Бійцівські собаки пожирають своїх господарів...
Борис вибіг на сходовий майданчик, жвавий пес — за ним. Тоді хлопець зробив вигляд, що знову заходить до квартири. Пітбуль заскочив до вітальні, й Борис закрив за ним броньовані двері. До міліції він зателефонував від сусідів.
Прибулі міліціонери відразу викликали слюсаря з жеку — на випадок, якщо не зможуть швидко справитися з броньованими дверима — пожежну автодрабину (квартира із замкненим пітбультер’єром знаходилася на п’ятому поверсі). Коли пожежники приїхали, слюсар уже висвердлив замок. Весь цей час собака скаженів за дверима, намагаючись дістатися до «чужих», котрі рвуться в будинок. Міліціонерам знадобився неабиякий професіоналізм: один із них розкрив двері, а другий із порога сусідньої квартири пострілом звалив собаку, що кинувся на нього.
Ця історія в будинку на Туркестанській вулиці одного з харківських «спальних районів» почалася з того, що близько місяця тому 19-річний Борис привів додому пітбультер’єра. Собака, за спогадами сусідів, був весь у шрамах. Відтоді пес став жити в квартирі з Борисом і його батьками.
Тижнів через три пітбуль загриз на вулиці дворнягу, згадують сусіди. Це відбувалося на очах у трирічної дівчинки, з якою сталася істерика. А через три дні трапилася описана вище й ще не до кінця з’ясована історія. Дружини й сина не було, господар Віктор Борисович залишався в квартирі сам на сам із собакою. Не цілком ясно, чому він помер. Можливо — від серцевого нападу. Тоді виходить, що пітбуль гриз обличчя вже у мерця.
КРИВАВЕ «ТРЕНУВАННЯ»
Подібне в регіоні трапляється вже не вперше. Близько двох місяців тому в селі під Чугуєвом (райцентр Харківської області) пітбультер’єр загриз свого літнього господаря. Тіло зі слідами укусів знайшла дружина покійного. Вона ж повідомила, що її чоловік тренував пса для собачих боїв.
Пітбулів нині у Харкові ледь не стільки ж, скільки дворняг. Усі, напевно, бачили на вулицях і пустирях сухорлявих широкогрудих псів, найбільше схожих на стафордширських тер’єрів. Однак нефахівець може прийняти пітбуля й за боксера — у першого тільки більша грудна клітка й видовженіша морда. Розміри ж цих бійцівських собак можуть бути різними — одні важать 20 кілограмів, інші — до півцентнера.
Власне, розмитість розмірів і окрасу, незавидний екстер’єр і визначають ставлення фахівців-собаківників до пітбультер’єрів. Всесвітня асоціація FCI не визнає їх самостійною породою. Не допускаються вони до участі у виставках. Єдина цінність цих псів — бійцівські якості.
І нефахівцеві, будь то навіть господар, ні в якому разі не можна тренувати собаку для боїв. Не визначиш, коли пес припиняє грати й починає битися. А коли почне — зупинити його може тільки смерть противника.
ЧОТИРИНОГІ ТОРЕРО ВІДГРИЗАЛИ БИКАМ НОСИ
Виведення бійцівських порід собак почалося задовго до Різдва Христова. Стародавні римляни вдягали схожих на нинішніх мастифів псів у кольчуги, і ті брали участь в битвах. Знаходилося місце цим бійцям і на аренах — їх випускали і проти гладіаторів, і проти тварин. В часи Середньовіччя дуже популярним видовищем в європейських (і не тільки) країнах були бої собак із биками. Породи і тих, й інших виводилися спеціально. Найчастіший фінал видовища: собака учепився в ніс бика і, ні на що більше не звертаючи увагу, не розціплює щелепи. Бик незабаром гине від больового шоку. Ймовірно, саме до цих часів і потрібно віднести зародження породи пітбультер’єр.
Характер забав наших предків визначили й дані породи — собака-щелепа, собака-вбивця. Від бультер’єрів пітбулі успадкували, мабуть, найсильніші серед усіх собак щелепи. Виходити переможцями з бійок з представниками практично будь-яких порід пітбулям дозволяє сила і спритність. Плюс характер: цей собака не реагує на біль.
ДВОРНЯГИ АГРЕСИВНІШІ ЗА «БІЙЦІВ»
Широко відомі американські і стафордширські пітбультер’єри. Найпоширені перші. Тримати їх для чогось, крім боїв, недоцільно — ні на що більше вони не здатні. Й небезпечно. Собачі бої (господарі «бійців» називають їх «матчами») заборонено в переважній більшості держав, у тому числі і в Сполучених Штатах. Але проводяться скрізь — дуже вже величезні ставки. В інших випадках, як із нещасним аматором з-під Чугуєва, ставка виявляється більшою, ніж життя.
Фахівці застерігають: пітбуль не вміє підкорятися, цю собаку ні в якому разі не можна розлючувати — їй завжди вистачає природної, генетично закладеної злості. Тренувати її може тільки тренер-професіонал, але ніяк не власник. І справа тут не в тому, що пітбуль може кинутися на господаря — те ж саме може зробити будь-який собака, якщо людина поводитиметься з ним, не враховуючи його характеру.
Згідно із статистикою, в Європі й країнах СНД найчастіше людей кусають німецькі вівчарки. На другому місці — безпорідні собаки, а третє ділять ротвейлери та пітбультер’єри. Найлояльніші до людини фокстер’єри — випадків їхнього нападу на людей зареєстровано менше, ніж у будь-якій іншій собачій породі.
ЯМА — НАЙКРАЩЕ ПІДПІЛЛЯ
В Англії заборонено ввозити й розводити американських пітбультер’єрів. Аналогічні заходи, що враховують й інші бійцівські породи, розробляються у Франції. За чутками, Київська міська адміністрація нині теж веде розмову про заборону до ввезення й стерилізацію пітбулів, що вже є. Харківські власті проблему, судячи з усього, не помічають.
Але й самі по собі заборони навряд чи дадуть відчутний результат. Хіба що любителі бойових собак підуть у глибше підпілля. Уподібняться, так би мовити, своїм домашнім улюбленцям («матчі» між чотириногими бійцями проводяться в досить глибоких ямах). Широкому розповсюдженню пітбулів сприяє й смішна, на погляд власника по-справжньому породистого собаки, ціна — близько $50, і лише на нащадків переможців боїв вона може підніматися до $300—400. Для порівняння: стільки може коштувати непланове щеня чау-чау або аристократичного дога.
НЕБЕЗПЕЧНИЙ НЕ ЗВІР, А ЛЮДИНА
Найбільшою помилкою, однак, було б вважати, що деякі собаки «небезпечні самі по собі». Небезпечними їх робить лише поводження з ними людини. Свідчення тому — не тільки наведені вище результати досліджень агресивності до людини собак різних порід. «День» уже повідомляв про страшну історію в Донецькій області: два пси загризли трирічну дівчинку. Її намагалася врятувати шестирічна подруга — собаки порвали і її, дівчинка у важкому стані опинилася в лікарні. Вражає в цій історії те, що вбивцями дитини стали два сенбернари — представники наймирнішої за характером породи, виведеної для порятунку занесених снігом альпіністів. Але господар спеціально тренував їх для охорони дачі, розвиваючи не властиву їм агресивність. А сили сенбернарам не позичати — це одна із найбільших порід.
У Німеччині громадянин може завести якого завгодно собаку. Але якщо він великий — зобов’язаний отримати дозвіл у поліції й надати медичну довідку про свою психічну нормальність. Як при купівлі пістолета. І господар собаки відповідає за наслідки. У нас же свобода — заводь хоч леопарда. У нинішньому вигляді Кримінальний кодекс у цій частині складається переважно з пропусків. Навіть якщо господар спеціально нацькує свого пса на перехожих — відповідатиме він, у крайньому разі, за хуліганство. Можливо, злісне. Що навряд чи утішить родичів потерпілого, котрий загинув від щелеп «бійця».
№249 25.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
