«Боюсь єдиного — не втратити цей народний запал»

Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.

Олександр КНИГА, генеральний директор-художній керівник Херсонського музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша:

1. Найголовніше, мабуть, те, що всі ми, не зважаючи на національність і віросповідання, відчули себе українцями. Боюсь єдиного, не наврочити, не втратити цей народний запал, а зберегти й примножити. І в цьому питанні робота і для Президента, і Кабміну, і для Верховної Ради та й для всіх нас, пересічних громадян. Зберегти й довести усьому світові, що ми є, і ми здатні побудувати свою незалежну і красиву країну, в якій комфортно жити та працювати.

2. Цей рік для мене був найбільш насичений за останні п’ять років. У лютому — гастролі нашого театру до Португалії, спілкування і відкриття для себе іншого глядача, але глядача позитивного, тонко сприймаючого нас як націю, як країну, яка бореться за справедливість. У Херсоні відбувся XVII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», не зважаючи на острах багатьох країн з приводу того, що Херсонщина знаходиться на кордоні з агресивним сусідом. Справжні друзі приїхали для участі у фестивалі, щоб підтримати нас та наш театр, сказати «Ми поряд, ми завжди приїдемо на допомогу». І знову це театри Грузії, Португалії, Польщі, Угорщини, Білорусі...А ще, моя найменша донечка Анастасія пішла у перший клас. Став депутатом обласної ради і думаю, що разом із цим знайшов собі ще шмат роботи. І останнє, на завершення року наш театр випустив двадцять першу прем’єру за цей рік. Отак намагаємося подолати рекорд Всеволода Мейєрхольда, який колись у нашому театрі поставив 47 вистав за два роки.

3. Герої — ті хлопці, які без пишних слів на високих трибунах, взяли до рук зброю і пішли захищати на схід свою молоду країну, своїх дружин і дітей.

Антигерої — всі ті, хто хоче нажитись на війні, хто продає військові пайки, в той час коли весь світ намагається нагодувати хлопців, які живуть в окопах. Хто продає свій товар,ганяючи фури в обох напрямках, через лінію розмежування. І ті, хто тихенько торгує Україною, як державою, продаючи її ідеологічно.

4. З газетою «День» у нашого театру пов’язано дуже багато, тому що всі ці роки саме це видання висвітлює події з різних областей України і спасибі вам за це! Адже інколи, коли читаєш пресу, складається враження, що все життя країни зосереджене тільки в Києві, а за межами округа цього життя не існує. Ви ж доводите, що це не так. Спасибі вам за підтримку, за можливість бути почутими!