Чому зникають кургани?
Загадки тисячолітньої історії зберігають у собі застиглі в українському степу кургани. Кожен із них — це неповторна й унікальна могильна споруда. Під товщею землі приховані складні системи ходів, похоронних камер, заслонів, кам’яних конструкцій, жертовників... За віком та конструкцією кургани часто порівнюють з єгипетськими пірамідами.
ДАВНIШI ЗА ЄГИПЕТСЬКI ПІРАМІДИ
Перші кургани (від шумерського слова «кур-ан» та «кургаль», що в перекладі означає «гора неба» та «гора величезна») з’явилися в степу та лісостепу більше ніж п’ять тисячоліть тому — в першій половині третього тисячоліття до нашої ери. Їхнi творці — племена аратів та арієв.
Історики вважають, що останньою культурою, яка будувала кургани, були скіфи. Вони населяли наші степи з I тисячолiття до Різдва Христового. Після скіфів половці, печеніги використовували готові кургани для підхоронення. Оскільки кургани створювалися поступово: після першого шару землі насипався другий, третій і так далі, згодом їхня висота досягала 10—20 метрів, а в деяких випадках — до 40. Чи потрібно говорити, яку неоціненну інформацію несуть кургани нащадкам про такі археологічні культури, як трипільська, середньостогова, ямна, катакомбна, зрубна та ін. Скільки відкриттів було зроблено на основі вивчення матеріалів археологічних експедицій! Так, наприклад, досліджуючи кургани північного Причерномор’я, українські археологи виявили поховання молодих озброєних жінок із знатних скіфських сімей. Зібравши й узагальнивши весь доступний матеріал (тільки в Україні до 1991 року було відомо 112 таких поховань), українські археологи В. Іллінська та Олена Фіалко зробили сенсаційну заяву: в скіфському та савроматському суспільствах існував інститут жінок-воїнів. Щоправда, скіфські «амазонки» не були схожі на описаних Геродотом «амазонок- чоловіковбивць». Вони брали участь у кінних легкоозброєних допоміжних загонах, охороняли майно, худобу, житло, коли чоловіки-воїни йшли у воєнні походи або вирушали в довге сезонне кочування. Адже відкриття скіфських «амазонок» могло б і не бути, якби, випередивши вчених, кургани розкрили «чорнi археологи».
«ЧОРНІ АРХЕОЛОГИ» НА СТЕЖЦІ БЕЗКАРНОСТІ
Авантюристів-шукачів скарбів вистачало у всі часи. Багато курганів було розграбовано та знищено ще в минулі віки. Але дещо все-таки дійшло й до нас. На думку доктора історичних наук професора Дмитра Телегіна, на початку XX сторіччя на території України існувало більше ніж 100 тисяч курганів! На жаль, у наш цивілізований час грабіжництво набуло катастрофічного характеру.
Поки існує попит, не будуть сидіти без діла «чорні археологи». Працюючи «за замовленням», вони постачають на ринок любителів старовини найцінніші пам’ятки історії, які, можливо, допомогли б зробити ще не одне відкриття, подібне до відкриття Іллінської та Фіалко. У приватні маєтки, які охороняються від стороннього ока високими огорожами, сигналізацією та бравими хлопцями в камуфляжі, перекочували не тільки золоті прикраси й зброя, а навіть кам’яні баби, які до цього тисячоліттями зберігали спокій похованих у курганах.
Абсолютно безпрецедентний випадок стався 1994 року на розкопках Роксоланського городища, де експедиція Одеського археологічного музею в кінці робіт наштовхнулася на прямокутну кам’яну плиту. Археологи помилково прийняли її за залишки підвального приміщення. Через відсутність коштів роботи довелося згорнути. Розчищену плиту залишили до наступного сезону. Але цього разу успіх відвернувся від археологів. «Чорні копальники», які прийшли слідом за ними, знайшли під плитою кілька золотих бляшок та не пішли, поки не просіяли всю землю навколо. Під плитою виявився кам’яний склеп, з якого злочинці витягли 750 золотих бляшок та прикрас. Пізніше вони продали їх одеським колекціонерам. Найцікавішою знахідкою «чорних археологів», на думку вчених, була бронзова верхівка із зображенням Папая, одного з головних скіфських богів. Подібна верхівка збереглася до наших часів тільки одна, вона була знайдена на Лисій горі в Дніпропетровську та стала «перлиною» скіфської колекції Національного історичного музею України в Києві. У чиїх руках сьогодні друга «перлина» — з Роксоланського городища, невідомо.
«Чорні археологи» після довгих умовлянь дозволили фахівцям археологічного музею скопіювати зроблене ними креслення склепу й декілька малюнків знайдених на городищі цінностей. Та ще й запропонували купити збережену на згадку одну-єдину бляшку. Грошей на знахідку у археологів, звичайно ж, не було. Єдине, що вони змогли, — ретельно виміряти й описати бляшку, а потім на основі розповідей «чорних археологів» опублікувати наукову статтю про розкопки стародавнього міста Ніконія та його зв’язок зі скіфським царем Скілом, що стало черговою науковою сенсацією.
Випадки знищення й руйнування археологічних пам’яток, у тому числі й курганів, відбувається майже у всіх областях України. Так, рік тому в Хмельницькій області «чорні археологи» в пошуках золотих прикрас знищили два скіфськi кургани VI століття до нашої ери. Вартість украдених реліквій оцінюється у сотні тисяч доларів. Працювали вони серед біла дня протягом тижня. Місцевим жителям представлялися членами наукової експедиції. Міліція безуспішно намагалася знайти злочинців, яким загрожувало до 8 років позбавлення волі.
«Знищена історія: слідами корупціонерів» — так називалася фотовиставка, присвячена зруйнованим курганам, яка була організована в Луганській обласній бібліотеці. На виставці були представлені неспростовні документи варварства XXI століття — розкритий шахтарським методом курган біля станції Баржаковка Перевальського району, розорані фермерами кургани кам’яного віку біля селища Широке в Слав’яносербському районі. Один із організаторів виставки, голова ради об’єднання «Луганський археологічний союз» Олексій Бритюк запевняє, що з 10 тисяч курганів, які є на території Луганської області, 90% вже знищено.
ТРАКТОРАМИ ПО КУРГАНАХ
Рукотворні степові пагорби знищуються не тільки злочинними шукачами скарбів. На початку 90 х років минулого століття при розпаюванні колгоспних земель багато курганів було роздано селянам. Згодом цi кургани були розоранi тракторами. Тепер на місцях пам’яток історії колоситься овес та росте кукурудза. Причиною масового знищення курганів новими землевласниками фахівці вважають той факт, що у 1992 році при прийнятті Земельного кодексу України органи охорони історико- культурної спадщини не були включені до списку обов’язкових органів, які затверджують проекти землеустрою при відведенні земельних ділянок. І хоч стаття 33 цього Кодексу визначала, що землі під курганами повинні перебувати в державній власності, порушення були масовими — багато курганів відійшли у власність приватних землевласників.
І тільки нова редакція Земельного кодексу від 2002 року в статті 118 остаточно закріпила норму, відповідно до якої проект відведення земельної ділянки узгоджується з органом із земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно- епідеміологічними органами та органом архітектури.
Схаменувшись, законодавці прийняли також нову редакцію Закону України «Про охорону культурної спадщини», згідно з яким землі під курганами в обов’язковому порядку необхідно повернути державі. Закон, правда, дозволяє давати дозвіл на використання земельної ділянки під курганом, при умові оформлення спеціального договору з природоохоронними органами. І землевпорядники, і археологи називають цю норму закону утопічною, вважаючи, що ні до чого доброго, крім чергових порушень, вона не приведе.
У статті 53 Земельного кодексу говориться, що земля, на якій є пам’ятки історії та культури, належить до категорії земель історико-культурного призначення. Всі пам’ятки, в тому числі кургани й курганні могильники, мають бути внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток. На кожну пам’ятку має бути складено паспорт із зазначенням її особливості, охоронні зони, порядок використання та ін. На жаль, зараз процес паспортизації курганів практично не фінансується, тому й проходить дуже повільно. Однак ті, хто вирішив розгорнути господарську діяльність на землях історико-культурного призначення, мають пам’ятати, що під охорону підпадають усі археологічні об’єкти — і ті, які внесені до реєстру, і ті, які в ньому поки не зазначаються, і навіть ті, про які немає жодних відомостей, тому що вони приховані в землі. Виходить, за розорені селянами кургани також комусь доведеться платити?
КОМУ ТА СКІЛЬКИ?
— Неоцiненні кургани мають цілком реальну ціну, — говорить начальник Головного управління земельних ресурсів у Донецькій області Сергій Гущик. — Відповідно до «Методики грошової оцінки пам’яток», затвердженої Кабінетом Міністрів України від 26.09.2002 року, курган метрової висоти, залежно від об’єму та старовини, може бути оцінений у 0,5 млн. гривень. Ця ж методика лягла в основу визначення шкоди від розорювання та руйнування курганів. Отже, на селян чекає чимало несподіванок, коли з’ясується, що всі гроші, зароблені на виробництві сільськогосподарської продукції, вони повинні будуть віддати на відшкодування збитку за знищену пам’ятку археології.
Минулого року великий резонанс у суспільстві викликало повідомлення про те, що на околиці Маріуполя донецькі фермери розорали кургани, вік яких — кілька тисячоліть. Історичні пам’ятки Приазов’я, що відносяться до ямного періоду, які історики вважають більш давніми, ніж єгипетські піраміди, тепер залишилися тільки на картах археологів. При цьому фермери, дізнавшись, що проти них порушено кримiнальну справу, були дуже здивовані, адже, за їхнiми словами, знищувати кургани почали ще задовго до них, років десять тому.
Після оприлюднення цих фактів на ситуацію з курганами звернув увагу навіть Президент країни. Він звернувся до голови Держкомзему Володимира Воєводіна з вимогою посилити контроль в сфері збереження пам’яток археології. Вже 19 травня цього року було затверджено план заходів, які стосуються дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини. Тільки в одній Донецькій області було проведено 43 цільові перевірки використання земель історико-культурного призначення. Зі слів Сергія Гущика, в області нараховується близько восьми тисяч археологічних об’єктів, які разом з охоронними зонами займають більш ніж п’ять тисяч гектарів землі. У ході перевірок було виявлено 14 порушень законодавства на землях курганів. У чотiрьох районах та двух містах правоохоронні органи порушили проти порушників кримiнальні справи.
Розорення курганів скіфсько-сарматського періоду, унікальних поселень трипільської культури, пам’яток археології козацької доби відбувається й під час будівельних робіт. На батьківщині Президента, в селі Пустовойтівка Роменського району Сумської області, ЗАТ «Слобожанська будівельна кераміка» почало розробку кар’єру з видобутку глини прямо в урочищі Стайкін Верх, де є понад 400 курганів, які разом із керченськими та нікопольськими курганними групами є найвідомішим у світі комплексом похоронних споруд скіфського періоду. Причому поклади глини вздовж ріки Сули простяглися на багато кілометрів нижче та вище історико-культурного заповідника, отже при бажанні глину можна було добувати без знищення святинь. Тільки після втручання громадськості та преси виробників кераміки зупинили правоохоронці. Але, на жаль, частина курганів до цього часу була вже назавжди втрачена.
Що зробити, щоб зупинити це цивілізоване варварство? Адже під кожним курганом міліціонера не поставиш. Але цього й не доведеться робити, якщо за дотриманням усіх ухвалених законів відносно пам’яток археології будуть стежити як державні органи виконавчої влади, так і органи місцевого самоврядування. А почати треба з обліку та паспортизації об’єктів культурної спадщини. Напевно, після такого перепису ми не дорахуємо багатьох святинь. Поки ж одні перебувають у повної ейфорії: у нас пам’яток стільки, скільки в Еміратах нафти, — інші розорюють кургани, розкопують могильники, розпоряджаються знайденими святинями так, як вирощеною на власному городі картоплею.
