(Без)надійний порятунок

Цього місяця з’явилась новина, що київська влада наполягає на передачі будинку Сікорського, що на Ярославовому Валу, 15Б, із державної власності до комунальної. Спочатку подумалось: нарешті, адже покинутий будинок волає про спасіння років п’ять, якщо не більше. Читаючи новину далі, зрозуміла, що це — цитата заступника голови Київської міської державної адміністрації Валентина Мондриївського в ефірі одного з телеканалів. Піар, чи справді з’явився план дій?

Часто такі заяви чиновників мало що означають. Садиба Мурашків на вулиці Малій Житомирській, 12 — 14 — чи не найяскравіший цьому доказ. Зараз маєток належить столиці. Два роки тому Київ надав 5,7 мільйона гривень на протиаварійні роботи. До сьогодні не зроблено анічогісінько, хіба що лунають звинувачення, що почати порятунок пам’ятки заважає проживання в одній із будівель Олександра Глухова. Цей активіст — як остання барикада, роками намагається врятувати пам’ятку від руйнації, здається, що коли він звідси відселиться, про садибу будемо лише читати у спеціальних розвідках.

ПРО СИЛУ НОВОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ

Повертаючись до заяви Мондриївського — у ній таки є доля новизни. Чиновник пояснював, що рятувати пам’ятки допоможе законопроект № 8202 «Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини», який наразі чекає на друге читання у парламенті.

Законопроект доволі детально прописує, за що уряд чи місцеві органи влади можуть оштрафувати недобросовісних власників пам’яток — за порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, за непередачу знайдених під час археологічних розвідок чи розкопок рухомих предметів на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), за розміщення зовнішньої реклами, вивісок, інформаційних табличок на пам’ятках без письмового дозволу органу охорони культурної спадщини, за повторне невиконання приписів відповідного органу охорони культурної спадщини протягом року тощо. І звісно, за умисне руйнування будівлі, невиконання протиаварійних робіт у передбачені строки і за проведення будь-яких робіт на пам’ятках чи їхній території без погодження з профільними органами влади.

Також запроваджується процедура викупу пам’яток. Якщо відповідний орган охорони культурної спадщини бачить, що будівлі загрожує руйнація, пошкодження чи знищення, то спочатку готує попередження до власника. Разом з ним надсилає договір про викуп пам’ятки чи щойно виявленого об’єкта культурної спадщини, описуючи умови викупу, викупну вартість та джерела фінансування такого викупу.

Як оцінювати історичні будівлі у гривні, Кабінет міністрів пропише у відповідних нормативах і методиках. Залишається незмінною норма пам’яткоохоронного законодавства, що при продажі об’єктів культурної спадщини та пам’яток привілейоване право на купівлю надається органам охорони культурної спадщини.

ШТРАФИ І СПЕЦІАЛЬНА ПРОГРАМА

До ухвалення згаданого законопроекту у міста практично немає важелів впливу на недобросовісних власників пам’яток. У випадку з будинком Сікорського можна готувати приписи до власника — це готель «Козацький», державне підприємство Міністерства оборони, що й зробила нещодавно столична влада. За словами Валентина Мондриївського, інспектори департаменту охорони культурної спадщини КМДА склали акт огляду будівлі, за його результатами направили до балансоутримувача припис із вимогою до квітня надати науково-проектну документацію на реставрацію будинку і до липня провести протиаварійні роботи.

У разі, якщо цього не буде зроблено, власника оштрафують. Якщо на той час парламент ухвалить згаданий законопроект, штрафи становитимуть уже, приміром, не 20 тисяч гривень, як зараз, а від 170 до 510 тисяч гривень. Між тим, місто не вперше намагається оштрафувати власника садиби Сікорського. Як зізнався Мондриївський, балансоутримувач ухилявся від виплати штрафів.

Виглядає так, що місто має шукати план «Б» для порятунку аварійних історичних об’єктів. В якості цього плану можна було б розцінювати міську цільову програму «Охорона та збереження культурної спадщини Києва на 2019 — 2021 роки». Бюджет програми становить 247,7 мільйона гривень. Кошти передбачені на реставрацію, утримання і збереження пам’яток, розробку облікових карток і проектів меж та режимів використання охоронних зон. Але про повернення аварійних будівель із приватної у комунальну власність у цій програмі не йдеться. Навіть немає переліку споруд, за які місто готове взятися першочергово. Для уточнення цієї інформації «День» надіслав інформаційний запит, на відповідь ще чекаємо.

ОСОБЛИВО УРАЗЛИВІ БУДІВЛІ

Тим часом у департаменті охорони культурної спадщини з нетерпінням чекають на новий законопроект про викуп пам’яток. Вірять, що як тільки він запрацює, швидко наведуть лад з історичними будівлями. Тож підкажемо чиновникам, куди спрямувати зусилля.

«Два аварійних історичних будинки на вулиці Тургенєвській, 17 і 19, уже понад 20 років стоять виселені та невпинно руйнуються, — нещодавно писав у «Фейсбуці» киянин Антон КОРОБ. — Будинок №19 має статус пам’ятки архітектури, а більш занедбаний його лівий сусід, №17, був позбавлений статусу щойно виявленої пам’ятки. Тому його власник — фірма «Українська індустріальна група», яка володіє обома будинками й успішно їх занехаює з 2001 року — вирішив швиденько розібрати лівий, не зберігаючи навіть фасад».

Чи візьметься міська влада за повернення цього будинку у власність міста? Або ж за будинок на Грушевського, 4Б? Будівля належить компанії «Грааль», пов’язаній з братами Табачниками. У січні там сталася пожежа, яку активісти вважають невипадковою.

ПРОБЛЕМА РЕСУРСІВ

Новий закон не дає відповідей на запитання, якою буде відповідальність місцевої влади чи центральних органів, зокрема Кабінету міністрів, якщо раптом не встигнуть вчасно викупити пам’ятку. І чи захочуть чиновники брати на себе такий «тягар»? Згадаймо історію з Гостинним двором: кілька років активісти вимагали від Києва розпочати процес повернення будівлі з державної у комунальну власність. Коли це нарешті сталося, місто так і не вирішило, що з нею робити далі.

«Механізм повернення пам’яток й насправді потрібен місту, але що далі? От раніше було так, що надавали певну ділянку, власник зобов’язувався протягом трьох років щось збудувати, а якщо цього не відбувалося, то ділянку мають повернути місту. Потрібно укладати інвестиційні угоди з власниками, а не просто давати дозвіл на проведення робіт, — розмірковує Антон Короб. — От ми зараз боремося за будівлю на вулиці Хорива, 2, де Подільська районна адміністрація не підписувала інвестиційної угоди, виселила людей із будинку, але не прописала, що це пам’ятка архітектури, що власник зобов’язаний її відновити чи хоча б зберегти фасад. Також потрібно укладати охоронні договори, бо не з усіма вони підписуються».

Уявімо, що Київ одну за одною повертає пам’ятки в комунальну власність. Чи вистачить ресурсів на їхнє відновлення? Активіст у цьому теж сумнівається. Аби не вийшло так, що будівлі доведеться повторно виставляти на продаж.

ДО ТЕМИ

«Підпали пам’яток – проблема не лише Києва»

Днями питанням збереження пам’яток перейнялися в парламенті. Цього тижня там відбулося засідання підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції. Тему сформулювали так: «Як запобігти пожежам у будинках-пам’ятках? Стан виконання своїх обов’язків органами державної влади та органами місцевого самоврядування».

У січні цього року палав будинок на вулиці Грушевського, 4-Б. Свого часу через судові рішення він був навмисно викреслений із державного реєстру нерухомих пам’яток, оскільки фірма «Грааль» планує збудувати на його місці хмарочос. А наприкінці лютого пожежники тричі протягом тижня рятували від вогню будинок на вулиці Січових стрільців, 91. Ця будівля зведена в 1902 році за проектом архітектора Іполита Ніколаєва, колись у ній розташовувалась поліцейська околодочна ділянка, пізніше — відділення міліції, а до 2013 року там містилася податкова служба Шевченківського району. Причини пожеж розслідує поліція. Ключова версія — підпал.

На розмову з активістами та депутатами прийшли представники департаменту охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації. Керівник департаменту Олександр НИКОРЯК ще раз нагадав про збільшення штрафів для власників аварійних пам’яток, які порушують закон. Також чиновник зауважив, що будинок на вулиці Грушевського, 4-Б намагатимуться повернути до реєстру нерухомих пам’яток, зараз шукають аргументи, щоб спростувати рішення суду, за яким об’єкт вилучили з пам’яткоохоронного реєстру.

Голова парламентського підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Ігор ЛУЦЕНКО запропонував створювати методичні рекомендації щодо взаємодії Державної служби з надзвичайних ситуацій і Національної поліції, щоб запобігати подібним злочинам. За словами Луценка, підпали пам’яток — проблема не лише Києва, а й інших історичних міст.