Чи зможе опозиція стати владою?
Відповідь організаторів нещодавнього з’їзду опозиції, що для висунення єдиного кандидата «ще не час», не була несподіваною. Вважаю, більш точною відповіддю на це запитання було б «уже не час», оскільки, на мій погляд, жоден із лідерів опозиції не має реальних шансів перемогти на майбутніх виборах.
Зірковий час лідерів комуністів і соціалістів минув під час виборів 1999 року, коли з’явилася реальна можливість перемогти на виборах, висунувши єдиного кандидата. Досить було лідеру комуністів приєднатися до «канівської четвірки», і висунення єдиного кандидата та перемога на виборах ставали вельми реальними. Дуже сприятливим був той факт, що національно-патріотичні сили підтримали на виборах колишнього генерала КДБ, а КДБ, як відомо, був органом партії, тому підтримка колишнього генерала КДБ комуністами тільки додала б їм авторитету серед виборців. Ви запитаєте, чому єдиним кандидатом не висунути лідера комуністів, адже він набрав більше голосів? Тому що серед тих, хто підтримував генерала, дуже небагато могли підтримати комуністів з ідейних міркувань, тоді як практично кожен, хто підтримував комуністів, міг проголосувати за генерала. Але у вирішальний момент комуністи відмовилися підтримувати генерала, який раніше працював в органі партії. Проте хіба тільки генерала зрадили комуністи на минулих виборах? Серед кандидатів від «канівської четвірки» був голова Верховної Ради, що є хорошим стартовим майданчиком для участі у виборах. Герой Соціалістичної праці, з великим досвідом державної роботи, принциповий і рішучий, послідовний прихильник комуністів, який навіть після того, як комуністи відмовилися його підтримати як єдиного кандидата, що коштувало йому посади, продовжує бути одним із провідних депутатів їхньої фракції. Досить було комуністам заявити, що вони приєднаються до четвірки, якщо єдиним кандидатом буде голова Верховної Ради, i питання єдиного кандидата було б практично вирішене. Але на жоден із варіантів комуністи не погоджувалися — вони отримали команду від влади бути головним суперником влади на виборах і сумлінно цю команду виконували. Результатом такої політики комуністів стало те, що вони вперше за роки незалежності не виграли парламентських виборів за партійними списками.
У соціалістів також немає шансів на перемогу. Їхній лідер індивідуально набагато сильніший за лідера комуністів, водночас соціалісти і комуністи знаходяться практично на одному електоральному полі, причому підтримка у комуністів набагато сильніша, тому за умови участі у виборах комуністів шанси соціалістів на перемогу практично нульові. Підпільний ЦК знову дасть команду бігти, і лідер комуністів знову вирушить в олімпійський забіг, у якому, як відомо, головне —не перемогти, а брати участь, що автоматично переводить лідера соціалістів також до розряду олімпійців.
Лідер БЮТ, напевно, отримала найважчу роль з усіх опозиційних лідерів, і те, що найважчу роботу покладено на тендітні жіночі плечі, зовсім не прикрашає наших чоловіків-політиків, які намагаються бути ніби і в опозиції, але так, щоб владу не розсердити. Розуміючи, що сподіватися на таких партнерів особливо не випадає, блок вимушений працювати на прорахунках влади. Останнім часом таких прорахунків було більш ніж достатньо, що дозволило значно посилити позиції блоку серед опозиційного електорату. Водночас у блоку можуть виникнути серйозні труднощі, якщо влада раптом вирішить кардинально змінити свій колишній компартноменклатурний апарат і в державі зміняться акценти. Уявіть, що не буде обіцяного подання до Верховної Ради, і відразу ж виборча кампанія блоку значно ускладниться. Адже всім зрозуміло: якщо досі не вдалося притягнути до відповідальності опозиційного лідера, то щось там не так гладко, а той факт, що основну увагу правоохоронні органи приділяють не тим, хто сьогодні займається непристойними справами, а питанням багаторічної давності, наводить на вельми сумні роздуми. Але я думаю, що влада не зможе змінити апарат, а тому не впевнений у власних силах компартноменклатурний апарат, що вимагає постійного підтвердження того, «хто в домі господар», і в подальшому продовжуватиме «веселити» народ, і прорахунків у влади буде цілком досить на всіх опозиціонерів.
Було б несправедливим не сказати декілька слів про запрошених. Політкравці доклали великих зусиль і приготували новий костюм короля завчасно, на виріст, але зробили одну помилку: приміряли костюм достроково, а він і зiслизнув із гнучкої фігури лідера, і в результаті всі побачили, що король... Правильно, такий, як є. Жодні політтехнології не можуть переконати виборця у тому, чого насправді нема, тому будуть дуже серйозні проблеми, щоб накласти цей макіяж знову, а переконати виборця в тому, що це не макіяж, буде взагалі неможливо, тому що всі самі бачили.
Вважаю, опозиційних кандидатів буде більше, багато хто ще не показав себе, багато хто ще не отримав команду показуватися, але скільки б не було опозиційних кандидатів, результат буде один: якщо опозиція не зможе узгодити єдину прохідну кандидатуру, вона ніколи не зможе стати владою.
