ДВА ЛИСТИ НА ОДНУ ТЕМУ

«Доброта» за чужий кошт

Звертаюся до вас з приводу закону про списання заборгованості за комунальні платежі., який ухвалила Верховна Рада. Скільки б не говорили про малозабезпечених, всі прекрасно усвідомлюють, що це неправда. Не про них турбота, адже добре відомо, що переважна більшість неплатників — заможні люди. І навпаки, найбільш дисципліновані платники — пенсіонери. Доводилось чути і не один раз, як люди, що мали досить непогану зарплату, говорили цілком відверто: «А я не плачу за квартиру! І платити не буду! Все рівно спишуть». І що ж вийшло? Вони виявилися правими! Їм дійсно борги списали! А я виявився «дурнем», бо, маючи доходи на душу набагато менші від прожиткового мінімуму, платив і боргів не маю. І мені, відповідно, нічого не спишуть. Як і мільйонам інших громадян, переважно з найбідніших верств населення, які, заощаджуючи на самому необхідному, платили за комунальні послуги, утримуючи і комунальне господарство, і тих «розумних», кому тепер борги спишуть.

Вибачте, шановні депутати, але за чий рахунок така щедрість? Хто компенсує втрати від вашої «доброти»? Напевне, ті, хто платив і платить? Тобто знову пограбуємо найбідніших і нагородимо найбагатших? Якщо хтось хоче бути добрим, нехай викладає гроші з власної кишені. Чому за «доброту» комуністів та їм подібних повинні розплачуватися добросовісні платники?

Всі громадяни рівні перед законом. Якщо списувати борги, то треба списувати всім. В цьому випадку всім, хто має доходи нижче прожиткового мінімуму. Але виходить по-іншому: списують тільки тим, хто не платив (причому, не цікавлячись, чи були поважні причини для цього, чи ні). А як же бути з тими громадянами, які не мають боргів? Вони теж мають право на списання! Але їм не спишуть, бо в них немає боргів. І це знущання над здоровим глуздом називається справедливістю і «захистом народу»? Ні, шановні, закон один для всіх. Якщо списувати, то всім. Тим, хто платив, пропоную зарахувати ці платежі як передоплату і звільнити від оплати комунальних платежів мінімум на рік вперед.

Водночас ситуація з комунальними боргами потребує серйозної уваги і рішучих дій. Необхідно розібратися з причинами, чому та чи інша сім’я не платила. Борги людей, які з поважних причин (безробіття, хвороби, стихійне лихо) не могли заплатити, необхідно «заморозити», тобто відкласти їх виплату до того часу, коли вони можуть це зробити. Економічна ситуація в Україні покращується, поступово зростають доходи і з часом люди зможуть розрахуватися з боргами.

Крім того, треба внести відповідні зміни в положення про нарахування субсидій. Всі громадяни, які мають право на отримання субсидій, повинні отримувати їх, незалежно від того, коли вони подали заяву. Проблему старих комунальних боргів можна вирішити в такий спосіб: громадянину, який має заборгованість станом на 1.01.2000 р., нараховується відповідна субсидія (якщо він її не мав), яка оплачується державою, а він протягом певного часу, сплачує борг в розмірі 20% від свого сукупного доходу.

Я боюся, що після цього списання навіть ті, хто платив, перестануть це робити. І вірно зроблять: скільки в кінці-кінців можна тримати нас за «дурнів»?

Як врятувати комунальне господарство

Взятись за перо мене спонукали дві події, що сталися 5.12. 2001 р. Вранці з Дніпродзержинська подзвонив брат i серед іншого сповістив, що їхній район міста не отоплюється, з початку опалювального сезону теплоносій подавався тільки два дні. Це при морозі в 15 градусів. Ввечері того ж дня по першій програмі українського радіо транслювалось, так би мовити, спілкування народних депутатів зі своїми виборцями, під час якого депутат від комуністичної фракції порадувала виборців, що по ініціативі фракції КПУ Верховна Рада прийняла закон про списання боргів населення за комунальні послуги.

Можна було б порадуватись цьому закону, якби попереднім пунктом були названі реальні кошти, які направляються житлово-комунальному господарству на покриття неоплачених витрат, на закупку імпортного газу, якого б вистачило і для тієї котельні, яка обігріває квартиру мого брата. А так це списання за рахунок тих, хто платив і платить, бо після списання комунальники обов’язково піднімуть тарифи. Списання боргів — це запрошення не платити.

Сьогодні рівень зарплати для пересічного працівника залишається приблизно на тому ж рівні, що й 10 (!) років тому. У 1991 році місячний доход моєї сім’ї (всі працюючі) коливався десь біля 700 руб, а квартплата разом з комунальними послугами була 24 руб, або 3,4% від сукупного доходу сім’ї. Мій платіж не компенсував витрат комунальників, і їхні збитки погашались за рахунок підприємств (чи галузей), де ці господарства були на балансі. В підсумку роботодавець (чи то підприємство, чи то держава), недоплачуючи зарплату працівникові за вироблену продукцію, платив дотацію ЖКГ.

То хто ж придумав, що трудящі повинні сплачувати за комунальні послуги 20% сукупного доходу сім’ї, коли у зарплату на ці цілі закладено тільки 3,4%? Об’єктивно пересічний квартиронаймач неплатоспроможний! І сьогоднішні ганебні дотації справи не вирішують.

Але неплатоспроможний квартиронаймач не означає неплатоспроможності країни. В підсумку країна споживає те, що сама виробила, і збитків у країні бути не може! А якщо в країні працівник виявляється неплатоспроможним у найнеобхіднішому (комунальні послуги — це життєзабезпечення), значить, цього працівника обдурюють (рахуйте як завгодно: чи не додаючи зарплату на відтворення робочої сили, чи пред’являючи працівнику не властиві йому рахунки). Бо вартість комунальних послуг (в об’ємі рентабельного функціонування комунальних підприємств) «сидить» в складі ціни продукції кожного виробника як частка вартості на відтворення робочої сили в межах споживання комунальних послуг сім’ями його працівників. І якщо будь-який роботодавець скаже, що в ціні його продукції це не закладено і він повинен підняти ціни на свою продукцію — це знову-таки лукавство.

Які висновки?

1. Щоб населення оплачувало комунальні послуги всім народом, тарифи для населення при теперішньому рівні зарплати повинні бути не вищi тих, котрі були до квітня 2000 року.

2. Так як ці тарифи будуть компенсувати тільки частину витрат комунальників, Указом Президента ввести комунальні надбавки всім без винятку, скажемо так, квартиронаймачам. Тим, хто якусь частину комунальних послуг робить собі сам, розмір комунальної надбавки розраховується, виходячи з різниці від рентабельної вартості комунальних послуг (очищеної від безгосподарності) і сплаченої (підлягаючої до сплати) вартості за рахунок тарифів.

3. Розраховані таким способом комунальні надбавки з розрахунку на кожного працюючого чи пенсіонера пред’являються комунальними підприємствами всім роботодавцям і органам утримання в зоні обслуговування комунальних підприємств.

4. Комунальні надбавки є частиною витрат на відтворення робочої сили і тому обов’язкові до сплати одночасно з отриманням коштів на оплату праці кожним підприємством, організацією, установою.

5. Якщо роботодавець нараховує працівнику зарплату з перевищенням прожиткового мінімуму, сума комунальної надбавки може вираховуватись із нарахованої працівнику зарплати частково чи повністю.

6. Якщо в нормативному акті держави буде вказано, що комунальна надбавка є додатковою величиною фонду оплати праці і з неї будуть вираховуватись внески у Пенсійний фонд, комунальні надбавки пенсіонерів на рахунки комунальних підприємств буде перераховувати Пенсійний фонд. Якщо це буде визначено як дотація ЖКГ, платникам надбавки пенсіонерів повинен бути державний чи місцевий бюджет, по аналогії з діючими сьогодні субсидіями.

7. Iз введенням у дію комунальних надбавок автоматично скасовується інститут житлових субсидій iз вивільненням задіяного там апарату.

P.S. Виступаючи нещодавно у Запоріжжі, глава Адміністрації Президента Володимир Литвин заявив, що, на його думку, Леонід Кучма накладе вето на прийнятий 29 листопада цього року закон. «Популістське рішення, яке прийняла Верховна Рада, призвело до того, що житлово-комунальні платежі сьогодні практично не надходять. Ви прекрасно розумієте. до чого це може призвести», — сказав він, додавши, що у Л.Кучми до цього закону різко негативне ставлення. «До нас надходять звернення від рад, в тому числі обласних, у яких Президенту пропонується накласти вето на цей закон», — сказав В.Литвин.