Чи оживе садиба Мурашка?

«Нове життя розпочалося для садиби Мурашка. Врешті ми спромоглися на протиаварійні та консерваційні роботи», — таку заяву через соцмережі днями зробила директор Департаменту культури Київської міської державної адміністрації Діана Попова.

Цю новину активіст Олександр Глухов сприйняв зі змішаними почуттями. Чоловік багато років живе у прилеглому до садиби помешканні на вулиці Малій Житомирській, 12. Пам’ятками історії, архітектури та містобудування місцевого значення вважаються одноповерховий і триповерховий будинки під номерами 14 та 14А, де і жив знаменитий художник Олександр Мурашко. Нагадаємо, 2007 року маєток опинився у власності ТОВ «Пантеон-Інвест». Мешканців пам’ятки та прилеглих будинків почали виселяти, тут планувалось зведення готельно-житлового комплексу. Проте Олександр Глухов навідріз відмовлявся покидати власну оселю — це давало надію, що колись чиновники таки відновлять сусідню садибу відомого митця.

Очікування затяглись на дев’ять років. Після порушення кримінальної справи у міській прокуратурі і десятків судових засідань договір купівлі-продажу таки визнали недійсним, почалось повернення садиби до комунальної власності міста. За цей час пам’ятка опинилась в аварійному стані: стіни оперезали глибокі тріщини, кімнати, де колись жила родина митця, занехаялись, там з’явились купи сміття. Погіршила стан будинків пожежа улітку 2013 року: вогонь охопив понад дві тисячі квадратних метрів дерев’яних перекриттів. А рік тому, вже після повернення пам’ятки у власність Києва, садибу спіткала ще одна пожежа.

Як розповів Олександр Глухов, за порятунок пам’ятки місто мало взятись ще на початку нинішнього року, на що з міського бюджету виділялось три мільйони гривень. Ці новини активіст зараховує до хороших. А далі починається низка «але». По-перше, невдовзі зима, яка вже дала про себе знати, тож під питанням, чи встигне все зробити фірма, котра виграла тендер на проведення протиаварійних та консерваційних робіт. Крім того, після спілкування з представниками цієї фірми Олександр Глухов дізнався, що кошторис зменшено удвічі. Чи знайдуть кошти наступного року — невідомо.

Активіст зазначає, що днями будинки огородили парканом і завезли якісь матеріали, але, що і як відбуватиметься, сам не може зрозуміти. Киянка Людмила Леонова через соцмережі ділиться іншими новинами: «Дізналась, що перед початком робіт треба вивезти сміття, з цим якраз впораються до Нового року. Якщо не почати це робити, то гроші пропадуть як невикористані, але чиновники з Департаменту благоустрою не дають дозволу на роботу там самоскиду. Тож саботувати і перетворювати будинок у руїни можна і в такий спосіб. Джерело надійне».

Громадськість побоюється, що з прецеденту, коли покинуту напризволяще пам’ятку беруться рятувати, може вийти «пшик». «Почали надто пізно, і боюся, до зими не встигнуть провести заплановані роботи. А без цього буде подальше руйнування, — пояснює Олександр Глухов. — Ми неодноразово пропонували депутатам розробити  положення  про особливості інвестування в об’єкти культурної спадщини, але нічого з того не вийшло. Складно працює чиновницький апарат, система пригальмовує ухвалення необхідних і вчасних рішень. Також діє сильне будівельне лобі. Не факт, що на чиновників тиснуть грошима, можуть і простими поясненнями, що ліпше це не чіпати або продати. Та віддати все у приватні руки — хибна концепція. Якщо продавати, то мають бути гарантії, що власник відремонтує будівлю. Або у місті потрібні такі умови, щоб було вигідно не руйнувати, а зберігати».