Фотоперепис дельфінів

Перш ніж розповісти про проміжні результати унікальної експедиції, провідний співробітник Інституту зоології імені І.І.Шмальгаузена НАН України та координатор проєктів із вивчення китоподібних в Українському науковому центрі екології моря Павло ГОЛЬДІН пояснює, що означає фотоперепис дельфінів. Приміром, ідентифікувати біометрично людину можна завдяки унікальному рисунку сітчатки ока або через відбитки пальців. У дельфінів-афалін такими ідентифікаторами вважаються профілі контуру спинного плавника.

«Кожен плавник має свою унікальну форму, а впродовж життя на ньому формуються невеличкі ушкодження, які змінюють його контур, — уточнює учений. — Якщо сфотографувати в профіль плавник дельфіна, можна визначити його особину. Крім того, дельфіни-афаліни мають більш-менш унікальне забарвлення. Коли цього дельфіна зустрічають та фотографують знову, можна стверджувати, що це той самий дельфін».

ПЕРЕВІРЕНИЙ ФОТОМЕТОД

Саме таким «полюванням» на дельфінів займалися співробітники Українського наукового центру екології моря упродовж літа та на початку осені. Останній вихід у море здійснили 7-8 вересня. Звісно, зробити світлини — лише проміжне завдання дослідження. Науковці хочуть з’ясувати, що ж відбувається з популяцією дельфінів та які природоохоронні заходи потрібно розробляти.

Тож після роботи в морі вони аналізуватимуть сотні світлин із зображеннями дельфінів-афалін та білобочок. Саме ці два види ссавців водяться в акваторії Чорного моря біля берегів України. Обидва — червонокнижні. Скільки їх наразі в Україні — точно науковці зможуть сказати за рік, коли опрацюють отримані дані. До весни планують підготувати висновки та рекомендації, як далі зберігати їхню популяцію, або ж навпаки, де слід максимально зберегти природнє середовище та створити заповідні території.

Такі фотоекспедиції проводяться в Україні останніх десять років. Але такого масштабу ще ні разу не було, зокрема через брак коштів. Фотоідентифікація чорноморських дельфінів в українських водах проводилась у межах проекту EMBLAS Project. Його кошторис — 500 тисяч євро, фінансувала дослідження Генеральна дирекція з питань довкілля Євросоюзу. Загалом проєкт проводиться в Грузії під патронатом ЄС та ООН. Окрема частина дослідження реалізовується в Румунії та Болгарії. Україні вдалося долучитися до міжнародного пулу завдяки нашим науковцям, які тривалий час зверталися до європейських чиновників та пояснювали, що дослідження популяції дельфінів вкрай необхідні в усій акваторії Чорного моря.

Дельфінів фотографували з повітря під час авіаобльотів чорноморської акваторії та безпосередньо з суден. Власне, метод фотоідентифікації вважається найбільш дієвим та працює в світі близько 40 років.

«Перші види, яких вдалося ідентифікувати завдяки якісним фотографіям, — це горбаті кити та косатки. Метод працює гарно, і завдяки цьому ми знаємо, що косатки живуть 100 років. Адже 40 років тому сфотографували косатку з онуками, і таким чином вирахували її вік, — додає Павло Гольдін. — Афалін фотографують із 1990 року, а на Чорному морі такі роботи ведуться понад десять років у різних районах Туреччини, Криму, Румунії, в останні роки ми проводимо ці роботи в Північно-Західній частині Чорного моря».

«50 ДЕЛЬФІНІВ — ГАРНИЙ РЕЗУЛЬТАТ»

Учені оцінять також і вплив рибальства на популяцію китоподібних ссавців. Риболовецькі сітки, зокрема й браконьєрські, часто стають пастками для дельфінів, через що тварини гинуть. Серед інших чинників їхньої загибелі — інфекційні захворювання, дія токсичних речовин та зіткнення з суднами, особливо з невеликими човнами в курортних районах. Принаймні до окупації Криму учені часто фіксували такі випадки біля півострова. Наразі та територія поза увагою дослідників. Під час останнього дослідження учені працювали біля дельти Дунаю, в Одеській затоці та біля острова Джарилгач.

«Наразі отримали досить гарні результати: понад 30 афалін сфотографовано біля дельти Дунаю, ще понад 20 біля острова Джарилгач, кілька особин у Одеській затоці, але підрахунок ще триває, — ділиться новинами Павло Гольдін. — Також були сфотографовані дельфіни-білобочки, що теж гарний результат. Бо допоки в нашої команди були ідентифікатори білобочки лише біля Джарилгача, а зараз ми їх знайшли в Одеській затоці. Тепер можна порівняти та зробити висновки, чи вони ходять, умовно кажучи, один до одного в гості. Щодо афалін, то вже зрозуміло: вони не мігрують з місця на місце. В північній частині Чорного моря афаліни живуть маленькими популяціями чи великими сім’ями, які рідко спілкуються одна з одною. Наразі нам відомо лише кілька випадків переміщень із однієї частини акваторії до іншої. Це така специфіка виду в Чорному морі. А в інших регіонах, наприклад, біля британських островів, афаліни більш мобільні».

Учений каже, що життя в окремих «спільнотах» — як культурна спадщина афалін, не пов’язана з природними чинниками чи природним добором. На жаль, саме цей вид ссавців найбільше потерпає від незаконного вилову. Тварин доставляють у дельфінарії. Та як зазначає Павло Гольдін, вилучення з «родини» з 40 — 50 осіб двох-трьох дельфінів розцінюється як ризик для всієї популяції.

НЕВИВЧЕНА НЕВОЛЯ

Утримання дельфінів у неволі — окреме, але не менш наболіле питання для експертної спільноти. Скільки наразі морських тварин утримується в хлорованих в’язницях, теж достеменно невідомо. Хоча про старт фотоідентифікації свого часу розповідали не лише медіа, а й деякі дельфінарії. Приміром, на сайті трускавецького «Оскара», який за рішенням судів давно слід закрити, йшлося, що проєкт спрямований на збільшення популяції дельфінів.

Було б добре, щоб дельфінарії для початку вказали, скільки морських ссавців утримується безпосередньо в їхніх басейнах. Таких закладів в Україні близько 20, причому працюють там, де морської води і близько немає. А це одна з головних умов утримання дельфінів у неволі. Мінприроди теж безсиле. У відомства навіть немає порядку проведення інвентаризації дельфінів у неволі. Це дало б можливість не лише визначити кількість морських ссавців, а й встановити їхнє джерело походження, вік та подальшу долю новонароджених дельфінів. 

«Із наукової точки зору важливо знати про стан флори та фауни України, про природні процеси та стан кожної популяції, щоб готувати надалі рекомендації, як їх оберігати, — додає екологиня МБО «Екологія-Право-Людина» Катерина ПОЛЯНСЬКА. — Треба знати, які види морських ссавців присутні в акваторіях. Та щоб впроваджувати якісь зміни, треба проводити постійні дослідження».