Фотосигнали... для економіки

Ще не стерлися з пам’яті спогади про Х Ювілейну фотовиставку «Дня», яка протягом жовтня тривала в Українському домі, як знову з’явилася нагода переглянути найкращі роботи фотоконкурсу нашої газети. Протягом листопада фотографії «житимуть» у приміщенні представництва Світового банку в Україні.

— Така традиція гостювання виставки у Світовому банку існує вже два роки, але для працівників банку — це завжди знакова подія, — зазначив керівник прес-служби Світового банку в Україні Дмитро Деркач. — Саме звідси фотовиставка вирушає містами України. Уже протягом чотирьох років Світовий банк підтримує фотоконкурс газети «День», обираючи своїх переможців і нагороджуючи призами.

Партнери та гості Світового банку також можуть спробувати себе в ролі журі й віддати свій голос за найкращу, на їхню думку, фотографію, заповнивши анкету. За результатами голосування один із авторів отримає приз глядацьких симпатій. Вибирати є з чого, адже у банку зібрані кращі з кращих фотографії, до речі, деякі з них читачі вже бачили на сторінках газети: «Люблю кавуни», «Хай відступить лейкемія», «Повінь забрала трьох дітей» (нещодавно «День» писав про історію цієї фотографії) та багато інших. Кожна з них — це ціла життєва історія, іноді — трагічна, іноді — іронічна, а коли й весела та оптимістична. Усі вони по-своєму відображають життя України. А найкращі увійдуть до календаря. Його видання — це ще одна добра традиція, яку заснувала редакція спільно зі Світовим банком.

— Цей календар можна побачити в різних офісах Світового банку у Гонконзі, Вашингтоні, Астані... Він дає можливість працівникам інших країн сформувати новий погляд на Україну, яка стане їм більш зрозумілою та ближчою, — зазначила головний редактор «Дня» Лариса Івшина. — Якщо говорити про глобальні речі, то ми створюємо ще одну мову — мову фотографії, яка не потребує перекладу, бо вони розповідають важливу та цінну інформацію про нас, про Україну іншим людям.

Директор Світового банку у справах України, Молдови та Білорусі Мартін Райзер переконаний, що незважаючи ні на що, зокрема економічні труднощі в світі та Україні, фотовиставка заряджає неймовірним позитивом та енергією.

КОМЕНТАРI

Мартін РАЙЗЕР, директор Світового банку в справах України, Білорусі та Молдови:

— Мені дуже приємно відкрити фотовиставку «Дня» у приміщенні Світового банку. Мені здається, що всі ці фотографії не тільки високоякісні, а й свідчать про ті зміни, які відбуваються в Україні. Тому для нас це чудова нагода — дивитися на фотографії щоденного життя в Україні, у той час як ми пробуємо робити це самостійно, хоча це буває досить важко. Цього року ми вперше об’єднали свої зусилля з Українським медичним союзом і вибрали спеціальну підтему для виставки — охорона здоров’я в Україні. Разом із Українським медичним союзом ми вибрали три фотографії, які теж представлені на виставці у Світовому банку, для мене вони — особливо зворушливі. До цієї теми ми звернулися тому, що, на моє глибоке переконання, українці заслуговують на кращу систему охорони здоров’я, на те, щоб про їхнє здоров’я дбали набагато ліпше. По цих фотографіях можна побачити весь спектр проблем охорони здоров’я в Україні, тому що, з одного боку, ви бачите дітей до десяти років, які вже курять цигарки, п’ють пиво на очах у старших людей. А з іншого боку — є фантастична фотографія новонародженої дитини, про яку піклуються і якій лікарі дають шанс вижити. Поки що я не встиг ознайомитися з усіма роботами, але досвід постійного відвідувача фотовиставки «Дня» підказує, що Україна постає перед нами як держава, що має різні обличчя: веселе й сумне, сільське і міське. Складно визначити, якою ж є Україна насправді, але, без сумніву, це динамічна країна. Фотографія завжди дає можливість людям подивитися на себе в іншому ракурсі, адже на деяких знімках вони впізнають себе чи інші аспекти життя, які підштовхують їх до роздумів. Приміром, коли люди побачать на фото дитину з цигаркою в руках, вони замисляться, як можна вирішити цю проблему. Тому фотографія — інструмент, який допомагає людям подумати про свою країну, про співгромадян і про себе.

Костянтин ГРИДІН, виконавчий директор «CFC Consulting»:

— Найперше, що спадає на думку, коли пригадуєш найвиразнішу фотографію, — це знімок, на якому Григорій Суркіс обіймає Мішеля Платні під час його останнього візиту в зв’язку з підготовкою України до Євро-2012. На виставці представлено досить багато жанрів фотографій, тому складно порівнювати ту ж саму фотографію про обійми публічних людей із фотографією жінки, що постраждала від повені і втратила трьох дітей, чи зі знімком, на якому дитина їсть кавун. Навіть не знаю, чи варто розподіляти фото за жанрами, адже для глядача, як на мене, головне не форма, а зміст фото, тобто, його зворушливість, емоційність та ідейний смисл. Можна не знати тих людей, які стали героями фотографій, але автор показує їхню історію так, що ніхто не пройде повз його роботи й не лишиться байдужим. Думаю, якщо переглянути фотографії ще раз, то складеться зовсім інше враження, адже емоції відійдуть на другий план, і зміст знімків сприйметься по-новому. Фотографії показали нам різноманітність України саме за рахунок того, що на них є представники різних верств суспільства: політики, священики, селяни тощо. Також на виставці показано географічну просторовість нашої держави, адже на знімках є жителі різних регіонів України. Така різноманітність і багатоідейність виставки якраз і вражає найбільше.

Вероніка ВАЩЕНКО, керівник інформаційних проектів Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ):

— Враження від виставки — дуже позитивні. Я абсолютно згодна з організаторами виставки, що фото — це дуже сильний інструмент донесення важливих та проблематичних повідомлень до суспільства. Також це сильний інструмент для розповіді певної історії, зокрема, історії України та людей, які тут ній живуть. Я регулярно відвідую виставки «Дня», сподіваюся, що ця традиція продовжуватиметься, адже показувати життя України через фотографію — це дуже гарна ініціатива. Важко порівнювати весь масив фотографій, тому що з кожної виставки пам’ятаються тільки деякі, але фото з дітьми — це той акцент, який завжди присутній на виставці і врізається в пам’ять. Адже саме дитячі фотографії свідчать, що відбувається в Україні й в якому напрямі вона рухається. Фотографії, які обрав для нагородження Світовий банк, можливо, часом сумні, але вони розповідають історії українських дітей і привертають увагу до їхніх проблем. Якби мені довелося обирати найкращу фотографію з-поміж усіх, що є на виставці, думаю, що це були б фото з дітьми, і не тому, що я працюю в Дитячому фонді ООН, який займається цією тематикою, а тому, що діти — обличчя суспільства. Вони потребують нашого захисту та уваги. Обираючи найкращу, навіть сумну фотографію, я б виділила з-поміж усіх ту, яка отримала третю премію від Світового банку — з немовлям, що лежить у лікарняній палаті. (Фото Анастасії Сироткіної «Чекання»). Україні ще дуже багато потрібно зробити для поліпшення умов життя дітей, для захисту їхніх прав, і ця фотографія дуже виразно ілюструє, що за кожне життя треба боротися, а наше завдання — зробити кожну дитину в Україні щасливою.

Ганна БІЛОУСОВА, учасниця програми «Волонтери ООН»:

— Фотографії ще раз переконали мене, наскільки красива у нас країна, незважаючи на всі економічні труднощі та важкий шлях, який нас чекає попереду. Зі знімків видно, що люди не втрачають надії, дуже оптимістично налаштовані вирішувати життєві труднощі, багато хто живе відповідно до свого покликання у житті. А це означає, що наші громадяни — цілеспрямовані, чітко знають, чого вони хочуть, роблять усе для досягнення своєї мети. І така щирість та людяність, що йде від фотографій, дійсно заворожує. Найбільше мене вразили фото, які розповідають про сільське життя України, можливо, через те, що я живу у великому місті й рідко виїжджаю в сільську місцевість. Та й у повсякденному житті не побачиш дідусів, що їдуть на возі на сінокіс, чи кіз на пасовищі, тому ця тема дуже цікава, і не тільки для мене, адже вона заохочує до того, щоб пізнавати самостійно Україну, тобто їздити по різних регіонах і вивчати їхні звичаї, традиції, побут населення — і врешті-решт побачити все це на власні очі! Тому усі роботи достойні призів та нагород, і я співчуваю тим людям, кому довелося обирати з-поміж кількох десятків знімків найкращі, бо всі автори достойні похвали. Особливо юні фотографи, адже цього року у виставці брали участь і діти, і в них вийшло не гірше, ніж у дорослих професіоналів. Доки не прочитаєш текстівку до фотографії, важко здогадатися, хто її автор — дитина чи доросла людина. Проте дитячі роботи здалися мені більш ідейними та виразними, ба навіть якіснішими. Проте це моя власна думка, а щоб погодитися з нею чи ні, хай кожен ознайомиться з фотовиставкою самостійно.