Чи на правильному шляху міністри?

Результатом VI Конференції міністрів з навколишнього середовища, котра відбулася в столиці Сербії, стало підписання спільної Міністерської декларації та домовленість створити Регіональний віртуальний центр зі змін клімату в Бєлграді. Як для зібрання 56 міністрів з довкілля та 20 міністрів освіти з країн Європейського регіону Економічної комісії ООН (UNECE), а це територія, на якій проживає 800 млн. людей, — це не надто вагомі досягнення... Обговорення стану довкілля та пошук спільних шляхів покращення, вирішення екологічних проблем стали темами засідань та дебатів понад 2000 учасників: окрім міністрів — це й представники міжнародних донорських та екологічних громадських організацій, бізнесу, науковці та журналісти. Одне з головних завдань — оцінка ефективності процесу «Довкілля для Європи».

НУЛЬ ВИКИДІВ — НУЛЬ ПОДАТКІВ, АБО ЯК ПЕРЕТВОРИТИ МАШИНУ НА ВЕЛОСИПЕД

Десятки велосипедів біля входу в міжнародний виставковий центр SAVA — місце проведення VI Конференції міністрів «Довкілля для Європи» — це заклик до дій на рівні президента країни. Адже на відкриття конференції президент Республіки Сербія, міністр охорони довкілля та його заступник приїхали на велосипедах. У такий спосіб президент Сербії Боріс Тадіч агітував за свою ініціативу: відміни податків для чистого транспорту з нульовими викидами (як велосипед, наприклад). Це, на його думку, сприятиме виробництву, маркетингу та використанню чистого палива на добровільній основі, впливатиме на ставлення споживачів до транспорту із нульовим викидами. Мета — досягти зменшення на 20% викидів транспорту до 2020 року. «Нуль викидів — нуль податків» — це договір, який треба запропонувати для підписання всім країнам UNECE з метою вступу в силу через 5 років. Ініціативу сприйняли оплесками, але ...не оформили у вигляді документа.

Щоб наглядно продемонструвати проблеми довкілля, провідні донори та міжнародні організації із захисту та охорони довкілля в Європі як UNEP, Європейська екологічна агенція, ОБСЄ, Міжнародний союз охорони дикої природи, Регіональний екологічний центр та інші на своїх стендах презентували останні видання, дослідження. Серед десятка нових звітів про стан довкілля в Європі найбільш вагомим є четверта оцінка «Захист навколишнього середовища Європи». На 400 сторінках видання детальний аналіз із картами, графіками стану довкілля, здоров’я, якості життя мешканців Євразійського регіону, нові дані про стан повітря, біологічного різноманіття, сталого споживання та виробництва, а також статистика по країнам, міжнародні порівняння, прогнози щодо змін клімату на 2020—2030 роки.

КАРПАТСЬКА КОНВЕНЦІЯ: ВІД ПІДПИСАННЯ В КИЄВІ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОБУТУ ГІРСЬКИХ МЕШКАНЦІВ

А от про біорізноманіття Карпат більше міжнародні учасники змогли довідатися із виданого посібника «Карпатський екологічний огляд- 2007». Загалом він є маленьким друкованим внеском в імплементацію Карпатської конвенції, ініціатором підписання якої у 2003 році під час V Конференції міністрів довкілля виступила Україна. З того часу вдалося започаткувати декілька партнерств із різними міжнародними організаціями. Карпатська конвенція вступила в силу. Її ратифікували шість із семи країн Карпатського регіону за винятком Сербії. Це означає, що уряди серйозно ставляться до своїх зобов’язань, почали імплементацію.

— Зі сторони cекретаріату Карпатської конвенції ми отримали гроші від ЄС на визначення пріоритетів для покращення впровадежння принципів Карпатської конвенції. Серед найголовніших — це зробити Карпатський регіон визнаним як регіон, який є важливим для сталого розвитку європейського регіону вцілому і що усі мають поважати природні та культурні багатства Карпат. Ми це називаємо «Карпатський простір». Із політичного боку, я думаю, важливо, щоб уряди карпатських країн визначили захист природи та збереження біорізноманіття — одним із пріоритетів. Тому що готується новий протокол в цій Рамковій конвенції як новий акт з біорізноманіття, що повинен буде заснувати Карпатську мережу заповідних територій та допомагатиме захищати біосферні системи. Третій пріоритет — це зробити захист природи на користь локальних гірських мешканців, наприклад, через промоцію екотуризм, — розповів Гаральд Егерер, голова тимчасового секретаріату Карпатської конвенції, розташоваго у Відні.

Конвенція стала подарунком природі Карпат, котру офіційно обіцяли берегти усі карпатські країни. Однак говорити про її єфективність можна буде тоді, коли гірські мешканці зможуть долучитися до процесу прийняття рішень та відчують покращення власного доброботу та стану гір.

ЯК ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ ВИЙТИ ЗІ СПИСКУ НАЙБІЛЬШ ЗАБРУДНЕНИХ?

Відбувалися також десятки інших цікавих заходів. Один із них — презентація здійснених доповідей за методологією «Природоохоронне управління на місцевому рівні». Застосування комплексної екологічної оцінки — методологія, яку використовують як на регіональному, локальному та міжнародному рівні, щоб здійснити стратегічний екологічний аналіз стану довкілля, оцінити наслідки для населення, спрогнозувати декілька сценаріїв розвитку міста у разі невирішення проблем довкілля.

За сприяння UNEP уже підготовлено 40 звітів у Латинській Америці, три в Азії та стільки ж в Європі. В Україні метод «природоохоронного управління на місцевому рівні» застосували в Донецькій області як найбільш техногенно навантаженій області Європи. Виробляючи 46% сталі, 13,3% електроенергії, 45,4% чавуну усієї країни, на шість міст Донецької області припадає 60% усіх забруднень довкілля. Тому пошук шляхів — як забезпечити зменшення забруднення, не знижуючи виробництва, є першочерговим завданням. Підготовлена доповідь, участь у написанні якої взяли як українські, так і експерти європейської екологічної програми ООН з навколишнього середовища ( UNEP Grid Arendal ), стала першим кроком у досягненні непростої мети.

Сергій Третяков, начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області так розповів про це:

— Здійснена робота визначила стан навколишнього середовища в Донецькій області, тенденції розвитку, пріоритети, яких повинні дотримуватися. Далі ми формуємо на кожен рік та на певний проміжок часу в області програму охорони довкілля, яка передбачає ліквідацію болючих точок, про які ми згадуємо в аналізі. Наприклад, в програму охорони навколишнього середовища внесені такі стратегічні моменти, як завдання, пов’язане з ліквідацією небезпечних відходів: пестициди, жовтий фосфор ( у нас у Слов’янську лежить 500 тонн такої речовини з 1996 року). Якщо ми не змінимо технології в галузі охорони довкілля, то будемо констатувати факт, що при збільшенні обсягів виробництва ми матимемо постійний ріст забруднення поверхневих вод, повітря, що нас не влаштовує. Тому потрібні нові технології, які ми вже почали використовувати. Наприклад, ми вже реалізуємо в Донецькій області проект, пов’язаний з утилізацією вугільних шламів з додаванням органіки у вигляді відходів насіння соняшника. В нашій області його 120 тис. тонн.

Серед висновків експертів: власники горно-металургійних підприємств приділяють недостатньо уваги вирішенню екологічних проблем, поточні затрати на основні природодохоронні заходи за останні 5 років виросли у 2,2 разу, в той час як як фінансова результативність підприємств виросла в 4,5 разу.

ТРАНСКОРДОННІ ПРОБЛЕМИ: ТАМ, ДЕ БЕЗ СПІВПРАЦІ НЕ ОБІЙТИСЬ

Проведення таких конференцій особливо важливе для вирішення транскордонних екологічних проблем, яким міністри приділяли чимало уваги. На другий день конференції міністри довкілля п’яти країн — України, Румунії, Словаччини, Угорщини та Сербії — оголосили про свою підтримку дій у басейні Тиси з попередження забруднення, повеней і засух. Зокрема, міністри підтримали основні рекомендації звіту «Аналіз стану басейну Тиси 2007 р. — узагальнений звіт. Заклик до дій», представленого Філіпом Веллером, виконавчим секретарем Міжнародної комісії з охорони р. Дунай (ICPR) — організації, що координує підготовку звіту та міжурядову співпрацю у басейні Тиси. У ньому зазначено, що «в цьому регіоні існують серйозні загрози, спричинені забрудненням та гідротехнічними роботами, а також повенями й засухами. Значні потреби у водних ресурсах в регіоні як у питній воді, так і для потреб сільського господарства та промисловості разом із впливом змін клімату можуть призвести до нестачі води або її надлишку, і внаслідок цього до катастрофічних наслідків». Як очікують країни-підписанти, тільки об’єднавши зусилля можна врятувати ріку, яка є домівкою для 14 млн.людей, котрі проживають в її басейні, місцем культурної, історичої спадщин та природних багатств.

До кінця 2008 року країни зобов’язались підготувати чорновий варіант «Плану управління басейном річки Тиса» для громадського обговорення, підготувати програму заходів, які вирішували б такі наболілі питання, як органічне, токсичне забруднення, список потенційних проектів із розвитку інфраструктури.

ПРО ПРЕМІКС НІХТО НЕ ЗАБУВ...

Тиса, загальна площа басейну якої складає 157186 км2, а довжина 966 км, бере свій початок в українських Карпатах, протікає Закарпатською областю, котра вже давно в екологів та природозахисників відома як місце зберігання преміксу — 1500 тонн токсичних відходів, завезених з Угорщини впродовж 2000—2003 років. Очевидно, що Конференція міністрів — це шанс поставити запитання угорській стороні щодо преміксу. Габор Фодор, новий міністр довкілля та води Угорщини, не приїхав на конференцію. Офіційну точку зору нам розповів директор відділу довкілля та менеджменту води при міністерстві Фарего Тібор, який був дуже здивований і довго розпитував, яке українське видання й досі цікавить це питання.

— Це дуже старе питання... Був контракт між двома компаніями в Україні та Угорщині. Угорська компанія думала, що все законно. Ми були здивовані, коли після того, як матеріали були відправлені в Україну, їх не використали, як записано в контракті, на що давався дозвіл як в Угорщині, так і в Україні. Українська компанія імітувала, що вони серйозно хочуть використати матеріали з тою метою, яка була в контракті. Як це могло статися без повідомлення регіональних відповідних українських чиновників компаніями? Ми перевірили всі процедурні моменти, які були в Угорщині, і не змогли знайти жодної помилки зі сторони угорської компанії. Ми розуміємо, що це проблема політичного рівня. Ми готові до співпраці, Угорщина чекає на результати розслідування зі сторони України. Тільки після цього ми можемо продовжити розмову. Це наш спільний інтерес як країн-сусідів, — розповів Фарего Тібор.

Фактично, представник угорської сторони, виправдовуючи угорську компанію, натякає на те, що імпорт токсичних відходів стався через недбалість відповідальних чиновників в Україні. А от на запитання, чи заборонений асбест в Угорщині, довго не знав як відповісти. Але таки сказав, що такий матеріал в будівництві заборонений після того, як Угорщина стала членом ЄС. Якщо ж буде доказано, що у випадку ввезення преміксу були порушені положення Базельської конвенції, сторонами якої є як Україна, так і Європейський Союз, то наш уряд може вимагати реімпорту відходів та компенсації витрат по утилізації відходів.

ДНІСТЕР: ЛІНІЯ РОЗМЕЖУВАННЯ ЧИ СПІВПРАЦІ

Багато уваги під час конференції було приділено Україні. Святослав Куруленко, голова офіційної делегації від України, заступник міністра з охорони навколишнього середовища, виступав на відкритті конференції. Воно й не дивно, адже попередня конференція такого рівня відбувалася в Україні. Зокрема, під час конференції міністрів у Києві була заснована ще й Ініціатива «Навколишнє середовище та безпека: трансформуючи ризики у співпрацю». Зокрема, на VI Конференції міністрів відбулася презентація підготовлених в рамках Ініціативи звітів по ситуації на Балканах, в Центральній Азії, Кавказі та Східній Європі. Мета Ініціативи — сприяти країнам у виявленні, аналізі та, по можливості, зниженні ризику для стабільності та безпеки, який виникає внаслідок екологічних проблем. Аналіз ситуації, оформлений у вигляді звітів, які містять матеріали, карти і навіть марки різних країн, вже зараз використовують у школах, під час дискусій та при розробці державної політики.

У спеціальній доповіді «Співпраця між Україною та Молдовою по Дністру»_під час презентації Ініціативи Константин Михайлеску, міністр екології та природних ресурсів Молдови, розповів про успіхи у спрівпраці між його країною та Україною по охороні Дністра. На жаль, не зважаючи на те, що як Україна, так і Молдова мають добре розвинену водну політику та ратифікували важливі міжнародні документи як Гельсінська конвенція по транскордонним водам ( 1992), Лондонський протокол по Воді та Здоров’ю (1999) та інші міжнародні документи, українці розпочали будівництво Дністровської гідроакумулюючої станції без попередження сусідів.

— Є міжнародні процедури згідно Конвенції ЕСПО: коли будується якийсь об’єкт, як наприклад гідровузел в Ново-Дністровську, то згідно процедури має бути здійснена оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС). Ми стривожені тим, що будівництво давно ведеться, нас не повідомили. В липні цього літа ми організували експедиції і були здивовані, коли невеликий кораблик не можна було пустити на воду, відразу після плотини 1,5 метра. А раніше це була повноводна ріка. Ми надіслали офіційни лист, вже пройшло декілька місяців, але, на жаль, ми жодної офіційної відповіді не отримали. Ми хочемо, щоб створили спільну групу експертів, хай науковці працюють і пояснять — яка може бути небезпека від такого проекту, — схвильовано розповідав Константин Михайлеску, міністр екології та природних ресурсів Молдови.

Молдавська сторона запропонувала підписати спеціальний документу між Україною та Молдовою: Дністровську конвенцію. Однак чи змінить це ситуацію, зважаючи на неефективність старої угоди по використанню вод Дністра, підписаного 1994 року, якого Україна не дотрималася?

Як зазначила Олена Зубкова, професор Академії наук Молдови та голова екотоксикології Республіки Молдова, наразі здатність ріки до самоочищення — нульова.

— Ми побачили зміни в Дністрі як тільки включились в роботу ГЕС-1 у Дністровську та ГЕС-2 в Славчику (українська станція на кордоні між Україною та Молдовою побудована в часи Радянського Союзу для регулювання рівня води, щоб у нижній течії води температура була нормальною), наголосила вона. — Тому що спускають з Дністровського гідровузла-1 з глибини 54 метри і вода йде холодна. У нас влітку, коли на вулиці 30 градусів тепла, температура води в середній ділянці Дністра не підвищується більше 14 градусів, а так тримається між 11 та 9 градусами. А навесні та восени все навпаки. І це все позначається на живому. Зараз Україна між цими двома вузлами будує ще гідроакумулюючу станцію. Це може призвети і до сейсмологічних та оползневих наслідків і вода буде качатися по цим 7,5 метрових в діаметрі трубопроводах, падаючи на генератор. Якщо не зупинять будівнитво ГЕС, Дністра нижнього та середнього не буде. Це будуть шматочки озер. Це буде катастрофа для Дністра.

Не пощастило під час конференції нашим сусідам почути офіційну відповідь України. На цю спеціальну сесію, як розраховував міністр екології Молдови, ніхто з української делегації чомусь для конструктивного діалогу не прийшов. Підтримку сусідам висловили лише українські представники екологічних громадських організацій. Для українських журналістів такі заяви мають стати інформацією для розслідування.

ГЕОПОЛІТИЧНЕ РОЗШИРЕННЯ: ДО НАСТУПНОЇ ЗУСТРІЧІ У КАЗАХСТАНІ

Як зазначив Саша Драгін, міністр з охорони довкілля Сербії, «нам важливо було показати, що Сербія — європейська країна, спроможна організовувати такі заходи на високому рівні». Також господарям заходу вдалось залучити інвестиції на майбутнє, які можуть бути надаті як грантова допомога для діяльності регіонального центру зі змін клімату. Водночас на проведення заходу серби витратили близько 2 млн. євро (українцям проведення такої ж конференції обійшлося чотири роки тому у 1 млн. доларів). 30% з яких — внесок міжнародних донорів, спонсорів. Але більш ніж 1 млн. уже вдалося повернути: стільки обійшлося перебування високоповажних гостей в готелях, харчування та купівля сувенірів.

VII Конференція міністрів довкілля в рамках процесу «Довкілля для Європи» відбудеться в колишній столиці Казахстану — Алмати у 2011 році. Географічний вибір місця проведення свідчить і про певний інтерес міжнародної спільноти до регіону. Якщо процес стартував у 1991 році у Чехословаччині, потім набравшись досвіду у європейських країн — зокрема під час IV міністерської конференції в Орхусі, де учасники вирішили, що надалі процес «Довкілля для Європи» повинен сконцентуватися на проблемах східноєвропейського регіону. Тому уже V Пан’європейська конференція міністрів з охорони довкілля відбулася в Києві у 2003 році.

Отож, подивимось, чи встигнуть високоповажні міністри виконати «домашнє завдання» — а саме ефективну імплементацію усіх підписаних документів за 11 років. Водночас міністри мають донести нові меседжи, отримані на конференції, до чиновників різних рівнів. Важливість Шостої конференції ще й в тому, що вперше в рамках процесу «Довкілля для Європи» було запрошено міністрів освіти, котрі вперше обговорили можливості впровадження документу «Освіта задля сталого розвитку». Коли в освіті більшості країн з’явиться екологічна складова, то це стане вагомим внеском у вирішенні проблем довкілля.

...На згадку про конференцію сербам залишився міні-парк «Дерева для довкілля». Перші шість дерев посадили міністри країн, де відбулися попередні конференції. І з кожною наступною конференцією досаджуватимуть ще одне дерево. «Одного дня ми матимемо ліс — як символ того, що процес як і панєвропейське партнерство продовжується», — сказала прес-секретар міністерства довкілля Сербії.