Економія... на життях?

Цього року віл-позитивним пацієнтам мали виділити близько 289 мільйонів гривень — відповідно до державної цільової соціальної програми на 2014—2018 роки. На практиці надали 254 мільйони гривень — майже, як і торік. При чому, загальні видатки на державні закупівлі ліків цього року збільшили вдвічі: з двох до чотирьох мільярдів гривень. Важливо, що майже всі препарати для віл-позитивних людей виробляють за кордоном, їх купують за долари, тому вони злетіли у ціні з часу розробки цільової програми 2013 року. Тож, така економія може коштувати тисяч життів. Понад те, якщо видатки на пацієнтів з ВІЛ не збільшать, Україна порушить зобов’язання перед Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Це загрожує втратою партнера, який із 2003 року надав Україні понад 429 мільйонів доларів безповоротної фінансової допомоги.

Ольга СТЕФАНИШИНА, виконавчий директор благодійного фонду «Пацієнти України»:

— В угоді між Глобальним фондом і урядом України зазначено, що Україна має підвищувати свою відповідальність за пацієнтів з ВІЛ — тобто, кожного року виділяти більше грошей на препарати антиретровірусної терапії. За кошти МОЗ зараз отримує ліки майже 48 тисяч пацієнтів. Наприкінці цього року їх має бути близько 64 тисяч. Це відповідає державній цільовій програмі протидії віл-інфекції та СНІДу. Але державну програму складали, коли один долар коштував вісім гривень. І якщо фінансування залишиться на рівні 2015-го, то наступного — лише 38% пацієнтів отримають ліки від держави.

У резолюції, яку ми нещодавно підписали з урядовцями, депутатами і представниками Глобального фонду, пораховано, що у бюджеті на 2016 рік на препарати АРТ потрібно закласти майже 670 мільйонів гривень. Це дозволить уникнути колапсу внаслідок девальвації гривні і зберегти як мінімум ту кількість пацієнтів, яка наразі отримує ці життєво важливі ліки від держави. Якщо ж видатки залишать на рівні 2015 року — вважайте, що 50 тисяч людей будуть без медикаментів уже наступного року. Жоден міжнародний донор не перекриє цього дефіциту і пацієнти, по суті, залишаться сам на сам зі смертельним вироком.

Зараз формується державний бюджет на 2016 рік, МОЗ подаватиме у Міністерство фінансів кошторис із розрахунками по кожній програмі. Радимо МОЗ не ховати реальні потреби пацієнтів з ВІЛ, як це завжди відбувалося у нашій країні, і нарешті показати реальну картину, що саме 670 мільйонів гривень потрібно, щоб люди не почали помирати без ліків уже наступного року. У Кабміні повинні побачити ці цифри, і ми впевнені, необхідні кошти чиновники можуть знайти.

Лікування віл-позитивних людей не можна переривати. Інакше у пацієнта розвивається резистентність, і медикаменти, які він вживав раніше, припиняють дію. Тому всі гроші, які перед цим витратили на лікування, підуть «у пісок». Також Глобальний фонд заявив, що буде зменшувати асигнування Україні, бо ми не виконуємо своїх зобов’язань.

В Україні завжди замовчували епідемію СНІДу. Але вона є, і Україна посідає першу сходинку за темпами поширення СНІДу в Європі. Щоб подолати епідемію, потрібна одна проста річ: лікувати кожного пацієнта. Адже, людина з ВІЛ, яка отримує препарати АРТ, не заражає інших. А у нас багато нових випадків інфікування кожного року. Економічно це дуже неправильно, адже замість того, щоб попередити проблему зараз, Україні потім доведеться платити за свої помилки і витрачати ще більше коштів на лікування людей, які інфікувалися саме внаслідок нестачі медикаментів. Глобальний фонд часто виручає Україну, але він не зможе вічно нас рятувати. Тим паче, в Україні є гроші, щоб забезпечити хворих людей ліками.