«Бюджетні аптечки від Юль»
Як дві харків’янки організували волонтерську роботу та чому тепер вирішили взяти «тайм-аут»
За два роки волонтерства харків’янки Юлія Ілюха та Юлія Чорна зібрали та передали військовим на передову орієнтовно півтисячі аптечок. Журналістку-письменницю та лікаря-анестезіолога познайомив один із харківських форумів. Спочатку вони збирали аптечки поодинці, а потім вирішили об’єднати зусилля. Дівчата пригадують, що спочатку клали до аптечок «компоненти» навмання, і лише з часом, спілкуючись із військовими, зрозуміли, якими ж має бути їхнє наповнення.
Лікар-анестезіолог Юлія Чорна пригадує, що стала волонтеркою, коли на Харківщині почали з’являтися перші блокпости. І небайдужі люди, до яких вона тоді приєдналась, організувалися, завантажили машини всім необхідним і поїхали туди.
«Хлопці, які тоді там стояли, не були забезпечені зовсім нічим. Тож ми починали волонтерити з їжі, з берців, а потім вже прийшли до збирання аптечок», — каже Юлія Чорна. Юлія Ілюха теж починала волонтерський шлях не з аптечок. Пригадує, усміхаючись, як у неї вдома одна з кімнат була завалена мішками часнику, коли збирали до відправки чергову машину.
Волонтерки розповідають — раніше в них було чимало «колег» по всій Україні, які теж збирали аптечки. З часом їх ставало дедалі менше. Звіти про свою роботу дівчата публікували в одній із соціальних мереж з хештегом «бюджетні аптечки від Юль».
«Набір наших аптечок — бюджетний. Наприклад, ми не кладемо до неї голку для пневмотораксу, а замінник — 1-й катетер, замість дороговартісної оклюзійної плівки — звичайний канцелярський файл. Основа аптечки — якісні джгути та перев’язочні матеріали», — розповідають дівчата. На стандартний набір аптечок, кажуть, «вийшли» методом спроб та помилок. Багато підказок отримали від самих військових. Юлія Чорна каже, що їхньої аптечки цілком достатньо, щоб оперативно надати першу медичну допомогу і винести пораненого з поля бою.
Усі ці два роки поки волонтерки збирали аптечки для військових, грошима їм допомагали небайдужі українці. Серед них є як забезпечені люди, які не афішують своєї благодійності, так і не дуже забезпечені, котрі просто хочуть допомогти, чим можуть. Наприклад, одна жінка плела для бійців синьо-жовті браслети, і їх теж клали в аптечку.
Харківські волонтерки забезпечували аптечками тих військових, які просили про таку допомогу. Звісно, перевіряли, чи справді бійці перебувають у зоні АТО, адже випадки шахрайства з волонтерською допомогою, на жаль, трапляються. Тому на всіх «бюджетних аптечках від Юль» написи, що вони не для продажу, що це волонтерська допомога. Всередину аптечки дівчата клали маленькі інструкції, як діяти у разі поранення. Тому що, за словами лікаря Юлії Чорної, не всі бійці володіють навичками надання першої медичної допомоги або ж просто розгублюються у стресовий момент. Також у аптечці є текст із проханням до солдатів: дівчата просять у разі демобілізації чи ротації передати її тим, хто «на нулі», або повернути. Юлія Ілюха каже, що за два роки жодної аптечки не повернули. Вона точно знає про щонайменше два врятовані завдяки ним життя. Проте з жалем говорить, що зворотного зв’язку із військовими, які отримали їхні аптечки, практично не було.
У кожної з Юль особиста історія, яка так чи інакше вже пов’язана з війною. Лікар Юлія Чорна із сльозами на очах згадує історію волинського солдата з Олики, якого вона допомагала в лікарні рятувати від ампутації кінцівки, згодом — лікувала його душу. Він лишився живим, став для неї більше, ніж другом, але про фінал волонтерці говорити важко. Натомість письменниця Юлія Ілюха відверто розповідає — війна настільки просочилася в її життя, що, починаючи торік роботу над романом, вона, хотіла цього чи не хотіла, але все одно писала про війну: «У нас у всіх є психологічна травма. Я розумію, що потрібно з волонтерством на певний час припиняти, бо зараз у мене «мізки повернуті» тільки туди. Військовий психолог, з яким я спілкувалася під час написання книжки, сказав, що коли солдати повертаються з війни, то приходить лише їхнє тіло, а головою, психологічно, вони ще як мінімум рік залишаються думками там, на війні».
Харківські волонтерки у збиранні аптечок для військових поки беруть тайм-аут. Кажуть, що солдати сьогодні вже практично забезпечені державою усім необхідним, і потреба у такому виді волонтерства вже не є такою критичною, як на початку війни. Погоджуються, сьогодні на часі інша болюча проблема — психологічна та фізична реабілітація тих, хто повернувся із зони бойових дій. І кожна з Юль нині працює над цим: Юлія Чорна лікує травми фізичні, а Юлія Ілюха — своїми книжками травми душевні.
