Чим більше мають — тим більше хочуть?

Доброго дня, шановна редакціє!

Я не є творчою людиною і тому прошу вибачити за небагатослів'я. До вас мене змусило написати наше сьогодення, а точніше, бажання поділитися роздумами про наше сьогоднішнє і майбутнє життя. Знаєте, вже болить душа, коли дивишся, як зростає кількість людей, які шукають собі їжу в смітниках. Наші люди втрачають відчуття самоповаги, вони не соромляться порпатись у недоїдках. А зрештою, про яку самоповагу може йти мова, коли людина стоїть на межі життя і голодної смерті? У такій ситуації пробуджується звірячий інстинкт: людина здатна з'їсти людину (пам'ятаєте голодомор 1933 року?) А причиною цього є не погані врожаї, не стихійне лихо, не війна. Причиною цього є сьогоднішня влада. Чи не так?.. Хіба не влада винна в тому, що мати, яка працює і не одержує заробітної платні, посилає своїх дітей жебракувати, просити кусень хліба? Замість того, щоб займатись у спортивних секціях, вивчати іноземні мови, дитина йде на вулицю із протягнутою рукою, кажучи одну фразу: «Допоможіть, не дайте померти з голоду». У цей же час посадові особи звітують про «світле сьогодення і майбутнє» наших дітей та молоді.

Шановні співвітчизники, звертаюсь до вас із запитаннями: чи не ви п'ять років говорили, що вам погано жити, що в цьому винна сьогоднішня влада? Якщо ви, то чому сьогодні знову обирають цю ж владу? Чому?.. Тому що їм уже накрали? Тому що їм уже вистачить? Опам'ятайтеся і згадайте приказку: «Чим більше маєш, тим більше хочеться».

А з іншого боку, поставте собі запитання: чи не хочуть вони повернути ті мільйони, які витратили на передвиборну кампанію? У яку копійчину обійшовся лише благодійний тур по Україні Софії Ротару! А скільки таких турів було і ще буде. Та за ці кошти можна було виплатити заборгованість із пенсій щонайменше в одному районі. То чи заслуговує така влада на ще один термін? І чи заслуговує наш народ на ще п'ять років таких злиднів? Тож, обираючи собі президента, оберіть того, який зможе навести порядок, провести справжні реформи, створити нормальні умови життя.

Андрій МЕЛІНИШИН,
студент юридичного факультету
Прикарпатського університету
Івано-Франківськ