«Дім найстаріших у світі»

У розвинутих країнах уже кілька десятиліть пріоритетами розвитку держави є збереження людського потенціалу, а також підвищення якості та тривалості життя. В Україні — безкінечна інерція в соціальній політиці: найменш захищені верстви населення продовжують бути такими, а працездатні громадяни все менше хочуть працювати на благо Батьківщини. Проте життя на місці не стоїть: за даними експертів, до 2050 року кожен п’ятий житель на Землі буде у віці 60 і більше років, удвічі зменшиться кількість дітей та працездатних громадян, а жінок нараховуватиметься в 1,5 разу більше, ніж чоловіків. Це — прогнози Фонду народонаселення ООН. «Щоб прийняти виклики, країнам уже сьогодні потрібно змінювати системи освіти, праці, соціального захисту, охорони здоров’я. Також велику увагу потрібно приділяти інституту сім’ї, адже людей старших 60-ти незабаром стане більше, ніж дітей до п’яти років», — наголосила директор Фонду народонаселення ООН Нусхат Есан. Прогнозується, що через кілька десятиліть найбільшими соціальними проблемами Європи стане низька народжуваність і нестача робочої сили.

В Україні — ще складніше. Нині кожен п’ятий громадян уже дожив до 60-річного віку. Експерти кажуть, що це дуже багато. І що з такими тенденціями до 2050 року кожен третій українець буде в категорії 60+.

— Більшість людей похилого віку в Україні — жінки (за визначенням, людина похилого віку — та, кому 60 і більше). Вони становлять 65% населення. Переважно через те, що чоловіки просто не доживають до пенсії або, вийшовши на заслужений відпочинок, довго не живуть. Адже в Україні є ще така дуже важлива проблема, як надсмертність чоловіків працездатного віку. Її можна зупинити, якщо приділити увагу охороні праці, здоровому способу життя та здоровому харчуванню... Західна Україна — «молодша», «старшою» є Східна. При цьому людей, яким понад 65 років, найбільше проживає в Чернігівській області, — розповіла Нусхат Есан.

Ще одна причина поганих прогнозів для української демографії — все таки занизька народжуваність: 70% українських сімей мають одну дитину. Також характерною рисою є міграція молодих людей на роботу за кордон. Усі згадані чинники дозволяють експертам припускати, що до 2050 року кількість працездатного населення в Україні скоротиться вдвічі, так само, як і кількість дітей (нині в країні 14 мільйонів громадян сплачують страхові внески, 13,8 мільйона — пенсіонери. — Авт.).

За словами голови комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, президента Національного комітету спорту інвалідів Валерія Сушкевича, в країні є ще одна категорія українців, яким потрібна особлива увага: це люди, які досягли поважного віку й при цьому є самотніми. Таких — кожен шостий із тих, кому за 60.

— Все це нині залишається поза пріоритетами держави, влада не справляється з ситуацією. Торік кількість людей похилого віку в нас збільшилася на 2%, і разом із тим на 2,2% зменшилася кількість установ, які обслуговують цих людей. По кожному слову Азарова до нас у комітет приходять стоси листів — і від пенсіонерів, і від інвалідів, і від ветеранів, — ділиться досвідом Валерій Сушкевич. — Зараз у нас на комітеті розглядається закон про соціальні послуги. Це європейський закон. Я сподіваюся, що його приймуть — тоді соціальна політика запрацює дуже потужно.

Бідність і самотність, а також погане здоров’я — це те, від чого найбільше страждають українські пенсіонери. Адже за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), після 50 років у наших громадян різко погіршується здоров’я. До того ж якщо в Європі з віком у людей покращується самопочуття (як і відчуття щастя), то в нас — різко навпаки. За словами генерального директора КМІСу Володимира Паніотто, 25% літніх українців визнають, що вони бідні, а половина скаржиться на погане здоров’я, до того ж серед літніх людей дуже поширені депресії.

— Для відчуття щастя матеріальний рівень — не головний, але він має лінійну залежність. Наприклад, у розвинених країнах, якщо людина з категорії «дуже бідна» переходить у категорію «бідна», то вона почувається щасливою. В Україні такого немає; чим більше грошей — тим більше щастя. А серед стресів, які найчастіше переживають літні люди, найбільше відсотків має хвороба (22%), хвороба близьких (18%), безсилля в життєвих обставинах (16%) та смерть близьких (13%), — розповів Володимир Паніотто.

Депресія теж належить до категорії здоров’я. І в Україні вона в чотири рази частіше трапляється серед літніх людей, ніж серед молоді та серед європейських пенсіонерів.

— У розвинених країнах — усе навпаки: серед молоді віком від 18 до 24 депресивні настрої поширені найбільше. З віком у людей прояви ці зменшуються: європейські пенсіонери в більшості радіють життю. При цьому в Україні частіше депресії трапляються в жінок — майже вдвічі частіше, ніж серед чоловіків (звичайно, адже літніх жінок більше), — сказав лікар-психіатр, керівник дослідницьких програм Асоціації психіатрів України Станіслав Костюченко. — Серед факторів ризику — самотність та бідність. Якщо для чоловіків цими факторами є втрата соціальної ролі, нездатність заробити гроші, то для жінок — втрата працездатності через хворобу. В Європі ще одним фактором ризику є алкоголь, але в Україні люди, які випивають, просто довго не живуть. При цьому хочу наголосити, що 40% наших опитаних говорили, що їм не вистачає коштів навіть на їжу. Тому ми робимо висновок: літнім людям жити в Україні важко і з депресією, й без неї. І, що найголовніше, українські лікарі часто не можуть розпізнати депресію як таку та не вміють її лікувати. Відтак людина залишається сам на сам із своєю бідою.

Дослідники кажуть, що їм не вдалося співставити дані, отримані в Україні, з даними європейськими. Хоча б тому, що вони просто не співставляються. Наприклад, в Італії та Іспанії до категорії «дуже бідних» належать кілька відсотків людей похилого віку. В Україні таких — 40%. Або середній дохід пенсіонера в Європі складає близько двох тисяч євро, в нас — менше 80 євро (60% пенсіонерів отримують 822 гривні пенсії). Що порівнювати? Також в Європі є велика вибірка для досліджень серед тих, кому 70 років і більше. В Україні до такого віку доживає не так багато людей, щоби зробити повноцінне дослідження.

— Старість в Україні — трагічна. На те є дві причини. Перша — розрізненість поколінь, руйнування традицій; друга — руйнування соціальної політики в державі (наприклад, немає системи гуртожитків та хоспісів для престарілих і хворих)... — вважає правозахисник Семен Глузман. — Думаю, що важкий стан економіки не пов’язаний із бідністю людей. Навпаки, поганий менеджмент, переваги власних інтересів над державними призводять до криз.

За словами Нусхат Есан, пріоритетами сучасної державної соціальної політики будь-якої країни має бути: по-перше, інтеграція літніх людей у суспільство, по-друге — доступ до повторного навчання та якісного медичного обслуговування й по-третє — в державах має створюватися позитивний образ літньої людини. В Євросоюзі вже почалася інформаційна кампанія та реалізація практичних заходів у рамках проголошеного Європейського року активності людей похилого віку. В Данії, наприклад, основний шлях залучення до активності — через волонтерство, хоча, за даними Євростата, там і так волонтерами працюють майже 50% пенсіонерів (загалом, в Європі цей показник складає 27%). На жаль, це знову той випадок, коли порівнювати ситуацію з Україною неможливо: в нас пенсіонери не можуть думати про благодійність, оскільки змушені самі виживати.