Дика природа та культурна людина, а не навпаки

Найважливіша річ у лікуванні, а ще краще — профілактиці будь-яких хвороб — інформація. Без неї неможливою стає культура людей, зокрема, культура ставлення до власного здоров’я. Наприклад, інформація, що вчасно продіагностована меланома чи рак шкіри є повністю виліковні, причому в деяких випадках — навіть в амбулаторному порядку за одне оперативне втручання. Але нині в Україні від цих захворювань вмирає 95% людей, лише 5% виліковується, в той час як у США — навпаки. Саме через цю надпроблему — є технологічні можливості для діагностики та лікування, але люди звертаються запізно, — в лютому цього року професор Київського національного університету ім. О.О. Богомольця Ольга Богомолець організувала Всеукраїнський благодійний марафон здоров’я, під час якого разом із фахівцями оглянули дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених родин. Нині до ініціативи вже долучилися державні підприємства, такі як «Укрзалізниця» та дитяча лікарня ОХМАТДИТ, які теж взяли на себе місію інформувати людей про загрозу переродження родимок та небезпек, пов’язаних із виникненням раку шкіри.

«ПРИКОРДОННИКИ МІЖ ЖИТЯМ І СМЕРТЮ»

21 травня Україна вперше за ініціативи доктора Богомолець приєдналася до відзначення Всесвітнього дня меланоми, а 6 червня журналістська спільнота відзначила День журналіста. Ольга Вадимівна вдало поєднала ці два дні: в родовому маєтку в Радомишлі, де нині активно створюється музей, вона, лікар-бард та колекціонер, розповіла про нагально-проблемне та високе духовне. Спочатку — про наболіле.

— Наш марафон — це крик душі, бо змиритися з ситуацією та дивитися щодня на людей, які приходять до мене та до колег на прийом, вже не було ні сил, ані можливості... 15 років тому я навчалася в США і дізналася, що там від меланоми помирає 5% хворих, решта — одужує. У нас — навпаки. Причому з кожним роком проблема в Україні наростала як сніжна куля. Я захотіла змінити ситуацію: потрібно було починати з культури людей. У МОЗ не допомогли, хоча я написала програму, але вона вмерла на надцятому підписі. Тому ми зробили практично все своїми зусиллями,— розповіла Ольга Богомолець.

Фахівці обрали найбільш незахищених — дітей із малозабезпечених сімей та дітей-сиріт, які, за словами пані Ольги, «до 18 років чекають на маму, а потім народжують дитину і покидають її». Лікарі разом з доктором Богомолець навіть порахували таким чином приблизну кількість таких дітей у всіх областях — це близько 3—10 тисяч в кожній області. Чому саме діти? За даними експертів, з кожним роком ситуація із поширенням згаданих захворювань шкіри стає все гострішою, і не тільки в Україні. Вина — зтоншення озонового шару, через який на Землю потрапляє все більше космічного випромінювання. До того ж, як стверджує Ольга Богомолець, нині пухлини шкіри зайняли перше місце серед злоякісних новоутворень, і якщо ще кілька десятиліть важко було знайти дитину з таким діагнозом (хворіли здебільшого старшого віку люди), то тепер із такими проблемами звертаються батьки дітей і підлітків.

— Нині дуже рекламуються солярії, модним є загоріле тіло, додайте сюди ще нездоровий спосіб життя... До того ж батьки, на жаль, не знають, наскільки нині небезпечними є сонячні опіки для дітей: ось мала дитина вперше у своєму житті вийшла на пляж, вона може отримати опік. Із часом він пройде, але в пам’яті організму він вже є, і ця пам’ять може в несприятливий момент спрацювати, — наголосила Ольга Богомолець.

Саме тому увагу її команда зосередила на дітях. Оглянули тисячі й у деяких регіонах знаходили по десятках проблемних. Найгірша ситуація виявилася в Криму, куди, аби потрапити, довелося три місяці «прориватися», пояснюючи владі, що мета її візиту — не реклама, політичний хід чи щось інше, а щире бажання допомогти.

— Були області, де нам не давали доступу до дітей, бо там мер підтримує одну політичну партію, а голова облдержадміністрації — іншу. То в одній такій ми зібрали муніципальних дітей, а з області — ні. Щоправда, перед проведенням Марафону здоров’я я звернулась до свого колишнього пацієнта Президента Віктора Ющенка, й ми мали лист підтримки. Хоча нам і так в Луганську зірвали й огляд дітей, і прес-конференцію. Проте ми спілкувалися з лікарями, батьками, журналістами, — згадала Ольга Вадимівна.

Наступним етапом роботи стане робота з лікарями — дерматологами та онкологами у всій Україні. Вона з фахівцями стверджують, що знають, як змінити ситуацію в Україні, й мріють, щоб через п’ ять років інформацію про те, коли слід звернутися до дерматолога, як виявити ознаки чи загрози переродження родимки, як це нині є в США, знала кожна дитина. Вони — дуже прості й складають абревіатуру «АКОРД»: коли змінюється Асиметрія родимки, Краї, Окраса, Розмір та Динаміка розвитку. Лікарів же, деякі з яких на початку з недовірою ставилися до цих медичних оглядів, Ольга Богомолець називає «прикордонниками на межі життя та смерті». Слід зазначити, що Інститут доктора Богомолець використовує найбільш достовірний і нетравматичний метод ранньої діагностики переродження родимки —КЕД «MoleMax», який дозволяє без порушення цілісності шкіри побачити зміни, що відбуваються в глибинних шарах шкіри.

У ГРАНІТНОМУ ЧОХЛІ

Поза тим, Ольга Богомолець не забуває про красу: всюди, куди вона їздить з благодійною медичною програмою, дає свої концерти. Нині пані Ольга разом із чоловіком Олексієм Шереметьєвим у районному центрі Житомирської області — місті Радомишль — на місці майже зруйнованої папірні (цеху, де виготовлявся папір і друкувалися книги) створюють музей. В одній частині буде діюча папірня — кажуть, що запрацює вже наступного року, в другому, шестиповерховому, схожому на замок, — музей. У залах на поверхах тут експонуватимуться історичні карти Олексія Шереметьєва (в нього є величезна колекція) та колекція ікон (понад п’ять тисяч) Ольги Богомолець, інші експозиції. Наприклад, наразі на другому поверсі можна побачити виставку старовинних гуцульських скринь.

Цікавим є саме місце, в якому розташован цей маєток, власне, й сам Радомишль. Це — суцільне гранітне плато. Біля берегів річки й озера, які є тут же, що постійно чути їхній шум, ці гранітні плити дуже мальовниче виступають: створюють невеличкі водяні каскади та навіть водоспади, в яких купаються місцеві діти й дорослі. Сама папірня, яка нині схожа більше на середньовічний замок, будувалась, як кажуть, на віки. Наприклад, стіни — 1,2м — 1,4м, а з семиповерхової вежі видно дорогу на десятки кілометрів. Добра фортифікаційна вежа, до того ж — унікальна. Як з’ясувалося, вона не має фундаменту, бо куди копати, якщо внизу — граніт? Таким чином, виходить, що папірня вросла в граніт. І в такому стратегічно важливому місці у ХVII столітті ченці Києво-Печерської лаври, а це були саме вони, будували книгарні. Книги видавалися для найосвічениших — духівників. До речі, перш ніж розчистити озеро та річку, довелося зібрати понад 60 тонн сміття. Після цього, згадує Ольга Вадимівна, неподалік почали бити джерела з чистою водою.

— У 1612 році Єлисей Плетінецький, який приїхав сюди зі Львова, збудував папірню, яка на той час в Україні визнавалася дуже цінним об’єктом, причому — першим таким в Україні. На той час книга буда дієвою зброєю, особливо проти Унії, тому територія вибиралася не випадково. Наприклад, значення має й озеро, площа якого — понад 90 метрів квадратних, — розповів Олексій Шереметьєв.

На жаль, книга в масах сьогодні втратила таку свою потужну роль, яку мала чотири століття тому, але відвідувачі музею невдовзі зможуть побачити й самі спробувати виготовити собі папір. Причому з матеріалу, який самі принесуть (звісно, що природного).

— Тут можна буде виготовляти папір із льону, кропиви, навіть старих джинсів — тоді він буде приємного кольору індиго, — усміхається Ольга Богомолець . — Папір буде таким, як і колись, — товстим і міцним та зберігатися набагато довше, ніж той, який нині виготовляють із дерева. Гадаю, тут ми ще будемо й варити чорнила...

Господарі наголошують: в цьому місці буде тільки музей, бо до них вже не раз приходили цікаві та запитували, чи не будується тут якесь казино, бар чи лазня. «Люди не вірять, що тут буде музей, і навіть кидають цеглу у вікна», — бідкається пані Ольга. Але робота триває: нині бажаючих вже піднімають в кошику на семиповерхову вежу, аби поглянути на чудові краєвиди.

Прикладів поєднання людьми в житті земного-насущного та вічного — не так багато. Очевидно, не всім й вистачить енергії на стільки роботи — аби лиш вистачило на себе й власних дітей. А Ольга Богомолець, лікар у четвертому поколінні, навіть розповідаючи про унікальні ікони на стінах, дубові стовпи в папірні чи острів закоханих неподалік музею, цілеспрямовано проносить основну ідею — Марафон здоров’я. Меланома. Діти. Адже життя — прекрасне. Воно може бути прекрасним, якщо будемо більше себе поважати.