Французький шарм Саперного Поля

Це ж треба, схоже, і особливий ейфелевий відтінок паризької башти уловлений, здивувалася, дивлячись на 16-метрову копію Ейфелевої башти в центрі вишуканого «французького кварталу» і майбутнього бульвару фонтанів у київській історичній місцевості в Печерському районі — Саперне Поле. Спеціально, йдучи сюди, не зідзвонювалась ні з архітектором, ні з проектувальниками, ще запідозрять у рекламі, а так — враження киянки, правильніше, наше загальне з фотокором — неупереджене надихаюче здивування.

Коли вперше потрапила до Парижа, зрозуміла — справ у мене там багато, але головне — перевірити силу своєї любові до нього. Тоді, сидячи на другому поверсі туравтобуса, вслуховувалася в слова віршів, якими розхвилював голос гіда: «Привет, мой город! Я — вернулась. Привет, мой город! Ты скучал? Привет, мой город, — ревновал?» Одночасно роздумувала — як може, скажімо, ревнувати мене Париж, якщо тоді приїхала вперше. Щоправда, кохання кувалося роками, і швидше я ревнувала до всіх, хто відкрив його давно, без цієї ефемерно-чесно-відданої екзальтації. Зі студентських часів до сьогодні серед улюблених фотографій зберігається у мене жартівливий редакційний бланк на поїздку до Парижа. Так ми пригощали себе недоступними в ті часи подорожами.

ТАК ТЕПЕР ВИГЛЯДАЄ І ЯК ВИГЛЯДАТИМЕ САПЕРНЕ ПОЛЕ В МАЙБУТНЬОМУ

На цьому можна пригасити спогади, оскільки переді мною новий житловий вишуканий квартал, який розташовується між вулицями Саперне Поле, Анрі Барбюса, Патріса Лумумби, Перспективною... І хочеться просто насолодитися стрункістю свіжого враження. Навіть те, як граціозно розбіглися споруди, що іще будуються, і вже завершені, обернувшись до нас то боком, то неначе у напівпрофіль або дивлячись просто в «очі» Ейфелевої башти, яка  — в серцевині, усередині кварталу, розумієш — вона об’єднує весь план, підкреслюючи і підтримуючи своїм кольором і відтінки фасадів, де домінують, як на мій погляд, найбільш значимі — сірий, бежевий, зрілого жолудя. Ще не чекаючи повного завершення робіт, довкола — багато акуратно розбитих палісадників, газончиків, майданчиків. Нехай не видасться смішним, але мені навіть вулична урна здорово приглянулася, вона не була тут неначе чужинкою, а також одягнена в бежево-сірі тони, і її циліндр, прикрашений камінчиками, нагадував більше вазу для квітів. Простенька ідея, але уява чіпляє своєю невипадковістю.

МІСЦЕВІСТЬ НА ПЕЧЕРСЬКУ — САПЕРНЕ ПОЛЕ — ДІСТАЛА СВОЮ НАЗВУ ЗАВДЯКИ БАТАЛЬЙОНУ САПЕРІВ, КАЗАРМІ ТА ПОЛІГОНУ, ЯКІ МІСТИЛИСЯ ТУТ ЩЕ ІЗ СЕРЕДИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ. НА ВЕРХНЬОМУ ФОТО — САПЕРНЕ ПОЛЕ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ, А ДВА ІНШІ ЗРОБЛЕНО ПОРІВНЯНО НЕДАВНО, 1992 РОКУ

Мені, до речі чи ні, згадався один інтригуючий колаж з паризьким флером, витканий начебто теж із того, що було, але коли мені показав його Алік Пилипенко — колекціонер з повітряною і яскравою уявою, який збирає, зокрема, документи, навіть доноси і старі листи, одним словом, людина допитлива і уважна, подумала, йому теж вдається втримати щось незаяложене, неприв’язане до збагачення, а зворушливе і наївно-голе. Так от, у дубову рамку він об’єднав конверт 1895 року, відправлений із Києва. Оцінений він був у сім гривень, і адреса починалася незабутньо — «в Парыж». Через більш ніж сто років навіть граматична помилка або описка стає особливо шарманистою. Ще сюжет продовжила карта Парижа 1903 року, знята з пташиного польоту; якийсь документ, виданий 1940 року в Парижі полтавчанці Єссауленко, щось іще. Адже у кожного свій Париж, інколи й такий.

СТАРІ РИСИ САПЕРНОГО ПОЛЯ ПОСТУПОВО ЗНИКАЮТЬ І ВИНИКАЮТЬ НОВІ... ШКОДА ОДНОГО З НАЙДАВНІШИХ І НАЙПЕРШОГО КИЇВСЬКОГО ХЛІБЗАВОДУ НА  ВУЛ. АНРІ БАРБЮСА, ЗБУДОВАНОГО НА ПОЧАТКУ 30-х РОКІВ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ У ХАРАКТЕРНОМУ ДЛЯ ТОГО ПЕРІОДУ СТИЛІ КОНСТРУКТИВІЗМУ

Гадала, розглядаючи квартал, що майбутнім мешканцям цього елітного житла передасться і філософія парижан, які розуміють, що фасади належать місту, і, не зменшуючи важливості вихованого відчуття гармонії, а й через певні закони, їм не спадає на думку імпровізувати з балконами, перебудовуючи їх, ще якось пускатися в самоволку фасадами. Радіючи стрункості враження, підігрітого ще й майбутнім бульваром фонтанів, який доки можна побачити лише на макеті, зазначили — тут, схоже, народжується новий маршрут для пам’ятних світлин, а в кафешках, мабуть, пропонуватимуть і цибулевий суп. Хоча, може, тільки я така схиблена на ньому, навіть більше, ніж самі французи.

Куди йдемо ми з П’ятачком, обернувшись до свого напарника, хотіла запитати і побачила, що Сергій вже фотографує величезні старі-старі катери, які, неначе пам’ятники минулої епохи, застигли біля  будиночків, що ще збереглися поряд з новою розкішшю. Тут дзюрчало минуле життя, майже заміське, неквапливе: поруч маленький фруктовий садок, залишки одного із старих київських хлібозаводів під номером 4, побудованого в стилі конструктивізму, дворова затишна альтанка. Дивно, що її ще ніхто не переробив на чергову ятку.

В середині ХІХ століття на цих землях розташовувався саперний полк, а десь із 1920—1950 рр. почали з’являтися приватні невисокі будиночки. Звідси і стара назва — Саперне Поле.

Коли фотографувалася за споконвічною провінційною звичкою біля Ейфелевої башти, вловила — їй тут подобається. До речі, це взаємно.

Ми ж зустрінемося ще де-небудь, де цікаво. Як завжди — за новим поворотом.