Чого я чекаю від Кучми-II?
Неможливого!
ПИТАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ БЕЗПЕКИ
У державі немає військової доктрини. Її потрібно розробити та прийняти, затвердити Указом Президента чи відповідною постановою Верховної Ради України. У Президента не було й немає органу управління силовими структурами. У випадку війни він є лише Верховним Головнокомандувачем Збройних сил, тоді як саме поняття цих Збройних сил потребує чіткішого визначення. Згідно з чинним законодавством, до Збройних сил України входять лише сухопутні війська, військово-повітряні сили, війська протиповітряної оборони та військово-морські сили. А як бути з іншими військовими формуваннями?
Генеральний штаб Збройних сил України, начальник Генерального штабу не входять до складу Ради національної безпеки і оборони України. Вважаю, що новопризначений секретар цієї структури, генерал армії Марчук Є.К. виправить становище. Без начальника Генерального штабу Рада національної безпеки і оборони не працюватиме так, як їй належить. Начальник Генерального штабу повинен мати вплив на всі військові формування в державі, вирішувати основні питання військового будівництва й відповідати за організацію оборони держави, планування, застосування Збройних сил та за підготовку України, в тому числі й мобілізаційну, на випадок війни. Сьогодні Генштаб Збройних сил є органом управління лише армії та ВМС. Інші силові структури та військові формування розв'язують основні питання військового будівництва майже автономно, без його впливу.
Рада національної безпеки та оборони має розв'язати цю проблему із залученням фахівців. Будуючи державу, дбаючи про її незалежність, її захист, про недоторканість кордонів, треба мати чітке уявлення, як ми це зробимо.
Кордони з Росією — 1576 км сухопутних і 500 км водних — протягом восьми років не оформлюються на державно-правовому рівні. Через це на нашу територію вільно потрапляють контрабандисти, озброєні злочинці, незаконні емігранти. Як можна навести в хаті порядок, якщо немає дверей?
Повинна завершитись делімітація кордонів з Росією, тобто нанесення їх на географічні мапи. Про демаркацію вже не йдеться.
ХЛІБ НАСУЩНИЙ
Як проходили жнива цього року? Час збирати хліб, а в державі немає пального. У бізнесменів є, а в держави — нема. Погожої безвітряної днини на пшеничному полі з одного гектара осипається до 60 кг зерна. А гектарів десятки, сотні тисяч. Ось вам витрати. Пшениця перезріває, а жнивувати нема чим. Хто відповів з уряду, хто покараний за втрати хліба в Україні 1999 року? В державі має бути резерв паливно-мастильних матеріалів, сконцентрований в областях, на усі сезонно-польові роботи.
Треба збудувати якомога скоріше Одеський термінал. Нехай уряд не заважає Любомиру Буняку завершити будівництво нафтопроводу Одеса — Броди. Тільки щоб уряд не заважав! Допомоги не треба! Патріот України Любомир Буняк завершить це будівництво коштом Управління магістральних нафтопроводів «Дружба».
УКРАЇНСЬКА МОВА
Чому урядовці від Кабінету Міністрів, адміністрації Президента України до обласних і районних адміністрацій порушують закон «Про мови»?
Виходить, у державі є закони, які можна порушувати, і за це не карають. І є закони, що можна порушувати, але не всім. Чи не так?! Нема кому контролювати? В Україні 150 тисяч працівників контролюючого апарату різних міністерств та відомств. Причина, очевидно, в іншому. Подвійні стандарти. Подвійна гра.
КРЕДИТИ
В іноземних кредиторів більше грошей не просіть. Нам треба сто років, щоби ці борги повернути — 13 млрд. доларів. У першу чергу треба кредитувати сільське господарство та переробну галузь харчової промисловості. Але давати кредити тільки тим КСП, які посіяли озимину та обробляють грунт. Не кредитувати колгоспи-трупи. Тут не реанімацію потрібно проводити, а похорон організувати. Землю віддавати в приватну власність із видачею державного акту на право власності.
Ліквідувати всі заборгованості по зарплатах і пенсіях. Нема грошей? Гроші є, тільки бажання віддавати не проклюнулось. У державі 50% грошей перебуває в обігу поза банківською сферою. Позичте в бізнесменів, своїх радників, а пенсіонерам віддайте їх жалюгідну пенсію.
Головне — не зіпсувати покоління тих, кому зараз 10—15 років. Виростити з них нормальних свідомих українців, котрі будуть поважати себе, свою землю, на якій вони народилися й ростуть, свою мову, культуру і традиції сивої давнини. Знати справжню історію України. Але ж таких, може, буде 10— 11 млн. Інші 30—32 млн. і 2015 року будуть говорити «гомосовєтікусом». Довго, довго Україна ще не підніметься з колін.
