Чому нас стає менше

Населення однієї з найбільших країн Європи — України — вимирає. Вимирає тихо і покірливо, причому цей процес носить стійкий і довготривалий характер. За період з 1993 по 2001 р. населення України зменшилося на 3,35 млн. осіб. Дані держкомітету статистики про чисельність населення все більше нагадують зведення з фронтів бойових дій. А справжня чисельність населення України у світлі недавнього перепису населення (результат 99,9% від очікуваного), можливо, є серйозною державною таємницею.

За рівнем максимальної смертності й мінімальної народжуваності на 1000 осіб Україна вийшла у «лідери» серед європейських країн. Баланс міграції в 2000 р. негативний — мінус 46,6 тис. осіб. Смертність порівняно з 1985 — 1990 р. зросла на 26,4%. Народжуваність за останні 10 років знизилася вдвічі. Якщо в 1985 — 1986 рр. середня кількість дітей, народжених жінкою за все життя, становила 2,1 дитини, то в останні роки ця кількість скоротилася до 1,2 дитини. Тоді як для простого відтворення населення необхідний показник не менше 2,1. Тому згідно з оцінками ООН Україну віднесено до країн, що вимирають. А щорічне зменшення населення протягом останніх років із урахуванням еміграції становило 400 тис. чоловік.

Які ж основні причини демографічної кризи в Україні? Це комплекс взаємопов’язаних причин. Передусім економічні, соціальні, психологічні й культурні. Причому в основі демографічної кризи лежать економічні чинники. За останні 10 років середній рівень доходів населення знизився приблизно у 4 рази. А втрати доходів населення України за період з 1991 по 1999 роки, за оцінками професора, доктора економічних наук В.І. Осипова (м. Одеса), склали понад $2 трильйони США.

Різке зниження доходів населення визначально вплинуло на зменшення чисельності і погіршення здоров’я населення України, а також на процеси еміграції. Народження першої, а тим більше, другої чи третьої дитини в молодій сім’ї часто виявляється недозволеною розкішшю. Якщо брати до уваги офіційний прожитковий мінімум для дитини, то для виховання дитини до 18 років знадобиться близько $14,5 тис. (виходячи з курсу $1 — 5,1 грн.), для двох і трьох дітей — $29 тис. і $43,5 тис. відповідно. Таким чином, середній рівень доходів населення в Україні не забезпечує простого відтворення населення.

Для оцінки зв’язку між зниженням чисельності населення України за період з 1993 по 2000 рр. і рівнем внутрішнього валового продукту (ВВП) було розраховано коефіцієнт кореляції, який склав К=0,75. Оцінка значущості зв’язку між чисельністю населення і ВВП значуща із ймовірністю — 95%. Це підтверджує тезу про те, що основна причина зниження чисельності населення пов’язана з різким погіршенням економічного становища в країні.

Враховуючи всю глибину економічної кризи в Україні, досягнення ВВП рівня 1990 р. можна чекати у разі оптимістичного прогнозу не раніше, ніж через 10 — 15 років. Таким чином, за період «реформ» з 1990 р. відставання України від розвинених країн Європи не тільки скоротилося, а ще більше збільшилося. Для пояснення економічної ситуації в Україні можна навести наступні цифри. Для оновлення технічної бази в найближчі 10 років Україні буде потрібно 450 — 500 млрд. гривень. А за попередні 10 років, за оцінками економістів, з України було вивезено від 100 до 500 млрд., доларів США. Як кажуть — коментарі зайві.

Якщо розглянути загальну тенденцію до зниження народжуваності, характерну для всіх розвинених країн, що пов’язана з емансипацією жінок і збільшенням їхньої ролі в суспільному житті, то у розвинених європейських країнах ця проблема вирішується шляхом соціальної підтримки і економічних стимулів при народженні 2-ї і 3 ї дитини. В Україні ж допомоги на дітей, які виплачуються матерям, мізерні. Критичне становище із народжуваністю в Україні підтверджує і той факт, що за період 1991 — 1999 рр., порівняно з періодом 1961 — 1985 рр., темпи зниження народжуваності збільшилися у 4 рази.

До психологічних причин зниження народжуваності можна віднести невпевненість у завтрашньому дні, страх втратити роботу, бажання емігрувати і народити дітей за кордоном, недовіру до вітчизняної охорони здоров’я і т.ін.

Більш детальний аналіз дозволяє побачити зв’язок між духовним життям і демографічною кризою. Відмова від ідей колективізму й альтруїзму та перехід на ідеї індивідуалізму й егоїзму («інтереси особистості — понад усе») привели суспільство до кризи і бездуховності. Забувши про духовні заповіді «Возлюби ближнього, як самого себе», «Не вкради», «Не вбий», багато людей по головах і трупах ближніх вирушили до жаданого багатства. Звідси — зростання злочинності, корупція, правовий нігілізм, збагачення будь-якою ціною і т.п. Однак духовний вакуум багатством не компенсується. Можливо, тому однією з причин економічної, соціальної і демографічної кризи є криза у духовній сфері. Причому відмова від ідей колективізму призвела до надзбагачення невеликої частини населення. Тоді як основна маса населення потрапила у розряд бідних (10% багатих і 90% бідних).

Виконані автором розрахунки зміни чисельності населення України (прогноз) у припущенні збереження сьогоднішнього рівня смертності і народжуваності без урахування еміграції (враховувалися дані про народжуваність за віковими групами у жінок) показали, що до 2015 р. населення України може скоротитися на 8,4 млн. осіб (16,1%). При цьому зменшення населення може перевищити втрати населення України за період Великої Вітчизняної війни (ВВВ) (8 млн. чол.). До 2025 р. кількість населення може бути меншою, ніж у 1939 р. (зменшення на 12,9 млн. чол., чи 27%). До 2035 р. чисельність населення України може виявитися меншою, ніж у 1913 р. (зменшення на 15,3 млн. чол., або 29,3%). А до 2050 р. кількість населення України може зменшитися на 25 млн. осіб, чи на 47,9%. Причому результати розрахунків узгодяться з прогнозом ООН, згідно з яким населення України до 2050 р. може скоротитися на 20 млн. осіб (40%).

Для подолання демографічної кризи в Україні необхідна зміна курсу реформ, що проводяться. Передусім, реформи повинні орієнтуватися на покращення добробуту більшості населення, а не його невеликої частини (десяти відсотків). Нещодавно вийшов Указ Президента «Про заходи із заохочення народжуваності в Україні», який може істотно вплинути на покращення демографічної ситуації при високому рівні допомоги на дитину, якщо він буде складовою частиною комплексної програми із підтримки молодих і багатодітних сімей, забезпеченої значним фінансуванням.