Фрази

Він за Радянську владу, а скаржиться просто тому, що йому взагалі не подобається наша Сонячна система.

Іще жоден пішохід не задавив автомобіля, проте незадоволені чомусь автомобілісти.

Виграш у 50 тисяч рублів випав на громадянина нашого міста Івана Самійловича Федоренка (Виноградна, 17, кв. 5). Той, що виграв, побажав залишитися невідомим.

Дирекція просить публіку не порушувати художньої цілісності спектаклю аплодисментами під час його дії.

Оперний співак гарний, але погано грає. І тільки роль Германа йому вдається, тому що він затятий картяр.

Зі статті в газеті: «Щодо огірків, то із справами там усе гаразд».

Чоловік не знав двох слів: «так» і «ні». Він відповідав туманно: «Можливо, можливо, ми подумаємо».

На стіл було подано страшного, нашпигованого плітками гусака.

Їсти так хочеться. Чи немає у вас котлети за пазухою?

Із записників Іллі ІЛЬФА

На дачі, де живе літературний критик, висить дощечка: «Зла собака». А нижче олівцем дописано: «...і безпринципна».

Якщо мені не створять умови для роботи, то я піду до дідька за власним бажанням!..

Твоя справа — потрапити під трамвай. А в мене у «Швидкій допомозі» знайомство є!

Кожна людина благородна тільки у своєму середовищі.

Людина, що втратила пам’ять, живе чужим життям і, зрештою, діє проти самої себе.

— Брешеш.

— Ні, не брешу. Помиляюся.

Треба показувати йому який-небудь папір, інакше він не повірить, що ви існуєте.

Актори не люблять, коли їх убивають у другому акті чотириактової п’єси.

У психіатричній лікарні — якісь збори. Відвідувач іде коридором і чує фразу із промови чергового оратора на цих зборах:

— І мав рацію товариш із буйного відділення, коли зазначав...

Плакат: «Сьогодні починається кампанія щодо охоплення членством Червоного Хреста і Півмісяця».

У загсі розлючений матрос стукає кулаком по столу, за яким сидить співробітниця, яка реєструє шлюби, і кричить:

— Як ви могли мене з нею розписати, коли бачили, що я був напідпитку?!

Він був такий честолюбний, що носив на своїх грудях медаль, одержану його фокстер’єром на собачій виставці.

Вона була такою балакучою, що навряд чи «уклалася» б зі своїми розповідями в 1001 ніч.

— Васю, наш поїзд піде зараз!

— Як це він піде, коли квитки в нас у кишені?!

Люди з вищою освітою, але без середньої. Їх зараз багато, і вони — на видноті, задають тон...

— Покликати мені шоферів!

Із записників Віктора АРДОВА (Збірник «Скринька гострословів»)