«Держава – кращий друг фiнської жiнки»

1906 року, 100 років тому, жінки Фінляндії отримали право голосу. А 1907 року відбулися вибори, на яких жінки отримали 10% місць у парламенті. В Україні сьогодні ця цифра складає 7,1%. Ми не маємо ґендерних квот, зате маємо фактично всі можливі проблеми, пов’язані з ґендером — це й нерівний доступ до можливостей, і насилля в сім’ї, й проституція. Загалом, відстаємо від фінів у цих питаннях на 100 років, навіть трохи більше. Здавалося б, усі наші проблеми — в менталітеті, в традиціях, в психології. Але, як показує досвід європейських країн, усе набагато складніше. Про ґендерну рівність в Європі розповідає фінська спеціалістка з цього питання Аура КОРППІ-ТАММОЛА.

— Пані Аура, змалюйте, будь ласка, словесні портрети фінської жінки й фінського чоловіка.

— Жінка — добре освічена, працює повний робочий день, має двох дітей (середній індекс у країні — 1,8), заміжня, можливо, вже вдруге. Чоловік так само добре освічений, так само багато працює, й так само, як і жінка, займається домашньою роботою.

— Тобто, можна сказати, що є рівність?

— Так.

— Але все ж таки існують певні ґендерні проблеми?

— Якщо говорити про проблеми, які існують на сьогодні, то це, по-перше, недостатньо міцні позиції жінок у бізнесі. Якщо в парламенті 38% крісел зараз займають жінки, то в бізнесі на керівних посадах жінок не так уже й багато. По-друге, проблема домашнього насилля. А також проституція.

— У нас нещодавно був великий скандал, пов’язаний з прихованою рекламою проституції в журналах...

— Так, у Фінляндії теж були такі проблеми. Зараз така реклама якщо й залишилася, то дуже прихована й, так би мовити, в спеціалізованих виданнях. Неприпустимо, щоб така реклама з’являлася в звичайних журналах.

— Як ви особисто ставитеся до легалізації проституції?

— Проституція повинна бути криміналізована. І зроблено це має бути за прикладом Швеції. Там відповідальність за цей злочин лежить на тому, хто отримує послугу. Таким чином шведи серйозно зменшили попит на проституток.

— Чи можна сказати, що жінці важче пристосуватися до умов ринкової економіки, ніж чоловіку?

— Проблема не в тому, чи це — ринкова, чи не ринкова економіка. Проблема в тому, що жінці важко поєднувати народження дітей з керівництвом компанією. Якщо порівняти політичне й економічне життя, то в економічному житті, на відміну від політичного, немає законодавства, яке б підтримувало ґендерну рівність. Якщо, скажімо, в політиці є ґендерна квота — 40%, то в економіці її нема зовсім.

— Яка, на ваш погляд, оптимальна схема поєднання жінкою сімейних функцій і кар’єри?

— Суть оптимального способу — мати громадські соціальні служби: дитячі садочки, школи, все таке інше. Фінляндія — держава соціального добробуту, найкращій друг фінської жінки. Середній вік народження першої дитини в нас зростає, зараз це, приблизно, 30 років. По-перше, жінка довго навчається — вісім - десять років. Потім намагається мати першу роботу, щоб мати досвід, щоб не починати з нуля, коли дитина вже піде в дитячий садок. Але взагалі я вважаю, що краще спочатку народити дитину, а потім уже серйозно займатися кар’єрою.

Просто жінці потрібна гарантія того, що вона матиме хорошу роботу, що після декрету вона не буде виключена з економічного життя. І, звісно, хороший чоловік потрібен. До речі, приблизно 20% фінських чоловіків беруть відпустку по догляду за дитиною. Фіни історично мають фермерське суспільство, в якому обом — і жінці, й чоловіку — треба було працювати нарівні для того, щоб мати прибуток і вижити. І тому для них подружжя — це, в першу чергу, партнерство.

— А що можна було б зробити Україні для того, щоб наблизитися до ваших стандартів, які перші кроки?

— Тема ґендерної рівності має активно обговорюватися в суспільстві. Українське ж суспільство взагалі не вважає, що має якісь ґендерні проблеми. Жінки так само, як і чоловіки, мають таланти, й варто надати їм змогу реалізувати ці таланти, не залишати їх удома. Держава має організувати дискусію в суспільстві, а також, із свого боку, ввести ґендерні квоти. Більш ніж десять років ми маємо ґендерну квоту 40% — як на локальному рівні, так і на загальнодержавному.

— Чи час уже говорити про те, що ґендерні терези хитнулися в бік дискримінації чоловіків?

— Не варто говорити окремо про права жінок, чоловіків, дітей — це все об’єднується поняттям права людей, і треба захищати ці права, не допускати їх порушення. У Фінляндії нема окремого руху чоловіків за свої права. Скажімо, в Сполучених Штатах Америки є такий рух, і він досить популярний. Найпоширенішою дискримінацією по відношенню до чоловіків є судові рішення при розлученні, за якими дитина майже завжди залишається з матір’ю. Так само, як в Україні. У США є організації, які борються з цим явищем. У Фінляндії в цьому плані законодавство є ґендерно рівним — і мати, й батько мають однакові права на дитину. Зате у Фінляндії є організації, які роз’яснюють чоловікам, чому вони чинять домашнє насильство.

— Цікаво. В Україні головною причиною насильства в родині вважається психологічна, ментальна — наші жінки часто просто не вбачають нічого особливого й гідного звернення до суду в тому, що чоловік розпускає руки. Чому ж ця проблема досі актуальна для Фінляндії, країни з традиціями рівності?

— У Фінляндії це теж психологічна проблема. Ми маємо чимало притулків, до яких можуть прийти жінки, яких кривдить чоловік. Але вони найчастіше повертаються назад до своїх чоловіків, до домашнього насильства. Цей психологічний бар’єр дуже важко подолати. Особливо гострою ця проблема є в емігрантських та напівемігрантських родинах.

— Зрозуміло, що треба розмежовувати ґендерну рівність і радикальний фемінізм. Де, на ваш погляд, проходить межа між боротьбою за рівність статей і боротьбою проти чоловіків?

— У Фінляндії феміністичний рух був дуже поступовим, радикалізму не було й немає, адже він, власне, не потрібен. Рівність як раз полягає в тому, що жінки можуть бути жінками, а чоловіки — чоловіками. Жінка в бізнесі має все одно бути жіночною, а не маскулінною, не треба прагнути бути чоловіком. Усі повинні знаходитися на своїх місцях. Якщо вдасться цього досягнути, то вдасться досягнути й рівності.