Двійників знаменитостей — на склад

Віднині в столиці вже не існує унікального Музею воскових фігур — у перших числах лютого його виселили з приміщення на Пушкінській, 11, а двійників політиків та знаменитостей відвезли на склад.

— З 2001 року ми просили в столичної влади виділити нам в оренду 250 квадратних метрів для розміщення музею. Однак усі звернення залишилися без відповіді. Зверталися й до урядовців — аж до Президента України, але результат той же. Як виявилося, ми нікому не потрібні. Натомість за останні 7 років в центрі столиці відкрили понад 200 казино та 400 магазинів, — розповідає «Дню» директор Музею воскових фігур Олексій Сажин.

За словами керівника закладу, музей наймав приміщення на Пушкінській, 11 у приватного власника, нині в господаря плани змінилися і він вирішив розірвати угоду. Тепер усі 65 експонатів припадають пилом на складі, а працівники музею перебувають у безстроковій відпустці.

Нагадаємо, Київський музей воскових фігур — приватна колекція, яка належить двом киянам — батьку і сину Сажиним. Робота зі створення колекції, а потім і музею, розпочалась у 1997 році. Три роки знадобилося на те, щоб у січні 2000 року представити на суд глядачів експозицію з 12 фігур, які тоді стали основою музею. З того часу кількість експонатів значно збільшилася.

— Винятковість колекції полягає в тому, що вона, по- перше, є єдиною в Україні, а по-друге, ніде більш у Східній Європі в таких самих музеях не демонструється одночасно більше сорока воскових фігур. Наша ж колекція нараховує 65 персонажів. Це не тільки фігури відомих українських політиків та вітчизняних і закордонних знаменитостей, а й історичні постаті — фігури великої київської княгині Ольги, князя Ярослава Мудрого, гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. Нещодавно поповнилася експозиція музею й восковими двійниками персонажів улюблених фільмів: Остапа Бендера (С.Юрський) та Паніковського (З.Гердт), Голохвастова (О.Борисов) та Проні Прокопівни (М.Криницина), — ділиться Олексій Сажин.

Працювати над кожною фігурою починають з виготовлення в гіпсі чи пластиліні точної копії прототипу майбутнього персонажу музею. Потім по формам відливаються ті частини фігури, які можна побачити, а під одягом — манекен із сучасних композиційних матеріалів. Ефект «живого погляду» створюють виготовлені в Інституті мікрохірургії ока протези. Їхній колір та розмір обов’язково відповідають кольору та розміру оригіналу. На наступному етапі окремо впаюється у віск кожна волосина — так набирається вся зачіска. Закінчують роботу костюмери, які шиють одяг. Усі фігури за зростом та антропометричними даними відповідають оригіналові.

За роки існування музею, як стверджує його керівник, тут побували понад чотири мільйони відвідувачів, серед яких чимало іноземців. Працівники закладу навіть почали робити опитування — воскові копії яких двійників хочуть бачити кияни та гості міста. Серед найбільш витребуваних виявилися брати Клички, «бульварщик» Дмитро Гордон, князь Святослав, Дмитро Вишневецький, Степан Бандера, генерал Черняховський... Проте, коли закладу вдасться відшукати нове приміщення, аби розмістити експонати, Олексій Сажин не знає. Сподівається на допомогу прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, до якої звернувся з проханням пособити з пошуком житла для музею.