Доказ без доказу
Розважальне ТБ заходить у глухий кут, коли треба говорити серйозно, а не потрафляти міщанським смакам, що й показала 23.04.2002 р. програма «Подвійний доказ» про Анатолія Кашпіровського. Взагалі-то, медіа-суєта мене не дуже цікавить, а часто просто дратує, але ця програма дозволяє зробити деякі світоглядні висновки.
Феномен Кашпіровського, який невідомо навіщо витягли з небуття, пояснюється не стільки особливостями його самого, скільки психологією натовпу, який дивився й слухав його сеанси, зокрема, й телевізійні, а зрештою — психологією масової людини. Основні принципи психології мас були сформульовані ще 1895 року Гюставом Ле Боном. І вони такі:
— натовп вирізняється психічною спільністю людей, які входять у нього. Причому, вирішальну роль тут відіграє не свідомість, а несвідоме;
— натовпу потрібен гіпнотизуючий авторитет, а не доводи розуму;
— пропаганда, ЗМІ та реклама енергійними, простими й владними образами нейтралізують розум, впливаючи на несвідоме;
— для керування натовпом необхідна ідея з колективного несвідомого або яка навіюється для перетворення в колективний образ.
Ці погляди розвинув Серж Московичі. Ними цікавилися й використовували їх Ленін, Рузвельт, Муссоліні, Сталін, Гітлер, Де Голль. Фізіологія цих процесів досконально не відома, наслідки на сьогодні повністю не передбачувані, використання їх як «геніями» на кшталт Кашпіровського, так і «акулами піару» є небезпечним і аморальним.
Тому Кашпіровський завжди працював з натовпом, яким, у певному значенні, керувати простіше, ніж індивідом. Звідси його «гіпнотизуючий погляд упевненого в собі чоловіка в розквіті сил, від якого шаленіють жінки». Тут же накази, що віддаються безапеляційним тоном, за відсутності елементарної логіки — вона не потрібна для управління натовпом! Звідси експлуатація Кашпіровським ідеї зцілення — будь- хто хоче вилікуватися, особливо якщо дійсно хворий, а отруєне довкілля й нездоровий спосіб життя призвели до масових захворювань; у медицині ж, особливо офіційній, багато хто справедливо зневірився.
Людина, яка зневірилася, панічно шукає точку опори, піддається навіюванню, «повисає» на об’єкті свого поклоніння — вожді, лікарі, психоаналітику, в цьому сенс відкритого Фрейдом «перенесення». Тому Кашпіровський туманно говорить про свій метод — ще Великий Інквізитор у Достоєвського відкидав подвиг Ісуса Христа на догоду «ДИВУ, ТАЄМНИЦІ Й АВТОРИТЕТУ».
Все це Анатолій Кашпіровський, який має сильний вольовий психотип, продемонстрував у «Подвійному доказі», закривши рота своїм опонентам. Втратила сенс сама назва шоу, бо ніяких доказів не було, а був театр одного актора, який примусив підлабузнюватися Анатолія Борсюка й розгубитися «професійного революціонера» Дмитра Корчинського.
Кашпіровський постійно нав’язував думку про сотні вилікуваних на його сеансах. Психотерапією, часто груповою, лікують деякі хвороби, зокрема, енурез, про який неспроста постійно говорилося, іноді астму тощо. Медики, певно, зможуть доповнити перелік. Але люди, які вилікувалися від інфаркту, прозріли й т.ін. — це маячня! Я не знаюся на психотерапії, мене цікавлять філософські, сутнісно-екзистенційні та гносеологічні додатки психології. Але навіть мені відомо, що виліковуються лише психогенні захворювання, спричинені психотравмами, витісненими в несвідоме. Їх повернення у свідомість, повторне переживання іноді приводить до катарсису й одужання. Соматичні захворювання психотерапією сьогодні не лікуються.
Пік діяльності Кашпіровського припав на пізньоперебудовний час. Догми руйнувалися, вибухнув Чорнобиль; безбарвний, але стабільний застій скінчився; галопувала інфляція, про яку вже давно забули; рівень життя різко падав; почалися міжнаціональні конфлікти, попереду була страшна невідомість. Масова психіка почала пошук нових кумирів замість розвінчаних старих, компенсуючи остаточну втрату сенсу життя на догоду меркантилізму, що наростав ще з брежнєвських часів. На цьому тлі з’являються Глоба, Чумак, Кашпіровський, Марія Деві й інші. Добре, що це взагалі не закінчилося черговим тоталітаризмом — напевно, далося взнаки щеплення сталінізмом. Чудовий аналіз взаємовпливу соціальних, економічних і психологічних чинників свого часу дав Еріх Фромм.
У програмі прозвучав ще один тривожний сигнал — про зомбуючий вплив телебачення. А це гірше за фокуси Кашпіровського. Габріель Тард ще наприкінці ХIХ століття зауважив, що концентрація мас у процесі урбанізації призводить до переростання кількості в якість у вигляді появи масового індивіда, схильного до підвищеної прищеплюваності й наслідування через засоби масової інформації. Уявана свобода індивіда на індивідуалістичному Заході — блеф, фікція, «ілюзія громадської свідомості» за Марксом завдяки, зокрема, й телеіндустрії. Ми їх «успішно» доганяємо, й нічого доброго в цьому немає. Саме цим користуються Кашпіровський і ляльководи, що керують ним. Телебачення, безсумнівно, — це прогрес, як і ядерний реактор, от лише користуватися ними треба розумно.
Вся «геніальність» Кашпіровського полягає лише в тому, що він використовує ці знання в меркантильних цілях і для задоволення особистого нарцисичного комплексу. Можливо, багато він робить несвідомо, за натхненням. Про це слід було сказати чесно, а не морочити людям голову й відтворювати старий міф під назвою «Кашпіровський», який хтось хоче поексплуатувати. Чому на програму не запросили компетентного психоаналітика, який розбирається в соціальній психології, має сильний психотип, щоб поставити на місце маніпулятора? Його опоненти були не на висоті. Ведучі розгубилися й показали себе неінформованими в обговорюваних питаннях, оскільки були орієнтовані на комерційне шоу, а не на серйозну розмову.
Резюме таке: якомога менше дивіться телевізор, краще читайте книжки, але лише ті, що сіють розумне, добре, вічне!
