«День» за всю Україну вдячний...
На цьогорічному Форумі видавців у Львові невтомна газета «День» представила новинку власної бібліотеки — «День вдячності». Назву можна трактувати по-своєму. Адже ми маємо бути кожен день вдячні, але й «День» за всю Україну вдячний... їм, тим, хто не боявся сказати правду про Україну, тим, хто за кордоном не втратив відчуття власної країни, або ж вивчав Україну, не будучи українцем. Головний редактор Лариса Івшина разом з колективом газети визначили найголовніші теми в формуванні України як незалежної держави.
«День вдячності» — збірник публіцистичних статей про людей, які порушували дражливі питання їхнього періоду (адже охоплений період від Київської Русі й до Незалежності) в контексті Української держави. Постає питання — чому й досі Україна, яка вже давно здобула Незалежність, бере участь у міжнародних заходах як самостійна держава, в якої є й мова, й культура — має відстоювати власне право на існування? Чи варто взагалі щось доводити, чи, можливо, потрібно ствердно заявити про себе світу? Але голосно про себе сказати — мало, потрібно ще й підкріпити власні амбіції. Саме в цьому твердженні книга «День вдячності» стає в пригоді. Покроково можна вивчити етапи й передумови формування національної ідеї, через діяча й період, про який ідеться.
Важливо наголосити — персоналії, представлені в книзі, найчастіше не були українцями. Натомість публічно представляли значимість України для світу, як економічно, так й стратегічно. Дехто з них присвятив себе українській ідеї, точніше, — поставив цінність правди вище за власну безпеку. Йдеться про Гарета Джонса, який не лише не побоявся на весь світ написати про те, що відбувалось в Україні в 30-х роках минулого століття. Важливо, що незабаром про нього вийде фільм, адже постать цього репортера заслуговує, щоб про нього знав світ. І якщо, через книгу не до всіх можна достукатись, адже читання сприяє критичному мисленню, а для цього треба докласти зусиль, то кінематограф цьому сприяє. Водночас Україні слід віддати належне постаті Джеймса Мейса, який переїхав з іншої країни, щоби порушити питання історії України й вивчити їх, натомість мав лише поодиноку суспільну підтримку. Саме тому «День вдячності» змушує замислитись...
Можливо, відповідь у самих українцях, які не хочуть бачити правду. Не буває різної культури, історії, літератури однієї держави. Є стороння ідеологія, яка підкріплюється незнанням народу. Нашому суспільству варто вивчити доробок суспільних діячів й історичний вимір у контексті української ідеї. Тоді й відбудеться переосмислення значущості України для світу, про що і йдеться в статтях газети «День». Після прочитання книги відбувається певна переоцінка вартості себе як українця. Це такий собі тренінг суспільства для формування національного характеру. Тут можна осмислити значущість України через виступи світових діячів.
«День вдячності» розкриває історії суспільних діячів через певну подію в Україні. Це показує і місце української держави на мапі світу. Нам варто навчитися бути вдячним, зокрема тим, хто не боявся говорити про Україну, тоді, коли наша держава лише заявляла про себе. Потрібно пам’ятати, що вдячність — це не почуття вини, а поєднання пам’яті й любові.
