Фальш до Дня космонавтики

12 квітня – Всесвітній день авіації та космонавтики, або ж Міжнародний день польоту людини в космос. Саме в цей день 55 років тому на орбіту Землі вийшов перший пілотований космічний корабель з Юрієм Гагаріним на борту. І саме цю подію в нинішній Росії намагаються подати як суто російське досягнення. А тим часом з п’ятірки найвизначніших, за твердженнями західних експертів, тодішніх головних конструкторів ракетної техніки в СРСР четверо були українцями, а п’ятий – грузином: Сергій Корольов, Валентин Глушко, Михайло Янгель, Володимир Челомей, Олександр Надірадзе…

Проте хіба існує така правда, яка б не була потоптана копитами московських пропагандистів? Не існує. Причому ледь не щороку зазначені пропагандисти вдосконалюють свою ідеологічну зброю, знаходячи все нові і нові методи «деукраїнізації» космонавтики радянських часів. І серед основних елементів цієї зброї – художні біографічні фільми, які радо сприймаються масовим глядачем і мають в його очах цінність ледь не історичних документів.

Скажімо, випущений дев’ять років художній фільм «Корольов» (сценарист і режисер Юрій Кара), який присвячений складним життєвим поворотам майбутнього Головного конструктора у 1930-х, має безліч неприпустимих у біографічній стрічці викривлень фактів. І серед них – далеко не останнього за значущістю факту, що Сергій Корольов був українцем. Ідеться про добре відомий в сучасній Україні факт, але…

Один із його колег згадував знаковий епізод якраз із 1930-х:

«Одного разу в розмові з ним маршал Тухачевський зронив:

– Rira bien, que rira le dernier…

Корольов посміхнувся і тут же кинув у відповідь із сильним малоросійським акцентом:

– Je crois, nous ne serons pas d'humeur a rire, tous les deux…»

(Добре сміється той, хто сміється останнім. – Гадаю, що нам обом буде не до сміху. – С.Г.)

Оцей «сильний малоросійський акцент» був із Корольовим до кінця життя, якою б мовою він не розмовляв. У фільмі ж бачимо типового російського молодого інтелігента (на момент арешту у 1938-му Корольову виповнився лише 31 рік), на вустах якого звучить московська говірка…

Ту ж саму лінію щодо Корольова продовжує фільм «Гагарін. Перший у космосі» (режисер Павло Пархоменко, 2013 рік). Художній рівень цієї стрічки відчутно вищий, фактографічна лінія, яка стосується Юрія Гагаріна, подана достатньо правдиво й мистецьки грамотно, але Сергій Корольов знов-таки показаний росіянином. Тим часом реальний Сергій Павлович, скажімо, охоче спілкувався з земляками українською мовою, ба більше, наполягав, щоб вони її не забували. У фільмі ж у кадрі нерідко з’являється актор, котрий грає космонавта-4 Павла Поповича, що був одним із тих, із ким Корольов якраз і розмовляв українською і разом співав українські пісні, але… жодних ознак українськості у кіношного Поповича виявити теж не вдається…

Утім, не забуваймо, що серед головних конструкторів українцем був не лише Сергій Корольов. Постать №2 радянської космонавтики – Валентин Глушко, на чиїх потужних двигунах злетіли і перший супутник, і «Бєлка-Стрєлка», і Юрій Гагарін. У фільмі ж він узагалі відсутній.

Нарешті, 2015 року на екрани виходить фільм «Головний» того ж Юрія Кари. Це – своєрідне продовження його першого фільму про Корольова, тільки зняте ще бездарніше та брехливіше. Щоправда, Кара знайшов на головну роль актора українського походження, на вустах якого не звучить московська говірка, ба більше, який навіть вимовляє кілька українських слів. Натомість у стрічці маємо фантастичну несхожість – портретну та поведінкову – всіх головних персонажів на своїх історичних прототипів (тоді як у «Гагаріні» ця схожість у більшості випадків наявна). Проте найбільш несхожий на свій прототип кіноперсонаж, який зображає (чи не вперше в російському кіно) Валентина Глушка, причому відхилення тут є суто негативним. Істерик, цинік, демагог, банальний бабій… Невже ж така персона могла успішно керувати десятками тисяч підлеглих, мати серед них чималий авторитет, будувати все нові й нові двигуни та ракетні системи, й у 1980-ті, наприкінці свого життя, створити найпотужніші в історії світової космонавтики та досі неперевершені двигуни РД-170?

Утім, це також пропагандистський прийом: у фільмі зображені «правильний» українець Корольов, який дбає про ракетно-ядерний військовий потенціал СРСР, і «неправильний» Глушко, що займається передусім своїм пабліситі. А насправді славетний ракетоносій Р-7, різні модифікації якого виведуть у космос і перший штучний супутник, і перші міжпланетні станції, і перших космонавтів, вже на стадії задуму був малопридатним для використання в якості носія ядерного заряду – термін приведення «сімки» у передстартову готовність становив спершу дві доби, потім добу, потім, уже на початку 1960-х, шість годин. І Корольов та Глушко чудово усвідомлювали це – але обидва вони мріяли про космос, про пілотовані польоти на Місяць і Марс, - і тому два головних конструктори, які пройшли ҐУЛАҐ, зуміли надурити і ЦК, і маршалів. До речі, ракетоносій «Союз», який донині використовує Росія, – це різні варіанти глибокої модифікації корольовської «сімки»…

Це тільки декілька пов’язаних із Днем космонавтики сюжетів, які показують московський інструментарій, використовуваний у «гібридній війні» проти України. Що ж, ця війна буде мати успіх на «космічній» ділянці фронту, поки українські кіномитці та телевізійники не зуміють у високохудожній формі правдиво показати космонавтику радянських часів - так, щоб не лише українці, а й самі росіяни мали змогу відкинути історичну фальш.