Де жити книгозбірні?

Днями у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В.Г. Заболотного поділились приємними новинами — нарешті може бути вирішено питання з орендою будівлі, де вона знаходиться. Нагадаємо, минулий рік закінчувався для книгозбірні неспокійно не лише через ковід та нові умови роботи, а й через загрозу виселення на вулицю. Бібліотека із 2013 року чекає на вирішення свого «житлового» питання. Після виселення із приміщення Гостинного двору, який мали нібито реставрувати, бібліотека переїхала у будівлю на проспекті Перемоги, 50. Будинок до сьогодні перебуває на балансі ДП «Преса України». Тобто унікальна книгозбірня із цінними 400 тисячами книг гостює на Шулявці, не маючи жодних юридичних прав на приміщення. Через це практично щороку виникає питання — чи продовжить договір оренди ДП «Преса України», що підпорядкована Державному управлінню справами, із бібліотекою, котра у віданні Мінрегіону.

Парадоксально, що книгозбірня, яка розповідає про розвиток архітектури, будівничої справи в Україні, про талановитих зодчих та їхні творчі доробки по всьому світу, може втратити приміщення, а одна з імовірних причин — не лише проблеми з орендою, а й забудова території. Як повідомляє видання «Хмарочос», поруч із адміністративним корпусом «Преса України» планується поява житлового комплексу, а на місці бібліотеки — паркінг.

 Тож загроз для бібліотеки — надто багато. Громадськість справедливо обурювалась — як можна лишити заклад без приміщення і без альтернативи переїзду у придатну для книжкових фондів та бібліотечних функцій будівлю? Чи країні такі заклади непотрібні?

Минулого тижня бібліотека отримала два листи — від Державного управління справами про готовність розглянути питання оренди будівлі та від Фонду держмайна України про підготовку документів для продовження дії договору оренди. «День» звернувся за роз’ясненнями до директорки Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В.Г. Заболотного Галини ВОЙЦЕХІВСЬКОЇ, наскільки ці листи допоможуть здійснити мрію закладу — отримати власну будівлю?

— Наразі мова іде про те, що нам продовжують договір оренди. Із Фонду держмайна ми отримали листа і на адресу бібліотеки, і на адресу ДП «Преса України», в якому просять прийняти відповідне рішення орендодавцем, тобт0о Фондом державного майна. Нам та «Пресі України» треба надати відповідний пакет документів згідно з чинним законодавством. Ми свої подали, «Преса України» — ще невідомо. В усякому разі поки немає ніякої реакції від Фонду держмайна, наразі всі в очікуванні підготовки документів.

— Тобто так само зараз розглядається можливість продовження договору оренди, як це було і в минулі роки, але проблема із власним бібліотечним приміщенням все рівно лишається?

— Так, ще навіть не знаємо, на який термін буде подовжено договір оренди. Якийсь рух почався, але поки що мають визначатися із прийняттям рішення. До цього треба підключати Державне управління справами. А далі всі налаштовані на те, щоб продовжити розгляд цього питання з тієї позиції, що будівлю бібліотеки треба передати на баланс. Знову ж таки — згідно з чинним законодавством. ДУС нам про це саме написало, що згодні розглядати питання продовження договору оренди, а про передачу приміщення далі — згідно з законом. Є постанова Кабміну, за якою приміщення передається безоплатно з однієї структури на іншу. Поки що конкретики немає ніякої. Наразі лише слова, які стосуються законодавчої бази.

— Чи була реакція від вищих органів влади на проблеми бібліотеки, про що готувала звернення Конфередація будівельників, також були відкриті листи від широкого кола громадськості на підтримку закладу?

— Ми зі свого боку зверталися ще й до народних депутатів, Микола Княжицький писав депутатські звернення у Кабмін, Фонд держмайна, ДУС і в Мінрегіонбуд. Депутатам надходить така ж сама інформація, що й нам — питання треба вирішити згідно з чинним законодавством, що готові розглянути питання приміщення договору оренди, а передача на баланс — за законом. Тобто конкретних кроків немає. Риторика змінилася, зайшла розмова про передачу на баланс, але що в там у тому законодавстві, яка так заковика? Як на мене, то все прозоро та очевидно — є проблема, яку треба вирішити. Це державна організація, тим більше бюджетна, тим більше бібліотека, яку виселили свого часу з Гостинного двору — що ще сказати. Вирішення питання — на поверхні.

— Пані Галино, були ж розмови про загрози забудови території, де зараз розташована бібліотека, поруч навіть сквер стоїть обгороджений зеленим парканом. Щось вам відомо про імовірні плани захоплення території?

— У 2017 році був прийнятий детальний план території нашого району. У ньому наша будівля зазначена як Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного. Хоча подібних орендарів приміщень зазвичай у ДПТ не заявляють. Тобто у плані вказано, що це наша будівля. Мови про те, що вона має бути знесена, немає. Щодо будівництва, було багато публікацій у пресі, що правда, а що ні? Наскільки я знаю, на сьогодні ДАБІ заборонила забудовникам проводити будь-які рухи, бо не здали якісь документи. Але ж їх можна підготувати.

— До речі, як цього року у вас із бюджетом? Як творчо працюється?

— Із фінансування все гаразд. Читачів зараз не обслуговуємо через карантин. Нині готуємо бібліографічні покажчики із серії «Українські архітектурні стилі», продовжуємо готувати матеріали про бароко та необароко. У нас дуже багато заходів, наукових та бібліотечних, про архітекторів-будівельників заплановані у цьому році. Якщо не можна буде зібрати людей, як раніше, будемо робити це віртуально. Ми зараз активізувалися і виконуємо послуги онлайн, отримуємо замовлення від користувачів і електронною поштою, і через Фейсбук, працює віртуальна довідкова служба, консультуємо телефоном, робимо електронне доставлення документів, бо науковці ж продовжують дослідження, пишуть свої книги. От науковці з Ужгорода у нас замовляли літературу. Тобто це не лише Київ, це вся Україна, та й увесь світ.

Бібліотека весь час виконує якісь замовлення, налагоджує партнерські стосунки та розширює їх. От зараз деякі громадські організації подають документи на різні фонди, щоб отримати гранти, а бібліотеку запрошують як партнерську організацію. Тобто у партнерстві ми досліджуємо теми, які беруть в роботу організації.

Знаєте, ми зараз настільки активні, навіть набагато активніші, ніж були до ковіду, бо треба працювати віддалено, забезпечити інформацію користувачів, стараємося і робимо це.

— Як читачі та користувачі відгукнулися на проблеми бібліотеки, котра опинилася на межі виселення?

— Були постійні листи підтримки, дзвінки, користувачі приходили в бібліотеку, якщо хотіли сказати якісь слова очі в очі. Активісти із Харкова підготували відкритий лист до Президента України, він ще досі активний, хоча наразі вже зробив свою справу, його підписало близько півтори тисячі осіб. До речі, Google-форму до листа навіть зламували. Певний час вона не працювала. Але це теж була така громадська акція, яка дала інформацію для багатьох користувачів. На сьогодні ми опублікували у «Фейсбуці» новину, коли до нас прийшли листи із ДУС і Фонду держмайна.

Ті, хто підтримує нас, дуже радіють, хоча хтось написав, що давайте радіти тихо. А коли 14 січня вранці на нашу ФБ-сторінку прийшло повідомлення-посівання від читача-користувача, нам було так приємно, що нас таким чином теж підтримують, що людина думає не лише про своїх рідних, а й навіть про бібліотеку. До речі, торік ми підготували колядку, працівники бібліотеки заспівали «Нова радість стала» акапельно. Цього року її поширили у Youtube, у «Фейсбуці» минулого року наш виступ зібрав понад тисячу лайків, навіть не очікували на таку реакцію.

Зараз нам треба спокійно працювати, а мусимо думати ще про цю проблему із приміщенням. Це дуже відволікає від творчих планів.