Безпека — поза політикою

Сьогодні у промисловості України задіяно понад 570 тисяч підприємств і організацій, на яких працює близько 13 мільйонів осіб. 2006 року на вітчизняних виробництвах було травмовано понад 18 тисяч працівників, з яких 1077 — смертельно. 72% випадків виробничого травматизму сталося через організаційні причини.

Високий за міжнародною класифікацією рівень виробничого травматизму в Україні вимагає вдосконалення механізму забезпечення промислової безпеки. Одним із шляхів до цієї мети фахівці вважають доопрацювання законодавства, що підвищує відповідальність власника за створення безпечних умов праці підприємств. І увага до цих питань не повинна залежати від масштабів виробництва і форм власності.

Ці та інші проблеми стали предметом II Міжнародної конференції «Промислова безпека і охорона праці. Проблеми. Перспективи», що пройшла у Ялті. Її організатором виступив Державний комітет України по промисловій безпеці, охороні праці та гірському нагляду. Всього у форумі взяли участь понад 350 представників підприємств, наукових і громадських організацій, у тому числі й зарубіжні колеги — представники наглядових і експертних організацій Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Польщі та Румунії.

Як зазначив голова Держгірпромнагляду України Сергій Сторчак, хоч за останні десять років кількість нещасних випадків на виробництві поменшала у 3,5 разу, а смертельних — майже вдвічі, наглядове відомство як і раніше орієнтоване на кардинальне зниження рівня травматизму. І вже найближчими роками — на наближення до рівня промислової безпеки розвинених країн.

Необхідним для цього фахівці вважають, насамперед, розробку і реалізацію Закону України «Про промислову безпеку». Такого, який існує в Росії, Білорусі, Німеччині та інших країнах. За словами керівника комітету, новий документ визначить основну стратегію нашої країни в цих питаннях і органічно доповнить вже чинні Закони України «Про охорону праці» та «Про об'єкти підвищеної небезпеки».

Друге невідкладне завдання з боку держави — розробка і прийняття нової Національної програми поліпшення стану промислової безпеки. Це дозволить максимально точно реалізовувати кошти, передбачені на фінансування профілактичних заходів Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Оскільки давно вже доведено, що набагато дешевше й ефективніше попередити нещасний випадок або аварію, ніж ліквідовувати наслідки й відшкодовувати збитки потерпілим.

Ключовою темою форуму стала і відповідальність власника за створення безпечних умов роботи виробничих об'єктів, особливо, якщо вони відносяться до категорії підвищеної небезпеки. Адже саме внаслідок неправильної організації трудового процесу, за статистикою, постраждали дві третіх травмованих на виробництвах України: з початку поточного року зріс рівень загального травматизму на підприємствах житлово-комунального господарства, зв'язку і деревообробної промисловості, а в будівництві, гірничорудній промисловості та металургії збільшилася і кількість загиблих. Водночас уже не перший рік у країні відбувається процес зміни форми власності підприємств, внаслідок чого над ними втрачено контроль галузевих міністерств.

Вельми умовною називають і існуючу зараз систему адміністративної відповідальності за порушення вимог безпеки, і закликають розглядати крізь призму глобальних національних інтересів застосування додаткових засобів впливу на роботодавця, що ігнорує і свої обов'язки, і права працівників.

Для цього фахівцями Держгірпромнагляду вже розробляється проект постанови Кабінету Міністрів України, у якому буде встановлено критерії оцінки ризиків від здійснення суб'єктами господарської діяльності — високий, середній і незначний. Залежно від цих ризиків буде визначено і нову систему проведення перевірок і застосовуваних засобів.

Проте домогтися істотного зниження кількості нещасних випадків можна і слід не лише «караючим мечем» держави. Головним, на думку учасників форуму, була і лишається роль самих підприємств і їхньої системи управління охороною праці. При цьому увага до безпеки не має залежати від масштабів виробництва і форм власності. Один із позитивних прикладів цього — ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», де ця робота дає реальні результати. Як підкреслив один із гостей конференції, директор з охорони праці, екології та якості цього підприємства Ренат Рахманкулов, з 2000 року, коли МГЗ було включено до складу компанії «Русал», у модернізацію виробництва було інвестовано понад 180 мільйонів доларів. Наприклад, лише минулого року на реалізацію програми безпеки персоналу витрачено близько 7,4 мільйонів гривень. Успішно працюють на заводі і спеціальні проекти системи управління охороною праці. Основні з них — усунення виробничих ризиків, підвищення дисципліни, забезпечення коштами захисту, а також поведінковий аудит, спрямований насамперед на роз'яснення, а не покарання. Як результат, уже понад десяток років на заводі немає професійних захворювань, а протягом двох останніх років — жодної травми.

Нарівні з напрацюванням такого промислового гіганта як МГЗ, учасники конференції ознайомилися з досвідом Інформаційно-консультаційного центру «Охорона праці» м. Слов'янська, що надає послуги з питань промислової безпеки і охорони праці малому бізнесу, представникам центру вдалося не тільки організувати свій стабільний бізнес, але й виконувати найважливіше соціальне завдання ефективної допомоги невеликим підприємствам, що не мають власних служб охорони праці.

Не залишили без уваги і проблему технічного стану обладнання, що експлуатується на підприємствах України, понад 50% досягло або вже відпрацювало по дві-чотири граничних терміни експлуатації. Тому величезна роль з точки зору безпеки підприємств відводиться якості й достовірності технічних експертиз, що проводяться. Сьогодні у сфері експертно-технічних послуг в Україні працює понад тисяча центрів різних форм власності, частина з яких — державні держпрозрахункові підприємства. Всі вони ведуть облік технічного стану обладнання, видають дозволи на проведення різних видів робіт, реєструють технологічний транспорт. Але, враховуючи серйозність проблеми, на ринку експертних послуг необхідно виробити правила, за якими працюватимуть організації будь-якої форми власності, щоб не допустити до проведення експертиз несумлінних і некваліфікованих виконавців. Тому керівники всіх великих недержавних підприємств, що здійснюють діяльність на цьому ринку, запропонували створити громадську організацію, яка б і контролювала якість роботи і компетентність усіх експертних підприємств. Учасники висловили впевненість, що зустрічі професіоналів і обмін інформацією на рівні держав будуть постійними, а промислова безпека й охорона праці залишаться тими соціальними пріоритетами, які не залежать від будь- яких політичних змін.