Два походи на Київ кавалера орденів Леніна
довели, що «шахтарі отримують гроші не за працю, а за труднощі, з якими доводиться їх вибивати»
— Петре Никифоровичу, ви розміняли сьомий десяток, а продовжуєте працювати. Що, не вистачає на життя навіть підвищеної пенсії героя?
— На 140 гривень «геройської» пенсії за сьогоднішніх цін далеко не поїдеш... Навіть якщо одягнути Золоту зірку. Якби я не продовжував працювати (Петра Никифоровича три роки тому обрано звільненим головою шахткому профспілки й він отримує за свою працю близько 300 гривень), то не знаю, як і жив би далі. Дружина померла, залишилися при мені дві дочки з трьома внуками. Душа болить за їхнє сьогодення й майбутнє. Але я ще міцний, мене не легко зламати, на відміну від більшості бідних дідусів і бабусь, приречених на голодне вимирання. Хоча, ви знаєте, повзаючи по забоях у бруді й куряві, вирубуючи вікові вугільні пласти, я ніколи не вважав свою професію шахтаря менш престижною й захоплюючою, ніж професія льотчика або навіть космонавта. Більше того, якби сьогодні була можливість почати життя спочатку, я знову пішов би в шахту.
— Часи змінюються, й сьогодні шахтарі все частіше «міняють професію» — тисячі з них випробовують на міцність бруківку столичної вулиці Банкової своїми касками й ніяк не можуть достукатися до совісті можновладців...
— На жаль, ніколи я не думав, що на схилі віку доведеться стукати каскою по Банковій і мені — я там двічі бував. Але у відповідь на наш гучний стукіт — німа тиша, та жалюгідні гроші у вигляді принизливої подачки за нелегку шахтарську працю. В гірників зараз у ходу гіркий жарт: «гроші їм періодично видають не за працю, а за труднощі, з якими доводиться їх вибивати». Так, те що робиться зараз у нашій вугільній галузі — це злочин перед шахтарями й ганьба нації.
— А можна конкретніше, на прикладі вашої ж шахти «Комуніст»...
— Повірте, мені боляче бачити, як моя шахта вмирає. Сьогодні середньодобовий видобуток палива на нашому підприємстві з двох лав становить 600 і 200 тонн. З шахти пішли кращі професіонали, й їх важко повернути через заборгованість із зарплати. Близько 400 заяв шахтарів «Комуніста» лежать у народному суді з вимогою повернути їм зароблені гроші. А що може суд? Так, він наклав арешт і виставив на реалізацію три шахтнi вантажівки. Старенькі машини ніхто не купує, а шахту позбавили ще й можливості завозити на зиму побутове вугілля тим самим немічним і бідним стареньким. Мені прикро за свою шахту й галузь загалом, адже «Комуніст» спроможний збільшити вуглевидобуток майже вдвічі. Для цього потрібна державна цільова фінансова підтримка на розвиток виробництва. Її немає. А, як бачимо, гроші на передвиборну президентську гонку — є.
— До речі, про майбутні президентські вибори. Ви як профспілковий лідер знаєте настрої шахтарів. Чи підуть люди голосувати?
— Голосувати шахтарі «Комуніста» підуть, тільки ось за Кучму навряд чи хоч один із них віддасть свій голос. Останні п'ять років склали найнегативніше уявлення про дії чинного Президента.
