Для «нового порядку» планувалася нова релігія
Історики майже не згадують про те, що поразка Третього рейху в Другій світовій війні поставила крапку не тільки на політичних, а й на далекоглядних релігійних планах Адольфа Гітлера. Планах, втілення яких очікувало тільки переможного завершення війни.
Фюрер народився в католицькій сім’ї і був номінальним католиком, як переважна більшість австрійців. Пізніше, під впливом Ніцше, він дійшов висновку, що етика християнства — то «мораль рабів», а християнство, з його «іудейським корінням, кричуще суперечить арійській ідеї». Німеччині ж потрібна зовсім інша, «рідна тевтонська» (тобто язичницька) релігія. З iншого боку, Гітлеру імпонували ідеї письменника Хастона Чемберлена, який «науково» довів, що Ісус Христос був арійцем, а не іудеєм. Бо іудей ніколи не міг би стати богом молодої тевтонської раси, як це трапилося в перші століття християнської ери. Коли Гітлер прийшов до влади, він ще не мав викінченої релігійної концепції. Втiм, був упевнений, що Рейхові потрібна єдина державна національна церква, а не конгломерат різних конфесій та церков.
Після приходу пацифiстiв до влади негайно почалися репресії проти віруючих, проти людей церкви. У ніч першої кривавої «чистки» штурмовики SA замордували багатьох впливових політиків-католиків, включно з міністром Еріхом Клаузенером. У наступні роки було ув’язнено та страчено велику кількість священиків, ченців та черниць, а сповідь перетворено на офіційне джерело інформації для гестапо. «Остаточне рішення» відкладалося до встановлення «нового порядку» в усій Європі, включно з Ватиканом.
Не краще було й протестантам. Уже на другий день після перемоги Гітлера відбувся мітинг так званих «німецьких християн». Вони проголосили гасло «Один народ, один Рейх, одна віра», а також повну відмову від Старого Заповіту, «з його казками про торговців худобою, звідників та збоченців». Новий Заповіт вирішили «виправити, щоб вчення Ісуса Христа повністю відповідало вимогам націонал-соціалізму.» Керівників протестантських церков було зобов’язано ввести до християнського символу віри «арійський параграф», а «жидів-вихристів» викинути із церков. Почалися масові переслідування тих, хто не згоджувався, і через 2-3 роки всі пастори Німеччини змушені були офіційно визнати примат вчення націонал-соціалізму над Біблією.
Подальший розвиток релігійної реформи загальмувався через початок Другої світової війни. Гітлер, однак, все більше схилявся до того, що його історична місія полягає у скасуванні християнства та відновленні культу германських племен. Його особливо приваблював штучний яскравий язичницький культ, щось на зразок опер Вагнера, які Гітлер обожнював. Найближчим радником фюрера з релігійних питань став міністр окупованих східних територій Альфред Розенберг, який постійно повторював, що прийняття християнства було трагічною помилкою великої нації. Примітно, що для підкорених народів, i для України також, Розенберг вважав доцільним зберегти «релігію рабів». Уже наприкінці війни Розенберг уклав «Програму Національної церкви Рейху», яка з першого читання була схвалена Гітлером. Ось деякі з 30 пунктів майбутнього «Символу віри» німців:
5. Національна церква має намір рішуче й повністю викоренити чудернацьку й чужорідну християнську віру, занесену в середні віки до Німеччини чужоземцями.
7. Національна церква не має пасторів, падре, капланів тощо — перед віруючими мають право промовляти тільки оратори партії.
13. Національна церква вимагає негайно припинити в Німеччині видання та розповсюдження Біблії.
18. Національна церква бере на себе завдання очистити церкви й вівтарі від хрестів, Біблій та зображень святих.
19. У церквах на вівтарях не повинно бути нічого, окрім «Mein Kampf» — найсвятішої книги для німців, а отже, і для бога. Ліворуч від вівтаря буде стояти меч.
30. У день заснування Національної церкви будуть зняті хрести з усіх кірх, храмів, каплиць; замість них буде встановлено єдиний і непереможний символ — свастику.
Реалізувати релігійну програму, яка мала гарантувати «німецькій нації расову безпеку» та «повне одужання від християнства», не судилося. Помираючи у своєму бункері, фюрер міг би повторити останні слова імператора IV ст. Юліана-апостата (відступника від християнства): «Ти переміг, Галілеянине!»
