Білу Церкву може «задушити» промисловість

Проект будівництва сучасного електросталепрокатного заводу підприємством «Євро Фінанс ЛТД», зареєстрованому в селі Шкарівка по вулиці Миру, 4, став тим гордієвим вузлом, який ніяк не можуть розрубати ще з 2005 року ні Білоцерківська міська рада, ні компанія будівник, ні тимпаче громадські організації міста. Територія, на якій планують побудувати завод, огороджена високим парканом, на ній вирубані всі дерева, вона добре охороняється; крім того, ведеться активне будівництво адміністративної будівлі, тоді як, за матеріалами Білоцерківської міської ради та громадської організації «Біла Церква — наш дім», таких прав компанія будівник не має. Віце-президент «Євро Фінанс ЛТД» Валентин Макаренко відмовився прокоментувати ситуацію... От і довелося самим розгрібати ту купу «сміття» у вигляді численних актів та протоколів...

КОМУ ПОТРІБЕН ЗАВОД?

Починалося все з того, що в березні 2005 року українське підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ «Євро Фінанс ЛТД» звернулося з листом до першого віце-прем’єра Анатолія Кінаха з проханням розглянути питання про будівництво в Білій Церкві сталепрокатного виробництва (оскільки для майбутнього розвитку ТОВ «Євро Фінанс ЛТД» потрібен металургійний завод, який зможе переробляти 3,2 млн. тонн на рік, за даними інтернет-сторінки компанії). За дорученням пана Кінаха цю пропозицію вивчили Міністерство промислової політики, Міністерство економіки, Київська обласна держадміністрація і повністю підтримали цю ідею. Підтримував цю ідею і колишній голова Київської облдержадміністрації пан Жовтяк. Ще б пак, це будівництво, за деякими джерелами, коштує, нi багато нi мало, 1 млрд. доларів. На основі позитивних висновків обласних рад Шкарівська сільська рада 17 травня 2005 року дала дозвіл на будівництво заводу на своїх землях. При цьому сільська рада чи забула, чи не помітила, що 12 лютого 2002 року дала добро на виділення частини цих земель під будівництво спортивної школи з дитячим тренувальним комплексом і футбольними полями спортивного клубу «Каменяр»... Після погодження iз Шкарівською сільською радою «вузол» почали ще більше заплутувати рішення Київського обласного управління земельних ресурсів, відділу містобудування та архітектури Білоцерківської райдержадміністрації, даючи свої дозволи.

Однак знайшлася та «ложка дьогтю», яка змогла, на думку ТОВ «Євро Фінанс ЛТД», зіпсувати їм весь мед: Білоцерківська міська рада висловила протест проти будівництва заводу.

«Не отримавши відповіді від обласної ради на прохання переглянути рішення від 25 жовтня 2005 року за № 312-26, відповідно до якого було погоджено будівництво заводу, ми (наша міська рада) подали на обласну раду до суду. Суд клопотання не задовільнив, мотивуючи це тим, що місцева рада не мала права посилатися на рішення ієрархічно вищого керівного органу місцевого самоврядування. Але ж місцеве самоврядування в нашій державі відокремлено від держави, не має ієрархії впорядкування і стоїть на рівних щаблях, як обласна так і районна рада, так і міська та селищна ради. Було незрозуміле рішення такого судді. Ми подали апеляцію. На сьогодні справа до розгляду в суді ще не призначена», — сказала Світлана Смолякова, секретар Білоцерківської міської ради.

Викликають сумніви й інші документи, надані ТОВ «Євро Фінанс ЛТД» Білоцерківській міській раді. «Проектний iнститут Київський промбудпроект, який давав свої висновки погодження місця розташування за підписом головного інженера Ярощука. В переліку було виявлено два досить сумнівних документи: погодження Президента України від 24 жовтня 2005 року № 422 / 53330-01; погодження Головної служби регіональної кадрової політики Секретаріату Президента України від 21 січня 2006 року № 9-8 /66. Від секретаріату ми отримали офіційну відповідь на наш запит, відповідно до якого Президент не вирішує питання погодження / не погодження даного питання. Крім того, Секретаріат Президента є органом, який забезпечує діяльність Президента, а не вирішує подібні питання», — говорить пані Смолякова.

ЕКОЛОГИ ТА ГРОМАДСКIСТЬ — ПРОТИ

Заперечує будівництво заводу і Володимир Довбах, експерт спеціально створеної Державної екологічної експертизи.

«ТОВ «Євро Фінанс ЛТД» не має позитивного висновку Державної екологічної експертизи, а той документ, на який вони посилаються, є лише погоджувальним листом», — заявляє пан Довбах. Крім того, «відповідно до ст. 50 Конституції України — «кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди», — додає Довбах. Більше того, громадські організації разом з міською владою виступають проти будівництва, та й населення міста, особливо район Лева невського, поблизу якого планують будівництво, прямо таки не в захваті побачити такого «залізного монстра» (хоча й називають його міні-заводом, насправді, за деякими джерелами, це потужне металургійне підприємство).

Зазначимо, що Біла Церква належить до IV зони, і згідно iз Закону України від 20 лютого 1996 року зі змінами від 4 квітня 1997 року «Про правовий режим територій, що зазнали дію забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» ч. 5 ст. 18 «заборонено у зоні посиленого радіологічного контролю будівництво нових підприємств, які шкідливо впливають на населення та навколишнє природне середовище». Та це ще не все. Відповідно до «Санітарної кваліфікації підприємств, виробництв, споруд», «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів ДСП № 173-96» запроектований сталепрокатний завод за потужністю виробництва сталі в 1,8 млн. тонн на рік належить до підприємств I класу небезпеки.

На думку Андрія Леонова, голови Білоцерківської громадської організації «Біла Церква — наш дім», будівництво подібного заводу просто неприйнятне на відведених шкарівських землях, що межують з Білою Церквою. Будівництво такого сталепрокатного заводу потребує санітарно-захисної зони на відстані однієї тисячі метрів для потужності в 1 млн. тонн на рік (цей завод матиме потужність в 1,8 млн. тонн). Приватизувавши шкарівські землі, ТОВ «Євро Фінанс ЛТД» скоротив санітарно-захисну зону до 500 метрів, не врахувавши, що поблизу живуть люди.

Лідія Іванівна Маринкевич, голова садового товариства «Тепличне» каже, що люди вже не ймуть, кому вірити. «Всі люди в Білій Церкві розчарувались. Ми не віримо нікому. Сьогодні, якщо ми не будемо один за одного стояти, нам ніхто не допоможе», — з обуренням говорить Лідія Іванівна. До того ж близько 90% населення міста проти будівництва заводу — громада міста публічно висловила свою позицію під час громадських слухань. Подібні цифри лунали і на місцевому референдумі, коли проти заводу проголосували 84% жителів міста, а «за» — 13 %.

Не дивно, що населення міста виступає проти цього будівництва: за даними Київської обласної санепідеміологічної станції, завод матиме 44 джерела викидів, через які в атмосферу надходитиме 30 забруднюючих речовин. Загальна сума таких викидів — 1,6 тис. тонн.

«У місті Біла Церква сконцентровано 47 промислових підприємств; 66 котелень, шинний завод «Росава» та ін. Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів за 2006 рік складає 2, 52 тис. тонн на рік, із них викиди підприємств східного промвузла — 1,443 тис. тонн (саме в східному регіоні планують побудувати завод). А, за даними проекту, сталепрокатний комплекс матиме 44 джерела викидів, через які в атмосферу надходитиме 30 забруднюючих речовин, тобто кількість шкідливих речовин збільшиться майже вдвічі», — заявляє Тетяна Гапонова, голова міського відділу охорони навколишнього середовища.

Не дає спокою це будівництво не тільки членам громадської організації «Біла Церква — наш дім», а й Миколі Бондаренку, голові фракції БЮТ у Білій Церкві: «Ми — проти цього заводу. Він не потрібний і з точки зору державних інтересів (тільки в країнах третього світу будують подібні заводи), і з точки зору екології в Білій Церкві. Ми аргументуємо свою позицію конкретними документами, відповідно до яких при експлуатації заводу буде забір 10, 6 тис. тонн води на добу, що складає 1, 5 % від річного водного балансу річки Рось. 2 тис. тонн буде щодоби випаровуватись, а частина буде зливатись в каналізацію, при цьому ще невідомо, що саме буде виливатись».

Те ж саме підтверджує і міський відділ охорони навколишнього середовища, додаючи ще такий факт, що загальна площа для розміщення сталепрокатного заводу становить 54,3 га землі, із них на 25,2 га планується виконання заходів iз рекультивації та зрізки родючого шару ґрунту. А пан Макаренко переконує нас в тому, що цей завод відкриє неймовірні можливості для розвитку міста. Однак так не здається Сергію Дерев’янку, заступникові голови Білоцерківської міської громадської організації «Біла Церква — наш дім», який, відвідавши подібний завод в Молдовi, а саме — в Рибниці, побачив негативні наслідки від будівництва подібного заводу.

«Коли на вулиці в Рибниці йде дощ, мешканці намагаються не виходити на вулицю у шкіряних куртках, оскільки одяг після цього виявляється зіпсованим, — зазначає пан Дерев’янко, а потім додає: — Запам’ятався вислів начальника Держуправління Рибницького міського і районного екологічного контролю Олега Сікорського: «Природа ніколи не запитує, що написано в проекті, які допустимі концентрації забруднення у ньому зазначені. Для природи будь-який викид шкідливих речовин недопустимий». За свідченнями Сергія Якимчука, заступника Білоцерківського міського голови, який також побував у Придністров’ї, в Рибниці: «Коли свого часу там будували завод, він теж був найпотужнішим і найпередовішим. А сьогодні на його території — два могильники з радіоактивним металом, і ніхто не може сказати, як цей метал на завод потрапив».

На засіданні круглого столу «Сталепрокатний завод. Влада з народом чи проти народу?» Валентин Мазуренко, депутат Білоцерківської міської ради, сказав так: «Коли я почув про будівництво цього заводу, я подумав, що це жарт. Я народився в Дніпропетровську, саме біля таких металургійних заводів, тому знаю, що це таке».

«Білоцерківське питання» турбує й представників Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ). «Ми вже зараз працюємо над дослідженням проблеми, яка чекає на Білу Церкву», — відзначила Тетяна Тимочко, заступник ВЕЛ. Спеціалісти Всеукраїнської екологічної ліги просто не встигають досліджувати ті об’єкти, які планують побудувати на території України (18 вересня 2007 року ВЕЛ різко виступила проти будівництва металургійного заводу ТОВ «Ворскла- Сталь» в Полтавській області).