увагу не лише до заповідника, а й до самого курорту. Адже його розширення пов’язане не лише з вирубкою лісів під готелі та гірськолижні траси та пов’язаними з цим змінами екосистеми на значних територіях, це й питання інфраструктури: доріг (адже, наскільки відомо, планується не лише ця дорога), забору води, каналізації, відходів, тощо», — каже Дмитро Скрильніков. Тож виникає ще одне актуальне запитання: чи витримають це постійне розширення та навантаження Карпати?