Феномен віри
Нещодавно в одній з програм Володимира Познера («Перший канал», Росія) зібралися представники російської інтелігенції для обговорення майбутніх парламентських виборів і популярності партій. І хоча у своїй творчій діяльності вони досить яскраві опозиціонери (приклад — пісенна творчість барда Олександра Градського), всі вони тою чи іншою мірою були прихильниками «партії влади». Відома актриса, учасниця «Останнього героя», висловилась так: «Я їм вірю, там зібрались усі хороші люди».
Я давно замислююсь над феноменом віри, і це визнання стало краплею, котра змусила остаточно оформити свої роздуми. Взагалі, в мові будь-якого народу є слова, що мають багатозначні відтінки. Коли ми використовуємо слово «віра», відчуваємо певний позитивний відтінок. Але не замислюємось, чому це так. Насправді є два, майже протилежні значення цього слова, і якщо їх не розрізняти, виникає величезна плутанина.
В першу чергу, ми розуміємо віру як релігійне поняття, тобто віру в Бога. Ця віра не потребує якихось знань, вона або є, або ж її немає. І для людини, що вірить (вірує), це є укріпленням її позиції в житті, впевненості, що вона робить правильно, за велінням Бога. Ця віра надає сили й незламності.
Але слово «віра» ми використовуємо і на побутовому рівні. «Ви вірите, що пан N є хорошою людиною?» Я не вірю, але виявилось, що це дійсно так. Таким чином йдеться про зовсім інше поняття, яке я пропоную визначити таким чином: «Віра — це прогнозування майбутнього при недостатній інформації». Тобто, якби я мав більше інформації чи знань з певного предмета, мені не треба було б вірити, я буду чітко знати, що станеться.
Змішування цих понять дезорієнтує людину. Адже віра в партію, певний рух, соціальну структуру не є тотожною вірі в Бога, хоча дуже часто харизма божественної віри використовується для укріплення позицій побутових явищ. Отже, замість віри в ці структури краще мати більше інформації про діяльність, конкретні заходи, власні інтереси і подібне. Чим більше в нас буде знань про якийсь предмет чи явище, тим меншою буде необхідність звертатись до поняття віри.
