То чи щаслива Ольвія?

Прадавнім брендом на території нинішнього Миколаєва є Ольвія (давньогрецьке «Ольвія» — «щаслива») — антична грецька колонія, заснована вихідцями з Мілета в 647—646 роках до н.е. на березі Дніпро-Бузького лиману на південь від сучасного Миколаєва. За часів розквіту (друга половина V — перша половина III сторіччя до н. е.) місто займало площу 27 га, а кількість його жителів сягала 15 тисяч людей, говорить Вікіпедія XXI сторіччя.

Усі або майже всі мешканці Миколаєва бували тут, а ось потік іногородніх туристів з року в рік не додається. Мало інформації в національних ЗМІ, мало путівників і кваліфікованих екскурсоводів. У сезон закінчення навчального року, коли сотні шкільних класів намагаються знайти щось серед розкопок, не дай вам Боже почути розповідь місцевих екскурсоводів! Брешуть безбожно, плутають дати й імена. Я вже не кажу про якість мови. Куди лишень дивляться музейні працівники? Мабуть, творять нові міфи.

Для істориків Ольвія — невичерпне джерело. Місцевим жителям з Парутіна це було довгий час джерелом безкоштовного каміння і місцем випасу худоби. Сьогодні начебто стали розуміти, що заповідник може стати гарантованим працедавцем. Залишилося лише свої зусилля (намети з пивом і вином, кімнати на нічліг) скоординувати з органами державної влади та місцевого самоврядування. Так, і не завадило б асортимент сувенірів урізноманітнити.

Основний, зацікавлений зовнішній гість — археолог, який приїжджає в літній час «рити». Поза сезоном конкуренцію випускникам істфаків роблять місцеві «чорні археологи», які, озброївшись імпортними ультразвуковими сканерами, «світять» територію городища і всієї хори (околиці полісу). Потім, визначивши потенційну цінність, беруться вже не за лопати, а за бульдозери. У 90-х роках це було частою практикою. Останніми роками у заповіднику з’явилась охорона, але, як кажуть, нажива сильніша за будь-які кордони.

Туристичного потенціалу — сила-силенна, потрібно лише його огранувати, готель нормальний побудувати й дібрати найбільш підготовлених розповідачів різними мовами.

Готелю в Ольвії немає. Сім років аматори проводять тут в серпні однойменний фестиваль бардівської пісні та грецької культури. При всій пошані до організаторів, роблять вони це дуже камерно на ті невеликі «крихти», які вдається зібрати зі спонсорів, тому національною подією фестиваль «Ольвія» не став. Альтернативою їм є художники. Малюють тут на пленері й продають роботи за ольвійськими мотивами приїжджим, у тому числі через Інтернет. Заповідникові та експозиції від цієї приватної діяльності вже точно нічого не перепадає!

На матеріалі Ольвії написано й захищено десятки дисертаційних досліджень. Чудова книжка С. Рослякова «Ольвия — жизнь и смерть цивилизаций» (Миколаїв, вид-во «Возможности Киммерии», 2003) дуже добре простежує культурну історію цього полісу, й нинішнього забуття ця місцевість точно не заслуговує.

У самому селі Парутіно Очаківського району — двоїсте ставлення до заповідника. Із одного боку, він годує декілька десятків родин цілий рік і трохи більше — влітку. Із другого — створює проблеми «напливу» сторонніх до села. При тому, що в центрі села місцевим радгоспом-винарнею збудовано за радянських часів величезний Палац культури, він ніяк не інтегрований з музеєм-заповідником. Можливо, це склалося понад 20 років тому, коли адміністрацію заповідника очолила нинішній директор ? Районна влада з Очакова взагалі прагне вдавати, що немає такого «магніту» в них на території. Обласна влада якось дуже боязко намагається «використовувати» тисячолітній бренд Ольвії. Мабуть, добре відчуває складність завдання?!

Саме городище, яке розкопують археологи понад сто років на нинішньому суходолі, таїть приблизно лише половину історичної території міста. Велика частина прихована під водами Бузького лиману. Для серйозних підводних археологічних робіт у Ольвії час явно не настав. І доки десятки музеїв світу мають правдами і неправдами здобути артефакти з Ольвії, вони зростають лише в ціні.

Що робити в Ольвії? З Ольвією як археологічним об’єктом? Як поєднати туризм із археологічною практикою? Ці та безліч інших питань не отримують відповіді вже багато років. Вмирають ентузіасти, журналісти, історики, які з вуст у вуста передавали різні легенди та бувальщини про Ольвію, і тим самим сприяли інтересу обивателів, відвідувачів городища. Трьох десятиріч для філії Академії наук України виявилося замало, щоб «розвернутися» і зробити тут публічний об’єкт, націлений на популяризацію знань. Младокомерсанти не змогли запропонувати вдале розв’язання питання конверсії ольвійських можливостей.

Ольвія 2,5 тисячі років тому була для Аттики спасінням, куди привозили тутешнє перше зерно, рятуючи від мізерного раціону Афіни. Робили це своєрідні капітани з далекої колонії, які навчилися раніше за інших водити судна проти вітру.

Міжнародні донорські організації намагалися проводити тут міжнародні конференції спільно з місцевим університетом, але потім, попри «ольвійську» назву, перенесли її до Криму. Там готелі трохи кращі, є конференц-зали з кондиціонерами.

«Вівтар демократії» — так називається новий телевізійний проект Коледжу преси і телебачення та Телевізійного академічного каналу (ТАК ТV), який розповість про традиції демократії в нашій країні. І цим традиціям тисячі років. А не 20, як хотілося б думати декому.

«Але спільно з газетою «День» ось уже декілька місяців ми думаємо про проведення масштабного концерту симфонічного оркестру на березі величного Бугу в руїнах старожитнього амфітеатру!» — розповідає Гліб Головченко, директор Коледжу преси та телебачення, генеральний продюсер ТАК ТV, член виконкому Миколаївської міської ради. — І автором ідеї стала Лариса Олексіївна Івшина, головний редактор газети «День». Така ініціатива народилася на зустрічі з міським головою Миколаєва Володимиром Чайкою».

«Після того, як миколаївці показали мені «дельфінчик», — старогрецьку ольвійську монету, я подумала — ось що має втілювати Миколаїв. Адже цій історії тисячоліття! Ольвія — це й є головний бренд Миколаєва», — вважає Лариса Івшина. Тому сьогоднішні земляки старогрецького міста зайнялися пошуком найкоротшого шляху до суспільства, щоб «витягнути» цю територію із забуття і депресивного сну. Довкола проведення цього заходу об’єднуються небайдужі, й, можливо, Щаслива матиме нове туристичне і маркетингове життя.