Чудо з книжкою

Домовитися про зустріч із Ольгою Катальниковою, семикласницею, яка читає чотири тисячі слів за хвилину, грає в логічні ігри, а також має І спортивний розряд з усної лічби та пише вірші, виявилося не так просто. У дівчинки кожен день розписаний по годинах, вона зайнята навіть у вихідні. І от після чергового дзвінка до Олі я почула — «завтра після 14 години я повністю вільна». Це означало, що в цей день вона не йтиме на заняття до школи швидкого читання, курсів англійської мови, театрального або танцювального гуртка. Зазвичай школярка займається там до 20-ї години, а потім ще робить уроки і при цьому встигає допомогти мамі. Одним зі своїх досягнень Оля Катальникова вважає участь у Всеукраїнському конкурсі «Диво-дитина» (про нього «День» уже писав), у якому дівчинка посіла друге місце у номінації «Найдивовижніший». Нині у її планах — участь у літературному конкурсі, олімпіадах із біології та математики, а також інтелектуальних змаганнях. Шалений ритм життя вона називає звичайним життєвим руслом.

ЛОГІЧНІ ІГРИ ЗАМІСТЬ ЗВИЧАЙНИХ

З Олею ми зустрілися у школі. Перепоною для розмови став пошук вільного класу, оскільки заняття ще не скінчилися. На поміч прийшла перша вчителька дівчинки Світлана Панюта, яка запросила нас до себе у клас, де саме зібралася перевіряти учнівські зошити. Побачивши свою колишню ученицю, Світлана Павлівна розповіла, що у початкових класах Оля дуже часто хворіла, іноді її не було у школі майже семестр. Тож доводилося наздоганяти упущене в позаурочний час. Спочатку вчителька пояснювала новий матеріал, а потім дівчинка писала контрольні роботи, і зазвичай на «відмінно». «Аби всі були такими здібними та старанними, як Оля, працювати з дітьми було б набагато приємніше», — додала Світлана Павлівна.

Та щоб бути успішним, окрім природних задатків, треба ще й багато працювати над собою. У цьому переконана й сама Оля Катальникова. Розвивати свої інтелектуальні здібності їй допомагають індивідуальні заняття у Школі швидкого читання академіка Валерія Арістова. Саме тут дівчинка навчилася читати по 4 тисячі слів за хвилину. Каже, що перевершила письменника Максима Горького, бо він читав на 200 слів менше.

— Особливість техніки швидкого читання у тому, що треба це робити по діагоналі, — пояснює Оля. — Так, я дивлюся на середину рядка і бачу весь абзац, тобто я читаю центр рядка й охоплюю зором увесь текст. Якось у мене була книжка сантиметрів п’ять товщиною, я її прочитала за три години. До школи Арістова мене привів мій хрещений батько, який займається розвитком інтелекту. Зараз я ходжу сюди раз на тиждень і займаюся 1,5 години. Заняття ділиться на декілька частин. Перша — це прослуховування музики, найчастіше це твори класичних композиторів. Потім іде швидкісне читання, а після цього — вправи на швидку лічбу усно. Вчитель називає приклади на множення, ділення, додавання та віднімання, а я кажу результат. А ще у нас є програмка, за якою ми вираховуємо, в який день тижня буде таке-то число, наприклад, коли буде 20 квітня 2020 року. Як це робиться, треба довго пояснювати. Скажу тільки, що на кожен рік складається новий календар з першими літерами місяців та днів тижня, його і треба запам’ятовувати.

Завершується заняття в інтелектуальній школі логічними іграми: реверсі, рендзю, шашки, стратегія та японські шахи. Найбільше дівчинці подобається рендзю. Назва походить від японського слова «квітка», а Оля називає її грою «п’ять у ряд»: треба вибудувати п’ять фігурок одного кольору в один рядок, при цьому заважати противнику вибудувати свої. Японські шахи — це те ж саме, що й звичайні шахи, тільки ускладнені ієрогліфами на гральній дошці. Дівчинка навчилася вже їх розпізнавати і каже, що це дуже легко, головне запам’ятати, що означають основні знаки. Ходити в інтелектуальну школу вона почала два роки тому. Але переконана, що навчитися методиці швидкого читання може людина будь-якого віку. Та чим раніше, тим кращий результат можна отримати.

10 КІЛОГРАМІВ КНИГ ЧИТАЄ ЗА ДВА ТИЖНІ

Читати Оля почала ще у два роки. А зараз в однокімнатній квартирі, де дівчинка мешкає з мамою, назбиралося стільки книг, що ніде яблуку впасти: ними вщент заповнені дві шафи, а ще вони лежать на столі, на ліжку і навіть на підлозі. Через це дівчинці бракує свободи у плані простору. Але без читання вона не може прожити і дня, бо це давно стало для неї духовною їжею.

— Мені подобається, як пише Артур Конан Дойль, Джек Лондон, Джеймс Олдрідж, іноді почитую жіночі романчики, а останнім часом захопилася фантастикою, — продовжила Оля. — Я ніколи не лічила, скільки книг прочитала за своє життя, але пристойна бібліотека назбирається. Швидкісне читання допомагає мені готувати уроки, наприклад, коли треба прочитати матеріал із географії чи історії, адже при швидкісному читанні засвоюється 70% інформації, це більш ніж достатньо. Без особливих труднощів я готуюсь до української та зарубіжної літератури, а також алгебри та англійської мови, адже це мої улюблені предмети.

Однак незвичайні здібності та обдарованість забирають у дівчинки майже весь вільний час. Через надмірну зайнятість дівчинка практично не буває на вулиці, а відпочиває лише тоді, коли вихідними йде з мамою до театру, музею чи на ринок «Петрівку» за новими книжками. Вибираючи книги, на кількість сторінок увагу не звертає взагалі. Насамперед дивиться на ім’я автора, назву книжки (наскільки вона інтригуюча), а ще прочитує швиденько першу главу, якщо вона подобається, книга уже в Олі в сумці. Ще не було такого випадку, коли б Оля з мамою не винесли з Петрівки менше, ніж 10 кілограмів книг. Вистачає цієї літератури максимум на два тижні. Найтовстішими книжками, які вона прочитала, були «Міфи Древньої Греції» (понад 700 сторінок) та серія енциклопедій «Все про тварин». А в дитинстві (Оля каже, що воно вже в неї давно скінчилося) захоплювалась історіями про Пеппі Довгупанчоху та Карлсона.

Через напружений графік Оля лягає спати близько 11 вечора. Каже, що цього вистачає для відновлення сил, і фізичної втоми вона не відчуває. А відновитися після насиченого навчального року їй допомагає літній відпочинок. У цю пору її практично немає в Києві: все літо проводить у дитячих таборах відпочинку, курортах біля моря, а також подорожує Україною та закордоном (уже втретє дівчинка буде їхати на відпочинок у Болгарію).

«БУДУ ВЕТЕРИНАРОМ-АКТРИСОЮ»

Нині Оля шкодує, що все менше часу вистачає на театральний гурток. Дівчинка мріє стати актрисою. Вона вже встигла зіграти у шести спектаклях, а найцікавішою вважає виставу «490», де зіграла роль дверей.

— Це п’єса про людське прощення, я б сказала, навіть казка з повчальним змістом. Одним словом, жили двері, які завжди плакали, їх не поважали і постійно штовхали. А другом їхнім була вантажівка, яка одного разу розповіла притчу, яку Ісус розповів своїм учням: якщо людина прощатиме 490 разів, потім їй дозволяється мститися. Двері почали прощати, спочатку лише заради помсти, а потім їм почало це подобатися, і вони навіть отримували від цього задоволення. А коли дійшло до числа 490, двері не захотіли мститися. Таку непросту роль мені й випало зіграти.

Окрім артистичних даних, Оля має хист до поезії. Віднедавна вона почала друкувати свої вірші у літературних журналах, хоча на фінансові нагороди ніколи не розраховує.

— Взагалі я дівчинка не матеріальна, трохи літаю у хмарах, дуже хочеться, щоб життя було схоже на казку, в якій я живу. Для цього треба ліквідувати ту жорстокість, якою зараз оповитий світ. Звісно, завжди знайдеться ложка дьогтю у бочці меду, та все ж хочеться вірити у краще. Для мене ж зараз найважливіше, щоб були живі-здорові мої близькі люди та улюблений кролик Мася. Він живе у мене вдома вже шість років, якщо перевести на кролячий вік, то йому вже 42. Це карликовий короткошерстий кролик, він може вміститися на моїх долонях. Але була б моя воля, я б влаштувала вдома цілий зоопарк, настільки сильно люблю тварин.

Тому мрія Олі — стати ветеринаром-актрисою. Як поєднати ці дві професії, вона ще не знає, але щоб досягти своєї мети, дівчинка збирається зробити все, від неї залежне.