Достукалися?

Дивні речі відбуваються в житті чиновників столиці України! За останні три місяці наш відділ соціальних проблем отримав більше відгуків та пропозицій про співпрацю, ніж за попередні три квартали року. Всі — від влади міста Києва. Тільки уявіть собі: не ми, журналісти, просимо про екскурсію до притулку для тварин — ні, це нам телефонують із КМДА, пропонують у будь-який зручний особисто для нас час, на їхньому транспорті, в супроводі начальства та будь-якої кількості «голів» журналістів з’їздити до бездомних кішечок та собачок. Нам пише гнівні послання міськводоканал — як, мовляв, могли передрукувати з інтернет-видання замітку про гепатит, не поцікавившись істиною у них, які знають усе про столичну воду? Управління готельного та комунального господарства, від якого фактично неможливо добитися коментарів за жодних обставин (на всі запитання дівчина у приймальні відповідає, що жодного компетентного в управлінні на даний момент немає), пише нам листи! І не про що-небудь, а про будівництво крематорію та кладовища для домашніх тварин.

За ці три місяці було заведено безліч знайомств з високопоставленими, і не дуже, чиновниками — від нас перестали ховатися. І знайомства ці здебiльшого виявилися досить приємними. Несподівано знайшлися відповіді на більшість «вічних» журналістських питань. Що ж сталося з київськими чиновниками? Чому Управління з питань охорони навколишнього та природного середовища зажадало відвезти кореспондентів «Дня» до притулку в Бородянці тільки після кількох десятків наших статей про звірства, які відбуваються в цьому притулку?

Перша відповідь, яка напрошується, розчаровує — вся справа у виборах. Утім, можливо, справа зовсім не в них, а в підвищенні відповідальності, бажанні донести до мас істинний стан справ? Зрозуміло, що другий варіант набагато кращий. Адже це дуже важливо не лише для журналістів, а навіть більшою мірою для читачів — бачити, що влада реагує на їхні звернення, думає про їхні проблеми і готова до прямого діалогу — на сторінках газети. Важко сказати, чи збережеться ця тенденція при новій міській владі. Тому спеціально нагадуємо: ваші листи та дзвінки, шановні чиновники, просто необхідні для встановлення нормальних відносин між людьми (не просто виборцями) та владою. Більш того, непогано було б розширити цю практику — чому б не відгукуватися на статті про соціальні проблеми народним депутатам, іншим високопоставленим особам?

Досі складалося враження, що можновладців статті на соціальну тематику просто не цікавлять, відповідно, не цікавить і соціальна тематика, незважаючи на те, що саме на соціальних обіцянках тримаються всі передвиборні програми. Якщо обіцянку не вдається виконати — поясніть нам, чому? Не чекайте, поки ми подзвонимо і запитаємо про це самі. А що як не додзвонимося?..