«Час змінюватися!»

На початку серпня відзначає день народження Тетяна Юркова — член правління Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День», директор компанії «Аквавіта». Вона належить до тих людей, які завжди поруч, але уникають публічності. Ознака справжнього друга, чи не так?!

Тому й традиційна рубрика з бліц-запитаннями другу  «Дня» напередодні дня народження цього разу дещо змінилася, адже Тетяна Степанівна замість говорити щось про себе  чи авторитетну компанію, яку очолює понад 17 років, почала з перефразування Шевченкового «Якби ж ми вчились так, як треба!..» Мені залишалося лишень зафіксувати згусток думок цієї  прекрасної жінки,  патріота, яка щохвилини не перестає  жити Україною:

— Нам усім треба вчитися! Світ мінливий і рухливий.  Летить на шаленій швидкості. Україна зобов’язана  втриматися як суб’єкт, цікавий для всіх, але водночас зберегтися автентично. Епоха змін. Щоденних.  Це — про наш із вами час. Не маємо її боятися. Маємо встигати! І вчитися!

Розвиток — це життя!  У всьому: від особистості — до компанії чи країни.  Принаймні,  наша «Аквавіта»  сповідує це правило завжди.

Дружба із газетою «День» базується саме на цьому правилі. Я  радію, що, на відміну від багатьох видань, «День» залишається сучасним, правдивим і модерним! Завжди!  Успішні й патріотичні  мають об’єднуватися. Тоді побачимо іншу Україну! «Через терни — до зірок!» — це про нас із вами!

***

...Люди, народжені в серпні, за гороскопом Леви. Яскравий, барвистий місяць, що представляє яскравих людей! Серед них  оптимістично-енергетична  Тетяна Юркова — представник  небайдужого вітчизняного бізнес-середовища. Його ще так катастрофічно мало, патріотичного й соціально-відповідального!.. Та воно  однозначно є!

Це середовище досі виживає не «завдяки», а «всупереч», йому важко. Проте загартовані люди не плачуть і не стогнуть. Вперто, зціпивши зуби, після підтримки Майдану  непоказово тримають український фронт на усіх напрямках: соціальному, гуманітарному, ідеологічному.

Тетяна Степанівна виховала двох синів-патріотів,  Олександра та Анатолія, які, слідуючи її прикладу, непоказово, але конкретно зміцнюють Українську Справу: сотні волонтерських проектів, поїздок на схід, мистецькі фестивалі, гуртування патріотичних, талановитих людей  довкола себе! 

...Коли українські митці відчайдушно боролися за законодавче утвердження української пісні  у вітчизняному радіоефірі, підтримали їх неофіційні національні творчі спілки чи показні громадські об’єднання, які піаряться щодня,  а волонтерський бойовий «Музбат», створений за ініціативи Юркових... Це вони поставили сцену перед Верховною Радою України, мобілізували виконавців та волонтерів, розповсюдили агітаційні матеріали серед депутатів...  І «п’ята колона» здрейфила. Закон таки з другої спроби ухвалили. Тепер на часі — контроль за його  виконанням.  І тут, знову ж таки, сподівання не на Нацраду з телерадіомовлення (офіційного регулятора), а на контролерів-волонтерів.  Парадокс?  Але такою є правда нашого життя.

Тож коли  ми говоримо про якісь конкретні успіхи й поступ України,  не забуваймо, що в їх основі знаходяться ось такі скромні, але надзвичайно дієві люди, як Тетяна Степанівна Юркова.

Завершуючи наше спілкування, Тетяна Степанівна філософськи додала: «Знаєте, хоч які б складалися обставини, я  у всьому шукаю позитив. І, повірте, знаходжу його!  Саме це і додає мені нових сил».

Що ж, дорога  Тетяно Степанівно, позитивна наша людино, множте й надалі довкола себе світле середовище й надихайтеся від того! А небесні сили нехай віддячать вам здоров’ям і любов’ю!